Горлівка

Округи Горлівки на топографічній карті Росії(друга половина XIX століття),

Пам'ятник Петру Горлову у Горлівці

Ось як краєзнавець, архиєпископ Феодосій Макаревський описує заселення території Горлівки:

Государевъ Байракъ,—старинная, стародавняя запорожская маетность, въ 1770 году, по распоряженію Бахмутской провинціальной Канцеляріи, отдана была подъ поселеніе иностранному народу,—православнымъ волохамъ. Въ 1782 году, при составленіи общей народной переписки, въ государственной воинской слободѣ,—въ Госуда-ревомъ Байракѣ, семейнаго и осѣдлаго народа найдено и въ списки внесено муж. 305 и жен. 335 душъ.

Перші поселення в районі Горлівки з'явилися на початку XVIII століття, тоді запорізькі козаки та селяни-втікачі заснували хутори уздовж річок Корсунь, Балка Залізна й Лугань. Офіційною датою заснування є 1779 р. Перша назва міста Государів Байрак.

З початком будівництва Курсько-Харківсько-Азовскої залізниці 1867 року було засноване робітниче селище, що й було 1869 року назване Горлівкою на честь гірничого інженера Петра Горлова.

Війна на сході України

З квітня 2014 місто опинилося під контролем терористичної організації «Донецька народна республіка». Місто стало однією з гарячих точок війни, у ньому розташовувався штаб Ігоря Безлера.

8 грудня 2014 року в Горлівці, після вбивства 6 мирних жителів, відбувся бунт з вимогою до терористів покинути місто. Мітингувальники були розігнані терористами з використанням вогнепальної зброї[4].

Ліквідація наслідків вибуху (літо 2015).

15 грудня при спробі отримання талонів на «компенсації пенсіонерам» від самопроголошеної ДНР у розмірі 1000 гривень жителі Горлівки штурмом взяли райадміністрацію[5].

20 грудня 2014 року від поранень при обстрілі померла 9-річна дівчинка, її мати госпіталізована[6].

9 квітня 2020 року бойовики ДНР заявили, що від обстрілу загинула 26-річна дівчина.[7]

Вночі з 1 на 2 березня 2022 року, за повідомленням депутата Київської міської ради Олександра Погребиського, 95 ОДШБр військ ЗСУ змогла зайти в Горлівку, і тепер вони контролюють частину районів міста. Офіційних підтвердженнь цьому поки немає[8].

Чисельність населення міста станом на 1 січня 2015 року становила 250 991 осіб. Останніми десятиліттями спостерігалося швидке скорочення чисельності населення.

На початку 2009 року розподіл населення за статевою ознакою був на користь жінок — 54,9 % жіночого та 45,1 % чоловічого населення.

За даними перепису 2001 року населення міста становило 309652 особи, із них 13,91 % зазначили рідною мову українську, 85,10 % — російську, 0,13 % — білоруську, 0,11 % — вірменську, 0,04 % — ромську, 0,03 % — молдовську, 0,01 % — болгарську, польську та грецьку, а також гагаузьку, німецьку, румунську, угорську та єврейську мови.

Національний склад населення за переписом 2001 року[9]

Адміністративний устрій території Горлівської міськради:

Райони Горлівки:    Калінінський    Микитівський    Центрально-Міський

Населені пункти: 1 — Гладосове 2 — Гольмівський 3 — Зайцеве 4 — Михайлівка 5 — Озерянівка 6 — Пантелеймонівка 7 — П'ятихатки 8 — Рясне 9 — Ставки 10 — Федорівка 11 — Широка Балка

Дохід бюджету міста у 2004 році склав 57 960,0 тис. гривень, у тому числі одержав дотації з державного бюджету України на суму 20 232,8 тис. гривень[10]. Міський бюджет Горлівки в 1976 році становив 32,0 млн рублів, у тому числі витрати на охорону здоров'я — 15,0 млн рублів, на освіту — 10,7 млн рублів.^{[джерело?]}

Будинок Артемвугілля на Леніна

Експорт товарів у 2003 році — 257,7 млн доларів США. Прямі іноземні інвестиції на 2003 рік — 4,8 млн доларів США. Обсяг зроблених послуг у 2003 році — 76,8 млн гривень. Коефіцієнт безробіття — 2,8 %. Середньомісячна зарплата у 2003 році — 4610 гривень.

