Бетті Парсонс

Бетті Парсонс (англ. Betty Parsons 31 січня 1900 року Нью-Йорк - 23 липень 1982 року, Саутолд на Лонг-Айленді), американська художниця, скульптор, галерист, арт-дилер і колекціонер ; найбільшу популярність принесла їй робота по просуванню в середині XX століття в Америці течії абстрактного експресіонізму. Як багаторічний власник приватної галереї в Нью-Йорку і практикуючий художник, вона підтримувала колег, - ровесників і молодших сучасників, - організовуючи виставки та публікації в пресі, крок за кроком перетворюючи вчорашніх невлаштованих маргіналів в респектабельних законодавців художньої моди.

Бетті Парсонс
Народилася 31 січня 1900(1900-01-31)[1][2][…]
Нью-Йорк, штат Нью-Йорк, США
Померла 23 липня 1982(1982-07-23)[1][2][…] (82 роки)
Нью-Йорк, штат Нью-Йорк, США
Країна  США[3]
Діяльність мисткиня, художниця, скульпторка, галерист, арт-дилерка, колекціонер мистецтва, рисувальниця, колекціонер
Галузь живопис
Членство American Abstract Artistsd[4]
Напрямок Абстрактний експресіонізм

Біографія

Юність і перші кроки в мистецтві

Бетті Бірн Пірсон народилася в 1900 році, і була середньою з трьох сестер. Вона походила з дуже заможної сім'ї. Привілейоване дитинство Бетті проходило в Нью-Йорку, Ньюпорті, Палм-Біч (в останніх двох місцях родина володіла заміськими будинками) і в Парижі.

У віці десяти років Бетті була зарахована в престижну школу для дівчаток міс Чапін в Нью-Йорку ( Chapin School) і провела тут 5 років, з 1910 по 1915 рік. Хоча вчилася юна леді посередньо, зате познайомилася і здружилася тут з багатьма майбутніми компаньйонками і однодумницями.

У 1913 році Бетті відвідує в Нью-Йорку Міжнародну виставку сучасного мистецтва Armory Show ; свіже дитяче враження від грандіозної виставки раз і назавжди повернуло її долю в напрямку мистецтва.

Навесні 1920 року Бетті виходить заміж за Скайлера Лівінгстона Парсонса, 8-ма роками старшого її, представника одного з найстаріших сімейств Нью-Йорка. Після трьох років шлюбу пара розійшлася. У той час вони жили в Парижі, і Бетті вирішує залишитися в Європі, щоб отримати художню освіту. Вона вступає до академії Гранд-Шомьєр і, зробивши вибір на користь скульптури, починає брати уроки у живого класика Еміля-Антуана Бурделя, а також у авангардистів українського походження Олександра Архипенка та Осипа Цадкіна.

Професійна кар'єра

Бетті Парсонс була одним з провідних арт-дилерів Нью-Йорка. У вересні 1946 року вона відкрила галерею власного імені на п'ятому поверсі будинку № 15 на 57-й вулиці на Манхеттені, в престижному районі Нью-Йорка, на південь від Центрального парку. Виставковий простір галереї раніше належав арт-дилеру Мортімеру Брандту, у якого Бетті Парсонс працювала протягом двох років, коли він розширив спектр своїх (вельми консервативних раніше) інтересів, відкривши розділ сучасного живопису. Керувати цим розділом в 1944 році він і запросив Бетті Парсонс.

Виставка, що відкриває галерею (після переоформлення приміщення на ім'я нової власниці в 1946 році) була присвячена живопису індіанців північно-західного узбережжя США. Організатором її виступив художник і теоретик Барнетт Ньюман за участю скульптора Тоні Сміта.

Вивчаючи сучасне мистецтво в 40-х - 50-х роках, Бетті Парсонс багато працює з абстрактними експресіоністами.

