Вівця
Бара́н арі́йський, або бара́н сві́йський, або вівця́ сві́йська (Ovis aries) — вид ссавців з підродини козли, домашня жуйна парнокопитна тварина роду баранів. Походить від диких гірських баранів — муфлонів (Ovis ammon musimon) і архарів (Ovis ammon s.str.), що були приручені більш як 8 тисяч років тому.
? Вівця | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Світове поголів'я овець у 2004 році. | |
| (в мільйонах) | |
 КНР |
157,9 |
.svg.png.webp){kind=small} Австралія |
101,3 |
 Індія |
62,5 |
 Іран |
54,0 |
 Судан |
48,0 |
 Нова Зеландія |
39,2 |
 Велика Британія |
35,8 |
 ПАР |
25,3 |
| Всього у світі | 1.059.810.132 |
| Джерело: Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (FAO) | |
Тримають для отримання вовни, м'яса та молока.
Походження та історія приручення
Вівця була приручена людиною понад 8 тисяч років тому[1] на території сучасної Туреччини, Сирії, північної Месопотамії[2].
Припускають, що свійські вівці є нащадками європейського (Ovis musimon) або азійського (Ovis orientalis) муфлона.
Опис
Свійська вівця — парнокопитна жуйна тварина, як легко впізнати за спірально-розгалуженими рогами самців і кучерявою шерстю. У диких видів баранів, а також у предків самої вівці шерсть не скручується кільцями, а хвіст значно коротший. У деяких примітивних порід овець хвіст також може бути невеликого розміру, проте довгі хвости, так само як і білий колір шерсті, з'явилися у тварин тільки на ранній стадії приручення.
Ноги сильні, добре пристосовані для дальніх переходів гористою місцевістю.
Писок у нижній частині загострений, має прямий або іноді горбоносий профіль, майже повністю (за винятком губ і країв ніздрів) покритий тонкою шерстю. Губи тонкі і дуже рухливі. Як і в інших представників роду баранів, у свійської вівці на лицьовій поверхні слізних кісток, під внутрішнім кутом очних западин, знаходяться «слізні ямки» — заглиблення шкіри, що багаті потовими сальними залозами, виділення яких нагромаджуються у вигляді жирної пахучої маси — секретної рідини. Аналогічні заглиблення, що називаються «копитними залозами», присутні поміж верхніми суглобами обох пальців. Секрет, що виділяється цими залозами, і надає вівці її характерний запах[3].
Метричні показники
Розмір і вага свійських овець коливаються залежно від породи. Швидкість росту та маса дорослої тварини залежать від спадковості, і з цієї причини селекційний відбір часто проводиться на підставі цих характеристик[4]. Дорослі самки зазвичай важать 45—100 кг, тоді як більш великі самці — 70—160 кг[5]. Рекордна вага барана (сафолкської породи) досягла 247,2 кг[6]. У цілому висота в загривку у тварин становить 55—100 см, а довжина тіла — 60—110 см[1].
Череп, зубна система
За будовою черепа домашні вівці відрізняються від своїх диких родичів вужчими очницями і меншим розміром мозку[3].
У дорослих овець є 32 зуби (зубна формула I:0/3 C:0/1 P:3/3 M:3/3): 6 парних корінних (зверху і знизу), 6 парних премолярів (також зверху і знизу), 2 ікла (знизу) і 6 різців (також лише знизу)[7].
У проміжку між іклами і премолярами є велика щілина. Різці розташовані під тупим кутом до щелепи — така будова дозволяє тваринам більш ефективно кусати траву у порівнянні з іншими травоїдними тваринами[1]. Корінні і премоляри разом утворюють широку поверхню у задній частині пащі — цими зубами тварини пережовують траву. Розвиток зубів відбувається поступово: початкові молочні зуби через рік — півтора починають замінюватися на постійні, а весь процес зміни зубів закінчується тільки на четвертому році життя.
Роги
Як правило, у овець добре розвинені роги (два, але іноді чотири і більше), але в деяких порід їх може і не бути зовсім або вони є тільки в самців[8]. У самців більшості порід роги добре розвинені, спірально закручені з закінченнями назовні, і поперечними горбиками. У самок також можуть бути ріжки невеликого розміру.