Офіс Донбасенерго

До сфери культури та мистецтва Горлівки належать 26 бюджетних та комунальних закладів: 4 початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади, три музеї (зокрема Горлівський художній музей, Музей мініатюрної книги імені Разумова В. О., тепер Горлівський державний міський музей мініатюрної книги), централізована бібліотечна система, до складу якої входять 15 бібліотек-філій, 3 кінотеатри, 3 театри, 11 клубних закладів, парк культури та відпочинку, Заслужений ансамбль народного танцю України «Гірник». Також у місті працюють відомчі заклади культури: Палац культури ім. Чернишевського ВАТ «Пантелеймоновський вогнетривкий завод», Палац культури ім. Артема ЗАТ «Горлівський машинобудівник», ДП «Культурно-спортивний комерційний центр» ВАТ «Концерн Стирол».

Медичне забезпечення населення міста надають 21 лікувально-профілактична установа, у тому числі: 1 територіально-медичне об'єднання, 3 міські лікарні, 3 міські поліклініки, 5 стоматологічних поліклінік, станція швидкої медичної допомоги, патологоанатомічне бюро, центр здоров'я, а також 6 спеціалізованих установ: онкологічний, наркологічний, шкіро-венерологічний, протитуберкульозний диспансери, психоневрологічна лікарня, станція переливання крові.

