Боржава (річка)
Боржа́ва — річка в Україні, в межах Хустського та Берегівського районів Закарпатської області. Права притока Тиси (басейн Дунаю).
| Боржава | |
|---|---|
 | |
| 48°06′38″ пн. ш. 22°42′24″ сх. д. | |
| Витік | східні схили гори Стій (масив Полонина Боржава) |
| Гирло | Тиса |
| • координати | 48°06′39″ пн. ш. 22°42′24″ сх. д. |
| Басейн | басейн Дунаю |
| Країни: |
 УкраїнаЗакарпатська область, Свалявський район Іршавський район Виноградівський район Берегівський район |
| Регіон | Закарпатська область |
| Довжина | 106 км |
| Площа басейну: | 1 365 км² |
| Притоки: |
Вендрича, Мужиків, Кушниця, Бронька, Метова, Бистра, Салва (ліві) Дулятин, Бистрий, Тросна, Іршава (праві) |
| Ідентифікатори і посилання | |
| GeoNames | 711539 |
| |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Опис
Довжина Боржави 106 км, сточище — 1365 км². У верхів'ях має гірський характер, долина подекуди V-подібна, ширина її від 40 до 900 м. У нижній течії Боржава тече Закарпатською низовиною; тут річище дуже звивисте, є острови, у заплаві багато стариць. Ширина річища від 0,6 до 53 м. Похил річки 13 м/км. Характерні часті паводки (на березень — серпень припадає 70 % річного стоку). Пересічна витрата води 10 м³/с., максимальна — 293 м³/с. Річище на окремих ділянках укріплене, у нижній течії споруджено кілька дамб.
Розташування
Бере початок в Українських Карпатах, на Полонині Боржаві, на східних схилах гори Стій (1681 м), в урочищі Гимба. Першим селом на шляху є Березники (Свалявський район). Від джерела до села Довгого тече з півночі на південь та південний схід, далі — на південний захід. Впадає до Тиси на південь від села Вари.
Притоки
Література
- Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К., 1989—1993. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-015-8.
- Каталог річок України. / Швець Г. І. — К.: Видавництво Академії наук Української РСР, 1957. — 192 с.
- (рос.) Ресурсы поверхностных вод СССР: Гидрологическая изученность. Том 6. Украина и Молдавия. Выпуск 1. Западная Украина и Молдавия / Под ред. Б. М. Штейнгольца. — Л.: Гидрометеоиздат, 1964. — 245 с.