Бернардіна Еварісто

Бернардіна Еварісто або ж Бернардін Іверісто (англ. Bernardine Evaristo) — англійська письменниця. Народилася у Лондоні, від матері англійки і батька нігерійця. Отримала більш десяти літературних премій та нагород. У 2004 її було прийнято до Королівського літературного товариства (англ. Royal Society of Literature)[3] Лауреатка Букерівської премії (2019)[4]

Бернардіна Еварісто
англ. Bernardine Evaristo
Народилася 1959[1][2][…]
Лондон, Велика Британія
Країна  Велика Британія
 Нігерія
Діяльність авторка, викладачка університету, письменниця
Alma mater Ґолдсмітсd, Rose Bruford Colleged і Eltham Hill Schoold
Мова творів англійська
Членство Американська академія мистецтв і наук
Нагороди

член Королівського товариства мистецтвd (2006)

Fellow of the English Associationd

член Королівського літературного товаристваd (2004)

Букерівська премія (2019)

Jerwood Fiction Uncovered Prized (2014)

Сайт: bevaristo.com
 Бернардіна Еварісто у Вікісховищі

Альтернативна історія

У романі Blonde Roots авторка змальовує світ, де африканці експлуатують рабів-європейців. Європу вони називають «Сірим континентом», а європейські країни — «Пшеничний берег», «Виноградний берег», «Капустяний берег» (за аналогією з "Берегом слонової кістки та ін.). Цивілізованих африканських мандрівників дивують «дикі» тубільські традиції (ховати людей у труні, розбивати рік на 12 місяців, користуватися виделками), забобони (розбите дзеркало — «ознака нещастя») та варварська жорстокість (прилюдно вішати злочинців, палити «відьм» живцем). Купуючи білих рабів, вони ніби «рятують» їх від цього «варварського» життя.

Рабів вивозять на плантації «Західною Японії» (Карибські острови): сім'ї розлучають, жінок ґвалтують, багато хто гине у дорозі чи від непосильної праці. Європейці втрачають рідні мови, християнство і навіть власні імена. Вони говорять примітивною ламаною африканською, вимушені сповідувати африканські релігії, називатися африканськими іменами.

Навіть африканці-аболіціоністи відправляють до Європи місіонерів, щоб навчити «нещасних дикунів» «істинній вірі» у Вуду.

Роман — карикатура на європейське ставлення до Африки та африканців.

Бібліографія
  • «Дівчина, жінка, інше» (Girl, Woman, Other) (2019), за який отримала Букерівську премію
  • «Hello Mum» (Penguin UK, 2010)
  • «Lara» — нова розширена версія (Bloodaxe Books, 2009)
  • Blonde Roots (Hamish Hamilton/Penguin, 2008 & Riverhead/Penguin, USA in 2009)
  • Soul Tourists (Hamish Hamilton/Penguin, 2005)
  • The Emperor's Babe (Hamish Hamilton/Penguin, 2001)
  • Lara (Angela Royal Publishing, 1997)

Примітки
  1. SNAC — 2010.
  2. Poetry Archive
  3. Royal Society of Literature All Fellows. Архів оригіналу за 5 березня 2010. Процитовано 29 січня 2011.
  4. Вперше за майже 30 років лауреатками Букерівської премії-2019 стали дві письменниці

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.