Бошко Володимир Ілліч

Володи́мир Іллі́ч Бошко́ (*7 квітня (за старим стилем 25 березня) 1885, в Іванівці, Одеської обл. — †10 серпня 1949, Київ) — український правознавець, професор (з 1925).

Бошко Володимир Ілліч
Народився 7 квітня 1885(1885-04-07)
Іванівка, Березівський район, Одеська область
Помер 10 серпня 1949(1949-08-10) (64 роки)
Київ, Українська РСР, СРСР
Країна  Російська імперія
 СРСР
Діяльність правник, викладач університету
Alma mater Юридичний факультет Київського університету Святого Володимира (1914)
Галузь юриспруденція
Заклад КНУ імені Тараса Шевченка
Звання Prof.d

Народився в селі Іванівці Одеської області, в сім'ї селянина.

Кар'єра

У 1914 закінчив юридичний факультет Київського університету і був залишений у ньому професорським стипендіатом. 1920 здобув ступінь магістра цивільного права і звання доцента кафедри цивільного права і процесу. Тоді ж почав працювати на юрид. факультеті Київ. ін-ту нар. г-ва, створеного на основі ліквідованого юрид. факультету Київського університету. З 1930 викладав у Київ. ІНО і ряді ін. навч. закладів.

1920–1930 — директор Київського матеріально-господарчого технікуму залізничного транспорту.

З 1937 — знову на відновленому юрид. факультеті Київського університету, професор, з 1940–зав. кафедри теорії д-ви і права, в 1944–49–декан. Під час Вел. Вітчизн. війни працював у навч. і наук. закладах Саратова, Самарканда і Москви.

Наукові праці

Бошко — автор понад 100 друк, праць з питань теорії держави і права, історії політичних вчень, цивільного та сімейного права, економіки й транспорту. Головні з них: «Родинно-подружнє право» (1929), «Нариси радянського сімейного права» (К., 1952).

Починаючи з першої студ. роботи «Обмеження цивільної правоздатності у чинному руському праві», за яку був удостоєний золотої медалі університету, Б. упродовж усього життя досліджував проблеми цив. і сімейного права. Брав участь у підготовці відповідних законод. актів, був автором коментаря до Кодексу законів про сім’ю, опіку, шлюб і акти громадян. стану УСРР (1929) і підручника з сімейного права (1929). У 20-х рр. займався також проблемами держ. права, зокрема правом на працю та об’єднання у проф. спілки, питаннями відокремлення д-ви від церкви, держ. суверенітету. 1925 опубл. ґрунт. нарис історії світ. правової думки, який до 1955 був єдиним рад. підручником з цієї дисципліни. В ост. роки життя працював над 3-томним курсом історії політ. і правових учень, ряд фрагментів якого залишився у рукопису.

Основні праці:

  • «Право на існування» (1920),
  • «Нариси розвитку правової думки: від Хаммурабі до Леніна» (1925)[1],
  • «Родинно-подружнє право» (1929), \
  • «Суверенітет Радянської України» (1948),
  • «Нариси радянського сімейного права» (1952) (Очерки советского семейного права / Бошко В.И.; переработанно и дополненно В.А.Рясенцевым) (рос.)

Примітки
  1. Бошко В. И. Очерки развития правовой мысли : (От Хаммурапи до Ленина). — Харьков: Юридическое издательство НКЮ УССР, 1925. - XXXV, 570 с.

Посилання

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.