Борушенко Оксана Павлівна

Доктор Боруше́нко Окса́на Па́влівна (близько 1936, містечко Бариш, нині село, Бучацький район / 9 квітня 1939, Варшава 5 січня 2020, Куритиба, Бразилія) бразильський вчений-історик українського походження. Доктор історії в УВУ (1972). Доктор економіки (1963) та історії (1972), професор.

Оксана Павлівна Борушенко
Борушенки (батьки — сидять, Оксана — зліва)
Борушенки (батьки — сидять, Оксана — зліва)
Народилася 9 квітня 1939(1939-04-09) або 1936
Бариш, Бучацький район, Тернопільська область, СРСР
Померла 5 січня 2020(2020-01-05)
Куритиба, Бразилія
Країна  Бразилія
Національність українка
Діяльність історикиня
Alma mater Федеральний університет Парани
Галузь історик
Посада професор
Звання професор
Ступінь доктор економіки та історії
Батько Борушенко Павло
Брати, сестри Борушенко-Моро Лариса Павлівна
Нагороди

Життєпис

Народилася, за одними даними, близько 1936 року в містечку Бариш Бучацького повіту ЗУНР, окупованої Польщею (нині село Бучацького району Тернопільської області, Україна).[1] За іншими 9 квітня 1939 року в м. Варшава, нині Польща. Дочка Павла Борушенка, сестра Лариси Борушенко-Моро.

Закінчила Федеральний університет Парани (м. Куритиба, Бразилія; 1963 р.).

Працювала професором департаменту історії Федерального університету Парани (1967—1992). Одночасно була консультантом секретаріату вищої освіти при Федеральному мінстерстві освіти Бразилії (1986—1992). З 1995 р. — директор Історико-культурної спадщини управи Куритиби. Культурно-освітній референт, секретар Українського бразильського центру репрезентації; голова жіночої організації при Хліборобсько-освітньому союзі.

З 1973 р. очолює кафедру новітньої історії у Федеральному університеті Парани[2].

Досліджує історію слов'янських народів; методологію соціально-історичних досліджень; історію еміграційних рухів, зокрема історію еміграції українців у Бразилію.

Нагороди

  • Орден княгині Ольги ІІІ ступеня (18 серпня 2009 року) за вагомий особистий внесок у зміцнення міжнародного авторитету України, популяризацію її історичної спадщини і сучасних досягнень та з нагоди 18-ї річниці незалежності України[3]

Праці

Будівля «Федерального Університету Парани»
  • Os Ucranianos // Boletim information da Casa Romārio Martins. Curitiba, 1981
  • Política imigratória // In idéias em Debate 5. Biblioteca Pública do Paraná. Paraná, 1986;
  • Imigração Ucraniana no Brasil // In Festschrift für Hermann Kellenbenz. Kommission bei Klett-Cota. Nürenberg, 1982;
  • A imigrante Ucraniana em prosa e verso, in Hestöria: Questões & Debates. Curitiba, 1988;
  • Um microcosmos Ucraniano na Baviera // In Anais da IX Reunião da S. B. P. H. Curitiba, 1990.
  • Наші поселенці в Аргентині // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник.[4]
  • Наші поселенці в Бразилії // Бучач і Бучаччина[5].

Примітки

  1. Дуда І. Борушенко Оксана Павлівна… — С. 175.
  2. Відомості про учасників конференції. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 26 листопада 2013.
  3. Указ президента України №623/2009. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua). Процитовано 15 березня 2021.
  4. Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. Ню Йорк Лондон Париж Сидней Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 714—719.
  5. Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. Ню Йорк Лондон Париж Сидней Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 719—728.

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.