Битва при Геннерсдорфі

У серпні 1745 року Фрідріх Великий оголосив війну курфюрсту саксонському як союзнику Марії-Терезії та зібрав на кордонах Саксонії 18-тисячне військо. Однак, уклавши мирний договір з Англією в Ганновері та покладаючись на близькість загального миру, не починав воєнних дій. Проте Марія-Терезія й Август III не долучились до Ганноверського договору та навіть мали намір зібрати біля Лейпцига 35-тисячну армію й висунути її взимку через нижню Лузацію до Берліна. 21 листопада 1745 року австрійці вступили до Саксонії та з'єднались із саксонськими військами.

Довідавшись про це, Фрідріх поспішив попередити союзників і, зібравши у нижній Сілезії близько 25 тисяч вояків, у середині листопада неочікувано перейшов у наступ від Наумбурга.

Саксонські передові війська (армія принца Лотаринзького, який мав вирушити до Берліна через верхню Лузацію) зайняли позиції при Гросс-Геннерсдорфі. 23 листопада кілька полків прусських гусар раптово атакували два батальйони саксонської піхоти та три ескадрони саксонської кінноти. Наступ був настільки стрімким, що саксонців просто повалили. Тих же з них, хто намагався чинити опір, цілковито розбили після прибуття прусських підкріплень. Втрати саксонців склали близько 2000 осіб, у тому числі й 1000 полонених. Пруссаки, продовжуючи наступати, зайняли Герлиць і заволоділи великими магазинами армії принца Лотаринзького, чим змусили ту армію відступити до Богемії через Циттау та Габель. Після того Фрідріх відрядив генерала Левальда з 10 тисячами війська через Бауцен для загрози Дрездену.

• Tuttle, Herbert. History of Prussia, Boston, Houghton Mifflin, 1888, Vol.III, стор. 38. (англ.)
• Clausewitz, Carl von. On war, London, 1908, Vol. 3, стор. 54 (нім.)