Берта Карлік
Берта Карлик (нім. Berta Karlik; 1904–1990) — австрійська вчена-фізик, перша жінка-професор Віденського університету.
Берта Карлік | |
---|---|
нім. Berta Karlik | |
Народилася |
24 січня 1904[1] Відень, Австро-Угорщина[1] |
Померла |
4 лютого 1990[1] (86 років) Відень, Австрія |
Поховання |
|
Місце проживання | Австрія |
Країна | Австрія |
Діяльність | фізик, лікарка, викладачка університету, фізик-ядерник |
Alma mater | Віденський університет[2] |
Заклад | Віденський університет |
Науковий керівник | Стефан Меєрd[3] і Stefan Meyerd |
Аспіранти, докторанти | Hans Warhanekd[2] |
Членство | Леопольдина і Австрійська академія наук |
Нагороди | |
Берта Карлік у Вікісховищі |
Біографія
Народилася 24 січня 1904 року у Відні, Австро-Угорщина. Початкову освіту здобула вдома, навчилася грати на фортепіано, а також вивчила англійську, французьку та нідерландську мови. З 1919 по 1923 роки навчалася в гімназії Reform-Realgymnasium, після закінчення якої поступила на філософський факультет Віденського університету. Тут навчалася до 1928 року, отримавши докторський ступінь.
Ще під час навчання в університеті Берта Карлик працювала в дослідницькій групі шведського фізика Ганса Петтерсона в Інституті радію. Берта отримала стипендію від Міжнародної федерації жінок з університетською освітою (англ. Federation of University Women). Отримавши вчений ступінь з фізики, вона викладала у віденській Realgymnasium, яку колись закінчила.
У 1930 році Берта Карлик стала працювати в лабораторії Вільяма Брегга в Лондоні. Займалася дослідженнями в кристалографії, зокрема використанням рентгенівських променів для дослідження структури кристалів. Роботи Берти з радіофізики привернули увагу вчених жінок-кристалографії Еллі Кнаггс та Гелен Гілхріст. Вони сформували свою наукову команду, відвідали лабораторію Марії Кюрі в Парижі, що поклало початок їхньому тривалому листуванню між собою.[4] Також Берта Карлик листувалася з Еллен Гледіч та Євою Ресмтедт, з якими була близько знайома. Спілкувалася вона з австрійською вченою, фізиком і радіохіміком — Лізою Майтнер, яка працювала в галузіядерного розпаду.
Після роботи в Парижі і Лондоні, на початку 1930-х років Карлик почала працювати у Інституті радіоактивних досліджень у Відні, де з 1937 року читала лекції. Продовжила працювати в команді Ганса Петтерссона, досліджуючи радіоактивність морської води. Під час Другої світової війни вона зробила відкриття, що хімічний елемент астат, є продуктом природного розпаду, а не знаходиться в радіоактивних мінералах, де його шукали деякі вчені. За це відкриття була удостоєна премії Гайтінгера Австрійської академії наук у 1947 році. Вивчала застосування астату в радіотерапії ракових клітин. Продовжила працювати у Віденському університеті. Вийшла на пенсію в 1973 році, але продовжувала працювати в інституті до своєї смерті 4 лютого 1990 року. У 1954 році була удостоєна медалі Вільгельма Екснера.
Примітки
- Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #134087283 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- Математична генеалогія — 1997.
- Математична генеалогія — 1997.
- Tsoneva-Mathewson, S., MF Rayner-Canham, GF Rayner-Canham, A Devotion to Their Science: Pioneer Women of Radioactivity, (Eds. Rayner-Canham), McGill-Queen.s University Press (1997)
Посилання
- Berta Karlik (German). w-fFORTE - Wirtschaftsimpulse für Frauen in Forschung und Technologie.
- Friesinger, Katharina. Berta Karlik (German). University of Vienna.
- Tsoneva-Mathewson, S., M. F. Rayner-Canham, G. F. Rayner-Canham, A Devotion to Their Science: Pioneer Women of Radioactivity, (Eds. Rayner-Canham), McGill-Queen.s University Press (1997)
- Apotheker, Jan (2011). European Women in Chemistry. Wiley VCH. с. 1–4. ISBN 978-3-527-32956-4.
- Berta Karlik. UCLA.