Борнмут (футбольний клуб)

Хоча достеменно дата заснування команди невідома, однак існують докази, що вона була заснована восени 1899 року на основі колишньої команди «Боскомб Сент-Джонс Інстит'ют». Однак у широких масах клуб був відомий просто як «Боскомб ФК».

У їхньому першому сезоні 1899/1900 команда подала заяку ні міську дорослу та юнацьку ліги. Окрім цього команда зіграла у Hants Junior Cup. Наступні два сезони команда грала на полі на вулиці Кастельмейн авеню, Поксдавн. На третій рік Боскомб переїхали на Кінґс Парк. У сезоні 1905/06 команда отримала стату аматорської.

1910 року команда отримала у довгострокову оренду пустище поряд з Кінґс Парк. Маючи своє власне футбольне поле, назване Дін Курт на честь благодійника, «Боскомб» продовжував підкорювати місцеву футбольну сцену. Окрім набуття власного футбольного поля, 1910 року в історії молодої команди сталася ще одна знакова подія — було укладено угоду з першим професійним гравцем Б.Пентоном.

Десь у той час команда отримала своє прізвисько — «Вишневі». Існує дві вірогідні версії: згідно з першою, команда грала у червоно-вишневих смугастих сорочках. Друга ж легенда оповідає про те, що Дін Курт було побудовано поруч з нерухомістю Купер-Діна, благодійника команди, до території якої входили численні вишневі сади.

У сезоні 1913/14 команда вперше включилася в боротьбу за Кубок Англії. Та прогрес команди зупинила Перша світова війна. 1920 року було засновано третій дивізіон, і команду включили до списку учасників.

Аби назва команди уособлювала регіон, 1923 року «Боскомб ФК» перейменували на «Борнмут енд Боском Атлетік». Того ж року команда потрапила у професійну лігу, оскільки звільнилося місце. Свою першу професійну гру новоспечений клуб провів 23 серпня 1923 року проти Свіндон Таун, у якому вишневі поступилися з рахунком 1-3. Перша домашня гра на Дін Курт припала теж на Свіндон Таун, і скінчилася в нічию.

Спершу команда боролася на теренах Футбольної ліги, але згодом їм вдалося зачепитися у Третьому дивізіоні, встановивши рекорд за найбільшою кількістю сезонів у цьому дивізіоні. Аби здобути свій перший трофей команді довелося спершу пережити Другу світову, аби потім на «Вемблі» перемогти у фіналі Волсолл за Кубок третьої ліги.

За керівництва напутника Джона Бонда 1972 року команда отримала більш коротку назву — «Борнмут ФК». Саме тоді команда отримала нову емблему, як символ беззупинного прогресу команди. Задній план був виконаний у стилі кольорів футбольної форми, а в центрі зображено Діккі Довсетта, гравця, який захищав кольори команди з 1950-х по 1960-ті роки. Футбольну форму у червоних та чорних кольорах було «запозичено» в італійського «Мілана». Ті роки називають ерою Теда Макдугалла, який в матчі Кубка Англії в листопаді 1971 року забив дев'ять м'ячів у ворота клубу «Маргейт».

Під керівництвом Гаррі Реднаппа у січні 1984 року команда здобула одну з найважливіших перемог в історії, перемігши Манчестер Юнайтед у Кубку Англії.

1987 року команда стала чемпіонами третьої ліги і вперше в історії вийшла у другу лігу. Провівши свій перший сезон у новій лізі, перед «Борнмутом» постала серйозна задача підвищення у класі, однак за підсумками сезону 1988/89 завдання виконане не було через поганий старт сезону.

5 травня 1990, в останній день сезону 1989/1990, «Лідс Юнайтед» мав можливість стати чемпіонами другого дивізіону, перемігши «Борнмут» на Дін Курт. Деякі фанати Лідса із самого ранку завдали клопоту містянам, загострюючи і без того напружену атмосферу. Вигравши з перевагою в один м'яч та згідно з результатами інших ігор Лідс отримав права підвищення в класі, тоді як «Борнмут» навпаки. Погроми та безчинства фанатів тривали всі вихідні, завдавши збитків на суму близько 1 мільйона фунтів.

Гаррі Реднапп лишився ще на два сезони, обидва з яких закінчилтся невдало для команди, яка зупинялася за крок від плей-офф. У сезоні 1991/92 під фінансовим тиском Реднапп подав у відставку. Місце головного напутника посів Тоні Муліс, який зміг збудувати набагато більш невибагливий склад, який однак протягом наступних двох сезонів вище 19-го місця не підіймався. Сезон 1994/95 команда розпочала фактично без наставника, що дало відповідні скутки — команда опустилася на дно турнірної таблиці. Здавалося б ситуація покращилась, коли до командного керма став Мел Мачін, але надії лишалося не багато, оскільки через реконструкцію ліги кількість команд, які понижувалися у класі зросла до п'яти. Та вишневі все ж утрималися, зупинившись за два залікових бала від зони вильоту.

Мачин лишався головним напутником протягом наступних шести років, які нічим особливим не запам'яталися, команда стабільно фінішувала в середині турнірної таблиці. Сезон 1998/99 став одним з епохальних у його кар'єрі, оскільки «Борнмут» мав реальні шанси на плей-офф, однак команда зазнала кілька поразок, через що посіла сьоме залікове місце. А 16-те місце у наступному сезоні поклало край його керівництву.

Шон О'Дрісколл посів місце звільненого Мела і почав готувати команду до нового сезону.

У вересні 2006 року Шон полишив команду заради посади наставника у Донкастер Роверз. Його місце посів Кевін Бонд.

У лютому 2008 року з команди зняли десять залікових балів, що в свою чергу призвело до пониження у класі. Команда мала борги на 4 мільйони футів, і невизначеність витала у команді протягому усього сезону. Врешті-решт команду понизили до другої ліги.

Більшу частину сезону 2014/15 клуб провів у верхній частині турнірної таблиці, а перемога у останньому турі проти Чарльтона забезпечила їм першу в історії путівку в Прем'єр-лігу.