Боріл
Боріл — цар Болгарії з 1207 до 1217 року. Був племінником царів Івана Асена I та Калояна.
| Боріл Борил | ||
 Боріл | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 1207 — 1218 | ||
| Попередник: | Калоян | |
| Спадкоємець: | Іван Асен II | |
| Народження: | невідомо | |
| Смерть: | не раніше 1217 або 1218 | |
| Країна: | Друге Болгарське царство | |
| Рід: | Асени | |
| Батько: | Henrith I (?)d[1] | |
| Мати: | Maria (?)d[1] | |
| Шлюб: | Anna (Anisia)d | |
Життєпис
Боріл був сином сестри царя Калояна. 8 жовтня 1207 року взяв участь у замаху на Калояна під час його перебування у військовому таборі під Фессалоніками. Спираючись на свої родинні зв'язки з царями династії Асенів, Боріл захопив владу і став новим царем Болгарії.
Сини Калояна — Іван та Олександр втекли спочатку до Сербії, а потім до Галицько-Волинського князівства. Боріл одружився з удовою Калояна — Анною, яка була донькою хана половців.
Із самого початку Боріл стикнувся як внутрішніми, так і зовнішніми ворогами. Всередині Болгарії проти нього виступили брат Стрез та родовитий княжич Олександр. До того ж імператор Латинської імперії Генріх I Фландрський вторгся до країни й 31 липня 1208 року під Пловдівом розбив армію Боріла. Останній був змушений поступитись значною територію навколо Адріанополя. Проте Борілу вдалось придушити повстання княжича Олександра, а потім залучити на свій бік Стреза, надавши йому найвищий титул Болгарії — себастократора. Проте 1211 року спалахнуло повстання у місті Відін. Неспроможний подолати опір, Боріл покликав на допомогу угорців. Військовик останньої Юхим фон Сбіу розбив повстанців та захопив Відін. Як подяку Боріл віддав угорському королівству місто Белград з околицями.
Боріл також почав проводити політику щодо налагодження стосунків з Латинською імперією. Для цього видав свою небогу Марію заміж за Генріха I Фландрського. Водночас було встановлено добрі відносини з деспотами Епіру.
Впоравшись з ворогами Боріл замислив врегулювати релігійні та церковні питання Болгарії. Для цього 1211 року у Тирново — столиці царства — проведено церковний собор. Його діяльність спрямовувалася проти єретичного руху богомолів. Виходячи з актів цього собору, Боріл копіював церковну політику імператорів Візантії.
Ситуація змінилася 1217 року. До того часу союз Болгарії з латинською імперією, Епіром та Угорщиною похитнувся. 1216 року помер імператор Генріх I Фландрський. Наступного, 1217 року, до Болгарії з боку Галицько-Волинського князівства вторгся Іван Асен, який досить швидко просунувся до Тирново, де взяв в облогу армію Боріла. Останній чинив опір 7 місяців, проте 1218 року був змушений здатись. Його засліпили та відправили до монастиря. Подальша його доля невідома.
Джерела
- Curta, Florin (2006). Southeastern Europe in the Middle Ages, 500–1250. Cambridge University Press. ISBN 0521815398. (англ.)
- Lundy D. R. The Peerage