Органи чуття
Всі вівці мають хороший слух і чутливі до раптового шуму[9]. Бічне розміщення очей і горизонтально-витягнуті зіниці збільшують кут огляду до приблизно 270–320°, що дозволяє тваринам дивитися назад, не повертаючи голови (густа шерсть може зменшити кут огляду)[10][11]. Однак просторовий зір у овець розвинений недостатньо — тіні і поглиблення в землі можуть загальмовувати рух тварин. Загалом, вівці цураються затемнених ділянок і віддають перевагу відкритому, добре освітленому простору[12].
Масті, шерсть
Масть різна в залежності від породи — від молочно-білої до темно-бурої і чорної, бувають також плямисті та строкаті вівці різних мастей[13][14]. Вівці з тонкою шерстю зазвичай білі. В овець з грубою шерстю вовна має два шари: перший — пухове підшерстя, що складається з тонких волокон діаметром близько 25 мкм, другий складається з масивніших, 100–200 мкм. У тонкорунних овець шерсть складається лише з першого шару. Довжина волокон становить від 5—9 см у тонкорунних порід і до 10—15 см у грубошерстних[1]. Рекордний настриг вовни від одного барана в Україні склав 31,7 кілограми за рік (в радгоспі «Червоний чабан» Херсонської області; баран важив 130 кілограм).
Утримання
Приміщення, в якому тримають овець, називається кошара або вівчарня.
Породи
Галерея
Стадо овець
Вівця
На ярмарку під час етнографічного фестивалю «Свіччине весілля» у 2016 році в Березовій Рудці
Примітки
- Стаття «вівця» у Великій радянській енциклопедії
- Мерперт Н. Я., Мунчаев Р. М., Раннеземледельческие поселения Северной Месопотамии, «Советская археология», 1971, № 3.
- Reavill, C.2000. «Ovis aries» (On-line), Animal Diversity Web. Прочитано 2007-12-11
- Simmons, Paula; Carol Ekarius (2001). Storey's Guide to Raising Sheep. North Adams, MA: Storey Publishing LLC. ISBN 978-1-58017-262-2
- Melinda J. Burrill Ph.D. Professor Coordinator of Graduate Studies, Department of Animal and Veterinary Sciences, California State Polytechnic University (2004). «Sheep». World Book. Mackiev.
- Кравчук П. А. Рекорды природы — Л.: Эрудит, 1993. — 216 с. — 60 000 экз. — ISBN 5-7707-2044-1
- Idaho Falls District 91 "Будова черепа домашньої вівці Архівовано 13 березня 2009 у Wayback Machine. "Прочитано 2007-12-11
- Ensminger, Dr. M.E.; Dr. R.O. Parker (1986). Sheep and Goat Science, Fifth Edition. Danville, Illinois: The Interstate Printers and Publishers Inc. ISBN 0-8134-2464-X
- Smith MS, Barbara; Mark Aseltine PhD, Gerald Kennedy DVM (1997). Beginning Shepherd's Manual, Second Edition. Ames, Iowa: Iowa State University Press. ISBN 0-8138-2799-X.
- Shulaw, Dr. William P. (2006). Sheep Care Guide. Архів оригіналу за 8 жовтня 2007. Процитовано 27 листопада 2007.
- Weaver, Sue (2005). Sheep: small-scale sheep keeping for pleasure and profit. 3 Burroughs Irvine, CA 92618: Hobby Farm Press, an imprint of BowTie Press, a division of BowTie Inc. ISBN 1-931993-49-1.
- Brown, Dave,Sam Meadowcroft(1996). The Modern Shepherd. Wharfedale Road, Ipswich 1P1 4LG, United Kingdom: Farming Press. ISBN 0-85236-188-2
- Natural Colored Sheep. Rare Breeds Watchlist. Rocky Mountain Natural Colored Sheep Breeders Association. January 2007. Архів оригіналу за 25-06-2013. Процитовано 26-03-2012.
- An introduction to coloured sheep. British Coloured Sheep Breeders Association. Архів оригіналу за 25-06-2013. Процитовано 26-03-2012.
Посилання
- Вівця // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 1, кн. II : Літери В — Ґ. — С. 162. — 1000 екз.
- Ягня, ягнятко // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 2117. — 1000 екз.
- Баран // Енциклопедичний словник символів культури України / За заг. ред. В. П. Коцура, О. І. Потапенка, В. В. Куйбіди. — 5-е вид. — Корсунь-Шевченківський: ФОП Гавришенко В.М., 2015. – С. 31–34. – 912 с.
- У Британії виведено вівцю яку не треба стригти (рос.)