Боніфацій I Монферратський

Боніфацій I Монферратський (1150–1207) — маркграф Монферратський. Син Гільєльмо V, маркграфа де Монферрата, на прізвисько Старий, та Юдит Австрійської. Брат Рень'є, Гільєльмо Довгого Меча і Конрада Монферратского, один з очільників Четвертого хрестового походу.

Боніфацій I Монферратський
Народився	1150[1][2][…] або 1150 П'ємонт, Італія
Помер	4 вересня 1207(1207-09-04)[2][3] Комотіні, Македонія та Фракіяd, Греція ·загиблий у бою
Діяльність	Маркіз
Титул	маркграф
Посада	marquis of Montferratd
Військове звання	лицар
Рід	Алерамічіd
Батько	Гульєльмо V Алерамічіd[3][4]
Мати	Ютта фон Бабенберг[3][4]
Брати, сестри	Azalaïs of Montferratd, Конрад Монферратський[3], Renier of Montferratd, William of Montferratd і Beatrice del Monferratod
У шлюбі з	Elena di Boscod[5][3], Jeanne of Antiochd[5] і Марія Маргарита Угорська[3]
Діти	William VI, Marquess of Montferratd[3][4], Деметрій (король Фессалоніки)[2] і Agnes of Montferratd
Медіафайли у Вікісховищі

Боніфацій I Монферратський обраний лідером Четвертого хрестового походу

На завойованих візантійських територіях у Греції та Малій Азії утворилася Латинська імперія — держава хрестоносців на Сході. У зв'язку з появою нової держави виникла необхідність вибрати імператора з числа керівників походу. Боніфацій не став імператором, проте став королем Фессалонікійським. У 1191—1193 роках воював на стороні імператорів Фрідріха I і Генріха VI проти Ломбардскої ліги, 1194 року проти Сицилії.

Був убитий в битві з болгарами 4 вересня 1207 в південній частині Родоп. Йому відрізали голову і відіслали її до царя Калояна у Тирново.