Клячаново
Клячаново — село в Україні, у Мукачівському районі Закарпатської області.
| село Клячаново | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Закарпатська область |
| Район/міськрада | Мукачівський район |
| Рада | Івановецька сільська рада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1475 |
| Перша згадка | 1475 (547 років)[1] |
| Населення | 1905 |
| Площа | 2,038 км² |
| Густота населення | 934,74 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 89623 |
| Телефонний код | +380 3131 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°27′54″ пн. ш. 22°40′01″ сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
118 м[2] |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | с. Іванівці, вул. Миру, 15 |
| Карта | |
  Клячаново | |
 Клячаново | |
| Мапа | |
| |
Назва
У 1995 р. назву села Клячанове було змінено на одну літеру. Припускають що назва села походить від слова «клячати» (ставати на коліна). Легенда пов'язує виникнення назви з моліннями людей навколішки за врожай, а ще сповіщає про церкву, яка колись запала під землю, і на її місці виникло озеро.
Археологія
На гребневидному підвищенні, відомому у населення під назвою Обуч, що з заходу примикає до гори Галиш — багатошарове поселення (епохи неоліту, бронзи, заліза). Тут же в кінці ХІХ столітті засвідчено кургану групу. На плато Пуларське — група курганів, що датувалася гальштатським часом. Один курган розкопаний братами Затлукал. Курган, досліджений на горі Обуч, в урочищі Могилки, віднесено до куштановицької культури.
В околицях Клячанового в різні часи виявлено шість бронзових скарбів і поодиноких предметів загальною кількістю 243 екземплярів. Бронзові речі датуються добою пізньої бронзи і раннього заліза.
Історія
Klacsanó вперше згадується в дипломі в 1475 році.
Колишнім власником села була родина Klacsanói Gallis. У 16 столітті його жителі прийняли реформацію.
У період Австро-Угорської імперії — село Мукачівського округу Березького комітату. Офіційна назва — Клячанов (угор. Klacsanó). Село мало свою символіку — печатку з зображенням руки, що тримає букову гілку з трьома листками (зразок печатки був офіційно затверджений Міністерством внутрішніх справ Королівства Угорщини 1904 року).
Костел
У 1688 році у с. Клячаново був побудований костьол, а церковну громаду заснували у 1870-му році. Мабуть це була інша святиня, бо теперішній храм збудували пізніше.
Теперішній римсько-католицький храм був побудований у ХІХ столітті на місці зруйнованої середньовічної каплиці.
У 1947 р. головою сільської ради Локес П. Й. було подане прохання про об'єднання для здійснення релігійних обрядів та про реєстрацію даної релігійної спільноти і передачі для користування.
У 1960-му році костьол було відібрано. Повернули його в напівзруйнованому стані.
За радянської влади костел закрили і хотіли використати його декілька разів не за призначенням: як склад хімікатів, для музею та сховища для вінків. Проте завдяки Єлизаветі Ковач, яка переховувала ключі від святині, дбала про зовнішній і внутрішній вигляд, використати храм не за призначенням так і не наважились.
25 грудня 1989 р. у м. Москві була зареєстрована релігійна спільнота римо-католицької церкви і передано у користування молитовну будівлю (костел) с. Клячаново, яка успішно функціонує і по сьогоднішній день.
Церковну громаду було наново засновано у 1990-му році. У 90-х роках минулого століття було добудовано вхід, що збільшило площу будови, і храм знову отримав нове життя. Святиня була відреставрована завдяки о. Петру Жарковському і наново освячена єпископом Павлом Гніліцею, який для цього прибув із Риму, у 1991 році. З цього часу храм ремонтували, удосконалювали та прикрашали. Нове обладнання святилища костьолу в 2002 році виготовив з дерева різьбяр Петро Матл.
Церква Різдва пр. богородиці. 1820.
У 1692 р. село було філією Іванівців, ав 1733 р. — філією Лохова, але вже мало власну дерев'яну церкву. Теперішню типову муровану церкву збудували на пагорбі Макош. Храм повернули греко-католикам, а неподалік, на цьому ж схилі стоїть маленька римо-католицька церква. Інша легенда розповідає про братів Маковеїв, яких мучили за Бога, а з кожної краплини їх крові розцвітав мак. Через це клячанівці вирішили збудувати турню церкви в формі стебла з маковою голівкою.
У 1992 р. церкву збільшили приблизно на 8 м, розбудувавши її в бік вівтаря. Будівельні роботи виконали Віллі Ліп та Михайло Соколович, а завершувальні — Юрій Бращайко та Михайло Сабов.
На турні вказано 1913 рік — очевидно, дату покриття бляхою. Дата над входом повідомляє про ремонт храму в 1958 р.
Старий стінопис перемалював О. Селіванов, він же ремонтував іконостас. Три дзвони встановили в окремій дзвіниці з металу.
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1899 осіб, з яких 906 чоловіків та 993 жінки.[3]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1905 осіб.[4]
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[5]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,11 % |
| російська | 0,52 % |
| угорська | 0,10 % |
| білоруська | 0,05 % |
| німецька | 0,05 % |
Люди
Народилися
- Болдіжар Олександр Олександрович (* 1954) — доктор медичних наук, професор, заслужений лікар України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки.
- Кешеля Дмитро Михайлович — український письменник.
- Падюков Альберт Володимирович — загинув 19 серпня 2014 року від осколкового поранення у скроневу частину голови під час зачистки у селищі Металіст під Луганськом.
- Лавкай Василь Васильович — загинув 10 серпня 2015 року в бою під час оборони позицій 72-ї окремої механізованої бригади в районі села Старогнатівка Донецької області на 31-му році життя.
Відвідували
- Володимир Іванів — головний редактор газети «Зубрівки», позаштатний кореспондент газети «Мукачівська Ратуша»
Туристичні місця
У Клячаново розташована археологічна пам'ятка «Галіш-Ловачка».
- На гребневидному підвищенні, відомому у населення під назвою Обуч, що з заходу примикає до гори Галиш — багатошарове поселення (епохи неоліту, бронзи, заліза). Тут же в кінці ХІХ столітті засвідчено кургану групу.
- На плато Пуларське — група курганів, що датувалася гальштатським часом. Один курган розкопаний братами Затлукал.
- Курган, досліджений на горі Обуч, в урочищі Могилки, віднесено до куштановицької культури.
- В околицях Клячанового в різні часи виявлено шість бронзових скарбів і поодиноких предметів загальною кількістю 243 екземплярів. Бронзові речі датуються добою пізньої бронзи і раннього заліза.
- храм Різдва пр. богородиці. 1820.
Примітки
- 330 років храму у Клячанові
- Погода в селі
- Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 8 листопада 2019.
- Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 8 листопада 2019.
- Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 8 листопада 2019.