• «Х-класс» — газета загальноосвітньої школи № 41.
• «Азотчик» — газета ВАТ «Концерн „Стирол“».
• «Бабушка-хозяюшка» — приватна газета, видається з 2001 р.
• «Бабушка-целительница» — приватна газета, видається з 2001 р.
• «Вестник Горловки» — інформаційне видання міськради народних депутатів, видається з лютого 2003 р.
• «Вечерняя Горловка» — громадсько-політична газета, міськрада народних депутатів, видається з жовтня 1992 р.
• «Время» — регіональна громадсько-політична газета, орендне підприємство «Хвиля», трудовий колектив і первинна організація Спілки журналістів України.
• «Горловский шахтёр» — газета трудового колективу ордена Трудового Червоного Прапора шахти ім. К. А. Румянцева ВО «Артемвугілля».
• «ГородОК» — розважальна газета, припинила вихід 2006 р.
• «Завтра» — тижневик, відтак — неперіодичне видання.
• «За механизированный забой» — орган партійного комітету, комітету профспілки та адміністрації ордена Леніна шахти «Кочегарка» ВО «Артемвугілля».
• «За ртуть» — газета трудового колективу Микитівського ордена Трудового Червоного Прапора ртутного комбінату.
• «Зеркало любви» — еротична газета.
• «Игра» — газета інтелектуальних меншин, видання клубів «Що? Де? Коли?», редактор — Юрій Хайчин, видається з 1991 р.
• «Кочегарка» — спочатку виходила у Бахмуті, орган міськкому Компартії України і міськради народних депутатів; міська газета, колектив редакції, видається з 1 лютого 1919 р.
• «Криминал-экспресс. Региональный выпуск» — інформаційний тижневик.
• «Криминал-экспресс городской выпуск» — клон газети «Криминал-экспресс. Региональный выпуск», вийшов під час виборів до Верховної Ради 2012 р.
• «Курьер» — газета приватних і рекламних оголошень, засновники — приватні особи.
• «Литературная Горловка» — газета літературного об'єднання «Кочегарка», виходила у 1993—1994 рр.
• «Лицей» — газета колективу навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 25» багатопрофільний ліцей «Успіх».
• «Механизатор» — орган адміністрації, профкому і парткому Горлівського ордена Трудового Червоного Прапора машинобудівного заводу ім. С. М. Кірова.
• «Мозаика» — міська рекламна газета, видається двічі на тиждень.
• «Молодёжка» — спецвипуск газети «Слово жизни», Донецьке обласне управління Української Християнської Євангельської Церкви.
• «Пионерская литературная газета» — орган міськпрофради, міськвно і міського комітету ЛКСМУ, виходила з 1934 р.
• «Под знаменем Ленина» — орган партійного та профспілкового комітетів і адміністрації ордена Жовтневої Революції ім. В. І. Леніна ВО «Артемвугілля», видається з 15 березня 1931 р.
• «Про это» — еротична газета, видавець — ПП «Лекс».
• «Пять Стихий» — щоквартальний літературний журнал.
• «Разговор» — спецвипуск газети «Слово жизни», Донецьке обласне управління Української християнської євангельської церкви.
• «СейЧас» — видання газети «Вечерняя Макеевка», виходила у 2005—2012 рр.
• «Скрепка» — «майже серйозна газета для підлітків», видавці — міськрада, міський Дім дитячої та юнацької творчості, видається з 1997 р.
• «Слово жизни» — газета Донецького обласного управління Української християнської євангельської Церкви.
• «Советский горняк» — орган парткому, профкому та адміністрації шахти ім. Гайового ВО «Артемвугілля».
• «Спадщина» — міська громадська газета, орендне підприємство «Хвиля» і експериментальна творча фірма «Східна Україна», видається з 5 червня 1993 р.
• «38-й меридиан» — інформаційна газета, видається редакцією газети «Кочегарка».
• «Строитель» — орган парткому, профспілкового комітету та управління тресту «Горловськхимбуд», видається з вересня 1964 р.
• «Трудова вахта» — орган партійного і профспілкового комітетів, адміністрації Горлівського хімічного заводу, видається з 4 серпня 1970 р.
• «Уголь — стране» — орган парткому, профкому та адміністрації шахти ім. М. О. Ізотова ВО «Артемвугілля», видається з 1 жовтня 1953 р.
• «Ударник» — орган парткому Горлівського металургійного заводу й завкому металургів.
• «Шахтёрская газета» — орган партбюро, шахткому профспілки та управління шахти «Комсомолець», видається з 1947 р.
• «Шахтёрская трибуна» — орган парткому, профспілкового комітету та адміністрації ордена Леніна шахтоуправління «Олександр-Захід» ім. Комсомолу України ВО «Артемвугілля», видається з 1954 р.

Професійна освіта представлена закладами вищої освіти:

• Горлівський державний педагогічний інститут іноземних мов,
• Автомобільно-дорожній інститут ДонНТУ,
• Горлівська філія закладу вищої освіти Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна»,
• Горлівська філія Міжрегіональної академії управління персоналом;

Технікумами:

• Горлівський технікум Донецького національного технічного університету,
• Горлівський технікум харчової промисловості,
• Горлівський технікум Донецького національного університету,
• Горлівський житлово-комунальний технікум,
• Горлівський машинобудівний коледж,
• Горлівське медичне училище;

Професійно-технічними навчальними закладами:

• Горлівський професійний ліцей сфери послуг,
• Горлівський професійний ліцей,
• Горлівський професійний ліцей будівництва,
• Вище професійне училище № 37,
• Горлівський професійний ліцей механізації,
• Професійно-технічне училище № 88,
• Горлівський професійний ліцей у сфері послуг та торгівлі,
• Горлівський професійний гірничий ліцей.

