Битва при Замі

Дата:	19 жовтня 202 до н. е.
Місце:	Зама, околиці Карфагену
Результат:	Перемога римлян

Битва при Замі
	Друга Пунічна війна
	Анрі Поль Мотт, «Битва при Замі», 1890; Анрі Поль Мотт, «Битва при Замі», 1890
Дата:	19 жовтня 202 до н. е.
Місце:	Зама, околиці Карфагену
Результат:	Перемога римлян
Сторони
Карфаген	Римська республіка; Нумідія
Командувачі
Ганнібал	Публій Корнелій Сципіон Африканський; Масинісса
Військові формування
36 000 піхоти; 3 000 кавалерії; 80 слонів	29 000 піхоти; 5 500 кавалерії; 600 берберів

Би́тва при За́мі — битва між військами Карфагену та Римської республіки, що сталася у жовтні 202 до н. е. Точне місце невідоме, десь недалеко від Карфагена, сучасний Туніс. Остання і вирішальна битва Другої Пунічної війни, перемога римського війська на чолі зі Сципіоном Африканським над карфагенським військом Ганнібала. Єдина битва Другої Пунічної війни, у якій Ганнібал зазнав поразки.[1]

План битви при Замі

Хід битви

У 202 році до н. е. біля Зами відбулася генеральна битва. Сципіон побудував свою армію не суцільним фронтом, а загонами, між якими були залишені проходи, по яких у разі потреби могли йти бойові слони. На лівому фланзі під командуванням Лелія він помістив італійських вершників, на правому — нумідійську кінноту Масинісси. Проходи між загонами тяжкоозброєних піхотинців він заповнив легкоозброєними солдатами, які повинні були при появі слонів втекти в тил або прилучитися до найближчих загонів. Тварини, рухаючись по цих живих коридорах, потрапили б під перехресний обстріл дротиками.

Ганнібал перед своїми військами поставив 80 слонів, за ними допоміжні загони лігурів, галлів, балеарів і маврів, в другому ряду — карфагенян, лівійців і невелику групу македонців, яких нарешті прислав на допомогу Філіпп Македонський, за ними — загони італіків, переважно брутіїв, вимушених назавжди покинути рідну землю і, нарешті, на правому фланзі карфагенську, а на лівому — нумідійськую кінноту.

Битва почалася з того, що римляни своїм криком, сигналами труб і ріжків перелякали слонів, і вони, вже у котрий раз, обернулися проти своїх, головним чином проти маврів, що стояли на лівому фланзі, і нумідійців. Туди ж направив свій удар і Массинісса. Ті нечисленні тварини, які спрямувалися на ворога, потрапили під удари римських дротиків і врешті-решт повернули направо, проти вершників Карфагена, куди посунув свою кінноту і Леллій.

Оскільки на стороні римлян тепер билися нумідійці, то Магон, командир кінноти Карфагена, вирішив відступити, і заманити ворожих вершників подалі від місця битви, зрівнявши сили сторін. Другий ряд карфагенян спробували обійти римлян з флангів. Після цього римський натиск дещо ослабнув, і тоді Сципіон, прибравши поранених, ввів в справу тріаріїв, тобто основні резерви.

Наслідки

Битва поновилася, а тим часом Леллій і Массинісса, які розбили пунійську кавалерію, зуміли зібратися і напали на піхоту Карфагена з тилу — карфагеняни побігли. У цьому бою загинуло більше 20000 карфагенян і їх союзників, стільки ж потрапило в полон. Римляни втратили трохи більше 1500 чоловік. Сам Ганнібал з невеликим загоном вершників втік в Гадрумет.

Примітки

Якщо бути прискіпливим, то Ганнібалу доводилося терпіти кілька незначних невдач під час його італійської кампанії, наприклад, під Нолою, але ці сутички навряд чи можна назвати битвами.

Література

Разин Е. А., История военного искусства, т. 1, М., 1955.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Якщо бути прискіпливим, то Ганнібалу доводилося терпіти кілька незначних невдач під час його італійської кампанії, наприклад, під Нолою, але ці сутички навряд чи можна назвати битвами.