Бехем (герб)

Щит розсічено. У першому срібному полі зелений здиблени гриф в ліво, у другому червоному полі срібний здиблений овен.

В клейноді гриф і овен, як на гербі.

Намет: праворуч-зелений, підбитий сріблом, ліворуч червоний, підбитий сріблом.

Овен походить від герба Юноша. Петро Бехем мав геральдичне усиновлена від Станіслава Карнковського, з одночасним дозволом на розширення власного герба[1].

Присвоєно 1 липня 1570 року[2]  сенаторові гданвському Петру Бехемові[3]. Ідентичний за тематикою герб отримали під час нобілітації жителі Королівства Галичини і Володимирії Якуб, Ян та Андрій фон Бем 4 квітня 1803 року. Такого герба мала використовувати сім'я Бем де Косбан, Славомир ґоржинський припускає, що герб з 1803 року, може до нього посилається[4].

Bauman, Bem (Behem – Behm), Bochnia, Mączewski.

• Войцех Бем - львівський райця та бурмистр
• Юзеф Захаріаш Бем - внук Войцеха Бема, повстанець листопадовий, головнокомандувач військ угорського повстання 1848 року.
• Войцех Бем - професор Львівського університету, жертва радянського терору після окупації Галичини військами СРСР в 1939.[5]

• Tadeusz Gajl: Herbarz polski od średniowiecza do XX wieku : ponad 4500 herbów szlacheckich 37 tysięcy nazwisk 55 tysięcy rodów. L&L, 2007. ISBN 978-83-60597-10-1.
• Бем, герб // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.
• Ks. Kacper Niesiecki. Herby i familie rycerskie tak w Koronie jako y w W.X.L. Lwów, 1728.
• Juliusz Ostrowski, Księga herbowa rodów polskich. Warszawa 1897
• * Rodzina i herb Bem