Бернард Клервоський
Берна́рд Клерво́ський (лат. Bernardus abbas Clarae Vallis, фр. Bernard de Clairvaux, 1090 — 20 серпня 1153) — французький монах-цистеріанець. Засновник і перший абат Клервоського монастиря. Реформував Орден. Вважався «голосом сумління» та домінантною фігурою у західному християнстві свого часу. Був одним із натхненників Другого хрестового походу. Святий Католицької церкви. Канонізований папою Олександром III (1174). Учитель церкви (1830). День пам'яті — 20 серпня.
| Бернард Клервоський | |
|---|---|
 Святий Бернард (Філіппіно Ліппі, 1489—1491) | |
| святий | |
| Народився |
1090 Фонтен-ле-Діжон, Франція Діжон[1] |
| Помер |
20 серпня 1153 Клерво, Франція Клервоське абатство, Віль-су-ла-Ферте[2][3] ·гастроентерологічні захворюванняd |
| Шанується | Католицька церква |
| Канонізований | 18 січня 1174 року папою |
| У лику | католицький святий[4] |
| День пам'яті | 20 серпня |
| Патрон | Бургундія |
| Подвижництво | Учитель Церкви |
 Медіафайли на Вікісховищі | |
Біографія
Походив зі знатної родини. У двадцятирічному віці вступив до ордену цистерціанців, де став відомий своїм подвижництвом. 1115 року заснував монастир у Клерво де став абатом. Завдяки його діяльності нечисленний раніше цистерціанський орден став одним з найбільших.
Бернард Клервоський притримувався містичного напрямку в теології. Був затятим прихильником папської теократії. Активно боровся з єресями та вільнодумством. Саме Бернард представляв сторону звинувачення у процесі над вільнодумцями П'єром Абеляром та Арнольдом Брешіанським.
На тлі невиразних пап того часу Бернар Клервоський справляв величезний вплив на сучасників. Він користувався величезним авторитетом як у церковних так і світських колах. Фактично він диктував свою волю папам, серед яких були і його учні, впливав на французького короля Людовіка VII.
Був головним політичним ідеологом та організатором Другого хрестового походу та вендський хрестового походу.
Він написав перший устав для духовно-лицарських орденів, а саме устав тамплієрів. Відомо також, що Бернард Клервоський запровадив особливе шанування Діви Марії.
Святий Бернард був канонізований 1174 та оголошений Вчителем Церкви 1830 року.
Примітки
- Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118509810 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- Бернард Клервосский // Археология — Бюхнер — СПб: 1901. — Т. 2. — С. 403–406.
- Г. Риман Бернар из Клерво // Музыкальный словарь: Перевод с 5-го немецкого издания / под ред. Ю. Д. Энгель — Москва: Музыкальное издательство П. И. Юргенсона, 1901. — Т. 1. — С. 113.
- Бернард Клервоский // Энциклопедический словарь / под ред. И. Е. Андреевский — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1892. — Т. IIIа. — С. 560–561.
Джерела
- Gildas, Marie. St. Bernard of Clairvaux //The Catholic Encyclopedia. Vol. 2. New York: Robert Appleton Company, 1907.
- Фокин А. Р., Бернард Клервоский. Православная энциклопедия. — М. : Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2002. — Т. IV. — С. 670—676. — ISBN 5-89572-009-9.(рос.)
- Бернард Клервоский // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. — Т. IIIa. — С. 560—561. (рос. дореф.)
Посилання
- Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Бернард Клервоський
- Письма Бернарда Клервоского против Петра Абеляра(рос.)
- Бульст-Тиле М. Л. Влияние св. Бернара Клервосского на формирование ордена тамплиеров. Архів оригіналу за 5 серпня 2012. Процитовано 14 липня 2012.(рос.)
- Opera omnia Sancti Bernardi Claraevallensis (Полное собрание трудов св. Бернарда Клервоского)(італ.)(рос.)