Бойко Григорій Євдокимович

Народився в 1918 році в селі Озерянівка (нині — Горлівська міська рада Донецької області України) в селянській родині.

Отримав неповну середню освіту, працював слюсарем на Горлівському машинобудівному заводі, одночасно навчався в аероклубі .

У 1938 році був призваний на службу в Робітничо-селянську Червону Армію. У 1940 році закінчив військово-авіаційну школу пілотів у Ворошиловграді (нині — Луганськ). З початку Великої Вітчизняної війни на її фронтах. До червня 1942 року старший лейтенант Г. Бойко командував ланкою 514-го окремого пікіруючого бомбардувального авіаполку Північно-Західного фронту[1] .

До червня 1942 року здійснив 158 бойових вильотів на розвідку і бомбардування живої сили і техніки ворога. 7 червня 1942 року, виконуючи бойове завдання, загинув.

Могила Григорій Бойко

Похований на Симонівському кладовищі в місті Старая Русса Новгородської області[1] .

• Указом Президії Верховної Ради СРСР від 21 липня 1942 за «зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистськими загарбниками і проявлені при цьому мужність і героїзм» старший лейтенант Григорій Бойко посмертно був удостоєний високого звання Героя Радянського Союзу[2].
• Також був нагороджений орденом Леніна і двома орденами Червоного Прапора.

• У місті Горлівка встановлений бюст Бойко[1] .

• Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1987. — Т. 1. — 911 с. с. — 100 000 прим. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382.
• Кавалери Золотої Зірки. — Донецьк: Донбас, 1976.

• Бойко Григорій Євдокимович