Загальноосвітніми закладами різних типів і видів: 57 денних загальноосвітніх школи, 3 вечірні загальноосвітніх школи, 55 дошкільних закладів, загальноосвітня школа-інтернат, 3 міжшкільних навчальних комбінати, 8 позашкільних навчальних закладів: Палац дитячої та юнацької творчості, два Будинки дитячої творчості, чотири дитячо-юнацькі спортивні школи, туристсько-краєзнавчий центр «Донбас».

Василь Стус.

Гурт «Fontaliza».

Гурт «Jinjer».

На початку 60-х років ХХ ст. у школі № 23 працював учителем Василь Стус — український поет, перекладач, прозаїк, літературознавець, правозахисник. У серпні 2011 міська громада порушувала питання про встановлення пам'ятника В. Стусу. Однак за активної протидії місцевої влади рішення не було ухвалене.[13]

• Бадоєв Алан Казбекович (10 січня 1981) — український режисер, сценарист і кліпмейкер.
• Березовий Микола Вікторович (1976—2014) — герой АТО.
• Бойко Юрій Анатолійович  (9 жовтня 1958) — український політик, міністр палива та енергетики України у 2006—2007 та 2010—2012 роках, віце-прем'єр-міністр України у 2012—2014 роках.
• Бронський Андрій Васильович  (1910—1942) — український письменник, літературознавець.
• Бугір Наталія Сергіївна  (11 вересня 1954) — поетеса.
• Герасименко Іван  (1921—1997) — український поет.
• Гриценко Лілія Олімпіївна (1918—1989) — радянська актриса театру та кіно, оперна співачка
• Горлов Петро Миколайович  (1839—1915) — російський гірничий інженер, дослідник вугільних покладів і організатор промислового вуглевидобутку в Донбасі.
• Гришко Дмитро Сергійович  (2 грудня 1985) — український футболіст
• Дереза Анатолій Федорович (* 1952) — українських художник
• Дюмін Олександр Васильович — виконавець шансона
• Єлішевич Аркадій Танхумович — науковець, доктор технічних наук
• Железняк Сергій Сергійович (* 1930) — український громадський діяч, почесний громадянин Бердичева.
• Зуй Денис Вікторович  (1 вересня 1979) — український волейболіст
• Засядько Олександр Федорович — державний діяч. Герой Соціалістичної Праці (1957).
• Капустін Микола Гіршович — український і російський джазовий композитор, піаніст.
• Коваль Роман Миколайович  (10 квітня 1959) — письменник, історик, краєзнавець
• Котляревська Марія Євгенівна  (1902—1984) — українська радянська художниця, графік.
• Макогон Віктор Васильович.- (*23.04.1947, м. Горлівка) — художник, педагог, директор художньої школи ім. Миколи Івасюка у м. Чернівці. Заслужений працівник культури України(1993). Відмінник освіти України (1996). Лауреат Літературно-мистецької премії ім. Сидора Воробкевича (2002).
• Новіков Сергій Петрович (графік) (1958—1995) — український графік, живописець, скульптор, поет-бард.
• Пономарьов Руслан Олегович  (11 жовтня 1983) — український шахіст, гросмейстер, чемпіон світу з шахів 2002 року
• Попович Олег Андрійович (1971—2019) — прапорщик Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Проньков Ростислав Русланович — солдат Збройних сил України, загинув 14 червня 2014 року в аеропорту Луганська
• Прусенко Євген Дмитрович  (3 листопада 1956) — голова Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор).
• Ребров Сергій Станіславович  (3 червня 1974) — український футболіст.
• Ротенберг Григорій Якович (1926—2011) — радянський конструктор зброї, лауреат Державної премії СРСР.
• Семенова Наталія Вікторівна (* 1982) — українська легкоатлетка, дискоболка, призерка чемпіонатів Європи, олімпійка.
• Сизонов Дмитро Юрійович — український мовознавець, медіалінгвіст.
• Степанова Майя Василівна — український кінооператор.
• Твердохлібова Любов Порфирівна  — українська режисерка-документалістка.
• Трофимов Євген Миколайович — відомий будівник міста Київ. Засновник будівельної компанії «Eugene&Bau».
• Трубчанінов Віктор Іванович  (* 1949) — український графік.
• Ульянова Інна Іванівна (1934—2005) — радянська і російська актриса.
• Євгеній Уханов  (* 1982) — україно-австралійський піаніст.
• Хайчін Юрій Дмитрович  (1958—2005) — український та російський журналіст, бізнесмен, видавець.
• Шаріфов Артур (29 червня 1995) і Рафаєнков Владислав (24 березня 1996) — українські відеоблогери.[14]
• Шевченко Аркадій Миколайович (11 жовтня 1930 — 28 лютого 1998) — радянський дипломат.
• Шмайлюк Тетяна (* 1987)[15] — вокалістка українського метал-гурту Jinjer.
• Щербаков Віктор Геннадійович (1935—2009) — актор героїчного плану української та російської сцени.
• Fontaliza— український альтернативний рок-гурт.
• Jinjer - український метал-гурт

