Битва під Рудау

Похід в Пруссію був розпочатий великими князями Кейстутом та Ольгердом у відповідь на наступальну військову діяльність Тевтонського ордену в 1360-х роках, яка завершилась взяттям 3 замків поблизу Ковно в листопаді 1369 року.

Війська ВКЛ на чолі з Ольгердом та Ягайлом перейшли по льоду Куршську затоку та підійшли до замку Рудау. Водночас, інша частина литовського війська на чолі з Кейстутом та Вітовтом увірвались в Пруссію зі сходу, спустошили околиці Інстербурга (нині Черняховськ Калінінградської області Росії). Метою було з'єднання обох частин поблизу Рудау та подальший похід на Кенігсберг.

Висланий тевтонцями на розвідку загін під командуванням Великого маршала Хеннінга Шиндекопфа 2 лютого 1370 року зустрів та розбив авангард війська ВКЛ, вивідавши від полонених плани головних сил.

Війська ВКЛ, які складались з литовців та русинів, заволоділи Рудау, але 17 лютого були перехоплені силами ордену під командуванням Великого магістра Вінріха фон Кніпроде, які складались з братів ордену, іноземних лицарів та пруссів. Тевтонці розсікли війська ВКЛ навпіл та змусили війська Кейстута відійти з поля бою, а Ольгерда — відступити у ліс, де й завдали йому остаточної поразки.

Втрати військ ВКЛ склали близько 5 500 осіб, переважно русинів. Частина воїнів загинула від морозу при відступі. У тевтонців загинуло близько 300 осіб, в тому числі Шиндекопф, бранденбурзький комтур, 20 інших братів та 3 іноземні лицарі.

Незважаючи на поразку, битва під Рудау дозволила керівництву ВКЛ завдати удару по військовій могутності ордену та не допустити погіршення стратегічного балансу сил.

• Рудаўская бітва 1370 / Вялікає Княства Літоўскае. Энцыклапедыя ў двух тамах / Мінск, «Беларуская энцыклапедыя імя Петра Броўкі», 2007. ISBN 978-985-11-0393-1