Ось далеко не повний список художників, які співпрацювали з галереєю Бетті Парсонс:

  • Ханс Хофманн (1880—1966)
  • Бредлі Уокер Томлін (1899—1953)
  • Марк Ротко (1903—1970)
  • Адольф Готліб (1903—1974)
  • Кліффорд Стілл (1904—1980)
  • Барнетт Ньюмен (1905—1970)
  • Леон Полк Смит (1906—1996)
  • Лі Краснер (1908—1984)
  • Джексон Поллок (1912—1956)
  • Роберт Мазеруелл (1915—1991)
  • Річард Пусет-Дарт (1916—1992)
  • Теодорос Стамос (1922—1997)

До кінця 50-х, коли течія абстрактного експресіонізму перейшла в більш розмірене русло, вона починає підтримувати зародки руху мінімалізму і поп-арту, зосередившись на більш молодому поколінні американських художників. В тому числі:

  • Агнес Мартін (1912—2004)[5]
  • Джозеф Корнелл (1903—1972)
  • Форрест Бесс (1911—1977)
  • Ед Рейнхардт (1913—1967)
  • Сол Стейнберг (1914—1999)
  • Еллсуорт Келлі (1923—2015)
  • Роберт Раушенберг (1925—2008)
  • Джаспер Джонс (1930 —)
  • Річард Таттл (1941 —)

Гомосексуальність

Хоча Бетті Парсонс цілком відкрито говорила про свої любовні стосунки з жінками в 20-е і 30-е, в подальшому вона висловлювалася більш стримано. Професійно займаючись новими формами американського мистецтва після повернення з Європи Парсонс, користуючись сформованим в 40-х - 50-х роках сприятливим фоном міжнародного поширення абстрактного експресіонізму, всі сили віддає дилерству. Пізніше, рефлексуючи з приводу становища художника в світі, що змінився, в своїх текстах вона пропонує визначення художньої абстракції, як інакшості (difference) [6] .

Суспільне визнання

На схилі років, в 1981 році багаторічна і надихаюча інших вірність мистецтву була винагороджена врученням Бетті Парсонс щорічної премії мера Нью-Йорка ( Mayor's Awards of Honor for Arts and Culture ) з формулюванням «За видатний внесок у культурне життя міста Нью-Йорка » [7] . Вона прийняла нагороду з рук свого колеги, арт-дилера Лео Кастеллі, який перерахував півдюжини видатних і процвітаючих художників, виведених з безвісності зусиллями Бетті Парсонс.

Живопис і скульптура Бетті Парсонс

У пізніх роботах Бетті Парсонс, в яких вона поєднує інтерес до архітектоніки скульптури з імпровізаційною і барвистою музикальністю живопису, прочитується м'яка мрійливість, спогади про безтурботний рай дитинства.

Створюючи численні асамбляжі (мабуть, ці невеликі речі Парсонс - найбільш оригінальний внесок художниці в історію американського постмодернізму), в якості матеріальної основи вона використовує своєрідні «дари моря»: викинуті на берег, стерті морськими хвилями уламки дощок. Глядач може трактувати їх на свій смак; або як послання невідомих богів, або як звуки благання про допомогу, що доносяться з потонулого судна. Недарма в цих зібраних з фрагментів акумуляціях часто виникає образ далекого вітрила.

Зображення в мережі

Література

Heléne Aylon (b. 1931). The Parsons Effect: An interview from Jan. 19, 1977 (Introduction by Judith E. Stein) // Art in America : журнал. — 2022. — 23 November. — P. 132–139. — ISSN 0004-3214. Архівовано з джерела 1 грудня 2014.

Примітки
  1. RKDartists
  2. Betty Parsons — 2008.
  3. Museum of Modern Art online collection
  4. http://americanabstractartists.org/current-members/past/
  5. Перша персональна виставка прошла в галереї Бетті Парсонс в 1958 році.
  6. Ann Gibson (PhDa, Department of Art, Университет штата Нью-Йорк в Стоуни-Брук Шаблон:Lang-en-link). Lesbian Identity and the Politics of Representation in Betty Parson's Gallery // Шаблон:Lang-en-link : журнал. — 1994. — Vol. 27, no. 1-2 (23 January). — P. 245-270. — ISSN 1540-3602. — DOI:10.1300/J082v27n01_11.
  7. Опис церемонії вручення премії Мера Нью-Йорка Еда Коча, опублікований в Нью-Йорк Таймс 24 червня 1981 року.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.