Пам'ятник Тарасові Шевченку

• Пам'ятки Горлівки

У місті розташований лісовий заказник місцевого значення Урочище Софіївське.

Музика А. Висоцького, слова Є. Легостаєва

Матері-Вітчизни не міняєм, Рідна мати - та що і була. В ній одній живемо й помираєм, Тільки щоб вона завжди жила. Приспів: Під українським небом синім, В вінку із золота ланів Стоїть мій град достойним сином, Вітчизни сином із синів. Тут Ізотов працював і Горлов, Дивовижні діючи діла, Думали і видавали норму, І тому співала в них душа. Приспів: Горлівка — край пісні і роботи, Посмішок веселих і вогню. Я живу щасливо й без турботи, Бо в тобі знайшов свою рідню. Приспів Оригінальний текст (рос.) Родину, как мать, не выбирают: Родина, как мать, всегда одна. Для нее живут и умирают, Только бы всегда жила она. Припев: Под украинским небом синим В венке из золота полей Стоит мой град достойным сыном Свободной Родины моей. Жили здесь и Горлов, и Изотов, Труд и подвиг праведный верша, Сплав рождая — разум и работа, Песня и высокая душа. Припев: Горловка — страна труда и песен, И улыбок щедрых, и огня, Потому и счастлив я, и весел, Что с тобой мы кровная родня. Припев

• Василь Пірко Заселення Степової України в XVI—XVIII ст. // Донецьк: Укр. центр, 1998. — 124 с.
• Петро Лаврів. Моя земля — земля моїх батьків. Донецьк, Український культурологічний центр, Донецьк: Донецьке обласне Товариство української мови ім. Т. Г. Шевченка, РВП «Лебідь». 1995. 64 с. Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.
• Пірко В. О. Заселення Донеччини у XVI—XVIII ст. (короткий історичний нарис і уривки з джерел) / Український культурологічний центр. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. — 180 с.
• Петро Лаврів. Історія південно-східної України. — Львів. «Слово», 1992. — 152 с. — ISBN 5-8326-0011-8.
• Алфьоров М. А. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945—1991 рр: Монографія/ М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с.
• Алфьоров М. А. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939—1959 рр.): монографія / М. А. Алфьоров; Укр. культурол. центр, Донец. від-ня Наук. т-ва ім. Шевченка. — Донецьк, 2008. — 192 c.
• Горловка: «Нет добыче сланцевого газа!»

• Бажан О. Г. Горлівка // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 166. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
• В. О. Рогач, Т. І. Омелюсик. Горлівка // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2020. — ISBN 944-02-3354-X.
• Горлівка — Інформаційно-пізнавальний портал | Донецька область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Донецька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с.)

Костянтинівський район Торецьк	Бахмутський район	Бахмутський район
Ясинуватський район		Бахмутський район
Ясинуватський район	Ясинуватський район	Єнакієве