Блаженства

Блаже́нства, або За́повіді блаже́нства — вимовлені Ісусом Христом у Нагірній Проповіді і представлені у Новому Заповіті (Мт. 5:3-12 і Лк. 6:20-23), складають основу християнського морального вчення і доповнююють десять заповідей Старого Заповіту.

Ісус голосить нагірну проповідь виголошуючи блаженства. Ілюстрація Генріка Олріка з церкви Святого Матвія в Копенгагені.

Дев'ять євангельських блаженств такі:

  1. Блаженні вбогі духом, бо їхнєє Царство Небесне.[1]
  2. Блаженні засмучені, бо вони будуть утішені.
  3. Блаженні лагідні, бо землю вспадкують вони.
  4. Блаженні голодні та спрагнені правди, бо вони нагодовані будуть.
  5. Блаженні милостиві, бо помилувані вони будуть.
  6. Блаженні чисті серцем, бо вони будуть бачити Бога.
  7. Блаженні миротворці, бо вони синами Божими стануть.
  8. Блаженні вигнані за правду, бо їхнє Царство Небесне.
  9. Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене. Радійте та веселіться, нагорода бо ваша велика на небесах! Бо так гнали й пророків, що були перед вами.

Див. також

Примітки
  1. Традиційне «блаженні вбогі духом» є класичної помилкою перекладу. Справжній зміст перекладається приблизно як «блаженні добровільно бідні» чи «блаженні ті хто бідний по велінню душі».[джерело?]
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.