Блакитний хребет
Блакитний хребет (англ. Blue Ridge Mountains) — ланцюг гірських хребтів і масивів на сході США, вздовж південно-східної околиці Аппалачів. Піднімається над плато Підмонт.
Блакитний хребет англ. Blue Ridge Mountains | ||||
 | ||||
| Країна |  США | |||
|---|---|---|---|---|
| Найвища точка | Мітчелл | |||
| - висота | 2037 м | |||
 | ||||
  Блакитний хребет | ||||
 Блакитний хребет у Вікісховищі | ||||
Протяжність гір становить понад 1000 км. Найвища вершина — гора Мітчелл (2037 м). Гори складені метаморфічними породами. На схилах ростуть широколисті і хвойні ліси, в міжгірських западинах і улоговинах — луки.
Історія
Англійці, які поселилися у Вірджинії на початку XVII століття зафіксували назву гір «Quirank» мовою індіанців-повхатан. Біля підніжжя хребта тоді мешкали племена манахокі, шауні та ірокези. У 1669 році дослідник Джон Ледерер першим досяг вершини хребта, і повторив це сходження наступного року. Він також записав назву хребта мовою індіанців сіу — «Ahkonshuck».
Між 1718 і 1722 роками губернатор Спотсвуд уклав декілька договорів з ірокезами, згідно з якими ірокези поступилися колонії Вірджинія землі на південь від річки Потомак і на схід від Блакитного хребта. З цього моменту хребет став кордоном між європейськими колоніями і територією індіанців. У 1730-х роках колоністи почали порушувати договір, переходити Блакитний хребет і селитися в долині Шенандоа, що викликало невдоволення індіанців. Згодом індіанці продали свої права на долину Шенандоа — це було юридично оформлено ланкастерською угодою 1744 року.
Під час громадянської війни в США Блакитний хребет мав важливе стратегічне значення. Він дозволяв приховано перекидати війська по долині Шенандоа — з Вірджинії в Меріленд і навпаки. В ході Геттісбурзької кампанії генерал Лі, контролюючи ущелини Блакитного хребта, зумів непомітно перемістити Північновірджинську армію з Вірджинії в Пенсільванію.
Посилання
- Большая советская энциклопедия : [в 30 т.] / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : Советская энциклопедия, 1969—1978. (рос.).