Богунія

Назва «Богунія» походить від 130-го Богунського стрілецького полку, що дислокувався тут, починаючи з 1921 року.

Невеличке поселення Врангельгоф Троянівської волості Житомирського повіту, що виникло неподалік урочища Кокоричанка, на землях дружини балтійського німця, віце-губернатора Людвіга Андрійовича фон Врангеля (нім. Nils Ludwig von Wrangell zu Addinal) — баронеси Анни Володимирівни фон Врангель (уродж. Чевкіна).

Навесні 1850 року вдова по маршалку Олександру Даховському, Геновефа (Женев'єва) Карлівна Даховська (уродж. Грушецька) придбала хутір у Анни фон Врангель. В описах Житомира за 1863 рік є згадка про хутір Даховського, що неподалік Врангелівки.

У другій половині XIX ст. через Врангелівку було прокладено шосейну дорогу Київ — Брест-Литовський, при цьому побудовано дерев'яний міст через річку Кам'янку.

В історичних джерелах зустрічаємо спогади, що на Врангелівці доволі часто відбувались пограбування та вбивства, особливо небезпечно було в нічний час^{[джерело?]}.

Та ситуація змінилась, коли в 1890-х роках на хуторі побудували кам'яні казарми, де розмістився 125-й піхотний Курський полк.[1]

При казармах було виділено невеличке приміщення для розміщення православної каплички. Силами командира полку Рєпіна та полкового священника Якова Піотуха капличка була значно збільшена. Для цього зайняли декілька житлових кімнат, прибудували дзвіницю з куполом, всередині — одноярусний іконостас. У жовтні 1894 року Модестом, архієпископом Волинським та Житомирським, було освячено церкву.

З 1895 і до початку Першої світової війни у Врангелівці перебував 19-й піхотний Костромський полк.

У 1905 році через річку Кам'янку, на місті старого мосту, побудовано новий, залізобетонний міст.

Станом а 1906 рік на хуторі проживало 63 жителі.

В 1914 році на хуторі Врангеля[2] розташовувався Галицький 20-й піхотний полк.

У 1921 році у Врангелівських казармах дислокувався 130-й Богунський стрілецький полк. З 1922 року Врангелівка отримала нову назву — Богунський хутір.

У 1923 році на хуторі налічувалось 137 дворів, де проживало 622 жителі. Того ж року було утворено Богунську сільраду.

З серпня 1934 року Богунію включено до меж міста Житомира.

У 1935 році на Богунії заснована фабрика панчішних виробів. Пізніше серед місцевих жителів виник неформальний топонім «Чулочка».

У 1941 році німецькі війська, що зайняли Житомир, на базі Богунських казарм створили табір для радянських військовополонених, що згодом отримав назву Шталаг 358.

У 1946 році казарми зайняла офіцерська школа стрільби. А вже 1947 року тут створено Житомирське Червонопрапорне зенітно-артилерійське училище, яке з роками отримало назву Житомирський військовий інститут імені С. П. Корольова.

У 1973 році був утворений Богунський адміністративний район.

На місті Богунського моста у 1980 році постав новий міст на шість смуг руху.