Боронь Олександр Вікторович

Боронь Олександр Вікторович
Народився 15 листопада 1979(1979-11-15) (42 роки)
Новоград-Волинський, Житомирська область, Українська РСР, СРСР
Alma mater Філологічний факультет Київського університету
Науковий ступінь кандидат наук

Олександр Вікторович Боронь (* 15 листопада 1979, Новоград-Волинський Житомирської області) — український шевченкознавець. Доктор філологічних наук (2018). Член Наукового товариства ім. Шевченка (2015). Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки 2017 року (у складі авторського колективу) — за шеститомну «Шевченківську енциклопедію»[1].

Життєпис

1997 року здобув середню освіту в Новоград-Волинській міській гімназії імені Лесі Українки (1997), закінчивши її із золотою медаллю. Вступив на філологічний факультет (нині — Інститут філології) Київського національного університету імені Тараса Шевченка і 2002 року закінчив його з відзнакою.

Навчався в аспірантурі Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2002–2005), працював викладачем на кафедрі історії української літератури і шевченкознавства (2004–2005). Захистив дисертацію і здобув науковий ступінь кандидата філологічних наук (2005).

Від 2001 року був експертом із преси проекту «Український Монітор для вільних медіа» (коаліція асоціація «Спільний простір» та комітет «Рівність можливостей»). У 2003—2004 роках — керівник пресової групи проекту «Український Монітор — за свідомий вибір», у 2004—2006 роках — координатор проектів громадянського суспільства громадської організації «Фонд „Європа ХХІ“».

2005 року Олександра Бороня зараховано на посаду наукового співробітника, 2008 р. — старшого наукового співробітника відділу шевченкознавства Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка Національної академії наук України. З 2015 р. О. Боронь — завідувач згаданого відділу. Того самого року отримав вчене звання старшого наукового співробітника. Протягом 2006—2009 поєднував наукову діяльність із роботою на посаді головного консультанта Головної служби інформаційної політики Секретаріату Президента України. У 2011—2014 — заступник керівника науково-видавничого проекту «Шевченківська енциклопедія» в шести томах (член редколегії — відповідальний секретар видання).

У лютому 2018 року захистив докторську дисертацію (монографію «Спадщина Кобзаря Дармограя: джерела, типологія та інтертекст Шевченкових повістей», 2017) за спеціальностями 10.01.01 «Українська література», 10.01.05 «Порівняльне літературознавство»[2].

Наукова діяльність

Автор монографій «Поетика простору в творчості Тараса Шевченка» (2005), «Повісті Тараса Шевченка і західноєвропейські літератури: Рецепція та інтертекстуальні зв'язки» (К.: Критика, 2014; 2-ге стереотипне вид. — 2015), «Спадщина Кобзаря Дармограя: джерела, типологія та інтертекст Шевченкових повістей» (К.: Критика, 2017[3]), збірки статей «Поет і його проза: генеза, семантика і рецепція Шевченкової творчости» (К.: Критика, 2015). Співавтор колективних монографій «Інтеграція позитиву в творчості Шевченка (аспекти символу, аксіології, онтології, міфу, психології і стилю)» (2002) та «Теми і мотиви поезії Тараса Шевченка» (К.: Наукова думка, 2008); співупорядник (разом із В. Бородіним та М. Павлюком) видання «Спогади про Тараса Шевченка» (К.: Дніпро, 2010, 2011), упорядник збірки статей Ф. Т. Ващука «Шевченкознавчі праці» (2011), співупорядник видання «Тарас Шевченко в критиці» — том І. Прижиттєва критика (1839—1861) (К.: Критика, 2013), том ІІ. Посмертна критика (1861) (К.: Критика, 2016).

Загалом у доробку Олександра Бороня понад 220 публікацій, зокрема понад 150 наукових статей і рецензій.

Примітки
  1. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №138/2018 — Офіційне інтернет-представництво Президента України. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua). Процитовано 21 травня 2018.
  2. Спеціалізована рада. www.ilnan.gov.ua (uk-ua). Процитовано 25 травня 2018.
  3. Спадщина Кобзаря Дармограя: джерела, типологія та інтертекст Шевченкових повістей | КРИТИКА. krytyka.com. Процитовано 23 вересня 2017.

Джерела та література
  • Н. Чамата. Боронь Олександр Вікторович // Шевченківська енциклопедія: В 6 т. — К.: НАН України, Ін-т л-ри ім. Т. Г. Шевченка, 2012. — Т. 1: А–В. — С. 494.
  • Боронь Олександр Вікторович // Новоград-Волинський. Персоналії. — Житомир: Полісся, 2016. — С. 47.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.