Божена Немцова

Влітку 1820 року Боженина мати Тереза Новотна вийшла заміж за Йоганна Панкла і змінила прізвище не тільки собі, а й дочці. Наступного року родина переїхала в Ратиборжиці, де жила Боженина бабуся — Магдалена Новотна, що мала на неї великий вплив.

З 1826 по 1833 роки навчалася в школі в Чеських Скалицях.

У 1837 році за наполяганням батьків вийшла заміж за Йозефа Немця (1805—1879), що працював податковим інспектором. За характером служби Немець часто переводився в інші міста, й сім'я була змушена переїжджати разом з ним. Шлюб не став щасливим. 1840 року лікувалася в доктора Й. Чейки, з яким потоваришувала; він познайомив Божену з патріотично настроєними письменниками. Наступного року переїхала до Праги.

У 1843-47 роках родина жила в Домажлицях, де під впливом Вацлава Болемира Небеського й Карела Яромира Ербена почала писати по-чеськи. Першим її твором був вірш «Чеським жінкам» (1843). Написавши ще кілька віршів, Немцова перейшла на прозу. Найпомітнішим твором цього періоду стали публіцистичні «Картини домажлицьких околиць» (1845—1846) і «Народні казки та перекази» (ч. 1-7, 1845-47), що зайняли особливе місце в її творчості.

У 1848 році Йозефа Немця звинувачено у зв'язках з революціонерами, й начальство почало переводити його з міста в місто доти, доки в 1850 році не відіслало до Угорщини. Немцова з чотирма дітьми переїхала до Праги, де одразу увійшла в коло патріотичних літераторів. У 1851 році побувала з дітьми на курорті в Чеську Тршебову, а в 1852 році вирушила до чоловіка в Угорщину, попутно відвідавши Словаччину й залишивши про це дорожні замітки. У наступні роки здійснила ще кілька подорожей до Угорщини.

Прага, пам'ятник

У 1853 році Йозефу Немцю знизили платню наполовину, а незабаром звільнили. Немцова зверталася по допомогу до празьких друзів, але часто безуспішно. Це, а також, невдовзі, смерть сина Гінека, ще більше загострило взаємини подружжя. Йозеф Немець навіть подав заяву на розлучення, але потім відкликав її. Того таки року Нємцова написала оповідання «Барушка». У 1855 році написано оповідання «Карла» й «Сестри», а також повість «Бабуся», що стала її найпопулярнішим реалістичним твором, і повість «Гірське село», яку сама Немцова вважала за свій найкращий твір.

Того таки року сім'я оселилася на Рейковій вулиці, а через деякий час переїхала на вулицю На слупи (зараз на обох будинках — меморіальні дошки).

Немцова познайомилася з редактором газети «Моравські новини» Франтишеком Клацелем, який публікував її твори, й сестрами Роттовими (Кароліною Свєтлою та Софією Подлипською), а також зблизилася з маєвцями, однак жила самотньо, з'явившись лише на похоронах Карела Гавличка-Боровського.

Найяскравішими роботами цього періоду стали «Дика Бара» (1856), «Хороша людина» (1858), «Будиночок у горах» (1858), «У замку й біля замку» (1858), «Словацькі казки» (1857—1858), що зібрала та переклала Немцова, й оповідання «Пан учитель», який став її останнім твором.

Восени 1861 року залишила чоловіка й поїхала в Літомишль, але хвороба й фінансові труднощі змусили її повернутися назад. 22 січня 1862 року померла в своєму празькому домі «Коло трьох лип» на Прикопі.

До самої смерті жила в прикрих злиднях, часто голодуючи. Неодноразово зверталася по допомогу до чеських патріотичних кіл. Ця мізерна допомога особливо контрастувала з пишністю похорону, що організували ті самі патріотичні кола, і славою, що дістала Немцова посмертно.

Поховали її на Вишеградському кладовищі.

Деякі літературознавці висували гіпотезу, що Немцова була незаконнонародженою дочкою княгині Катерини Заганьської або її сестри Доротеї. На користь цієї гіпотези свідчать зовнішня схожість і дуже теплі стосунки Немцової та Катерини Заганьської, та те, що Немцова на вигляд була старша за свій вік (як справжні дати народження, пропонували 1816 або 1817 роки). З іншого боку, є вагомі аргументи проти цієї спекуляції (наприклад, подібність сестер Панклових), що дозволяють її спростувати.

• Божена Немцова // Казки світової літератури.
• Казки Божени Немцової в онлайн-бібліотеці TOU

• 3628 Божнемцова — астероїд, який назвали на честь письменниці[2].

• Ганна Улюра. Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві. — Київ : ArtHuss, 2020. — 464 с. — ISBN 978-617-7799-43-5.
• Wilma Abeles Iggers, Women of Prague: Ethnic Diversity and Social Change from the Eighteenth Century to the Present, Berghahn Books, Providence 1995, p. 87, ISBN 1-57181-008-0. (англ.)

• Нємцова Божена // Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2006. — Л — Я. — С. 264. — ISBN 966-692-744-6.