Болдіжар Олександр Олександрович

Олекса́ндр Олекса́ндрович Болдіжа́р (нар. 1954) — доктор медичних наук, професор, заслужений лікар України (2004), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2009).

Болдіжар Олександр Олександрович
Народився 15 серпня 1954(1954-08-15) (67 років)
Клячаново
Країна  СРСР Україна
Діяльність професор
Alma mater Ужгородський національний університет
Заклад Ужгородський національний університет
Посада декан медичного факультету (з 2004)
Звання професор
Ступінь доктор медичних наук
Нагороди
Заслужений лікар України

Життєпис

Народився 1954 року в Клячанові (Мукачівський район); був одним із трьох братів. Батько був репресований у 1948-му; його відпустили тільки після смерті Сталіна. Майбутня дружина працювала виконробом на будівництві 18 років. 1977 року закінчив навчання на медичному факультеті Ужгородського державного університету та пройшов інтернатуру у Мукачівській центральній районній лікарні; працював хірургом Рахівської ЦРЛ.

У 1979 році переведений на роботу в Закарпатський обласний клінічний онкологічний диспансер — посаду лікаря-ендоскопіст, згодом — лікар-хірург. Стояв біля витоків створення ендоскопічної служби у Закарпатській області; займався розвитком мініінвазійних хірургічних технологій. Пройшов науково-педагогічне стажування у клініці академіка Віктора Савельєва на базі Московського медичного інституту, згодом — у інститутах Києва, Запоріжжя, Дніпропетровська.

1987 року запрошений на роботу в Ужгородський державний університет — асистент на кафедрі загальної хірургії. У 1999 році захистив кандидатську дисертацію «ендоскопічна склеротерапія варикозних вен стравоходу в профілактиці кровотеч при спленодекомпресивних судинних операціях у хворих на цироз печінки».

2004 року очолив медичний факультет Ужгородського національного університету. Того ж року вдостоєний почесного звання заслуженого лікаря України.

2007 року у Тернопільському державному медичному університеті захистив докторську дисертацію «діагностика та хірургічне лікування псевдокіст підшлункової залози».

У 2006 році обраний дійсним членом Угорської академії наук.

Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки 2009 року — за роботу «Розробка та впровадження нових методів діагностики і хірургічного лікування захворювань підшлункової залози»; співавтори Бондар Григорій Васильович, Дронов Олексій Іванович, Запорожченко Борис Сергійович, Кондратенко Петро Геннадійович, Криворучко Ігор Андрійович, Тодуров Іван Михайлович, Усенко Олександр Юрійович, Чорний Володимир Володимирович, Ярешко Володимир Григорович.

Є автором понад 150 наукових праць.

Під його керівництвом захищені кандидатські дисертації.

Серед робіт: «Хромогастроскопія резектованого шлунка» співавтори В. І. Русин, Ю. А. Паканич, А. Р. Василів 2008.

Особисте життя

Зі свою дружиною знайомий зі школи — ходили в один клас. Виростили дві доньки (успішні в науковому світі), тішаться онучками Ребекою та Рафаеллою.

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.