Брежнєв (телесеріал)
«Брежнєв» - російський телесеріал 2005 року, присвячений біографії радянського лідера Леоніда Брежнєва. Перший показ відбувся - з 28 по 31 березня 2005 року. Повторювався в грудні 2006 року (до сторіччя Брежнєва), 27 березня 2011 року і в грудні 2016 До 110-річчя (покази відбувались на російському ТБ, в Росії).
Брежнєв (телесеріал) | |
---|---|
Брежнев | |
Тип | телесеріал і фільм |
Дистриб'ютор(и) | Перший канал |
Жанр | фільм-біографія |
Сценарист | Черних Валентин Костянтинович і Снєжкін Сергій Олеговичd |
Режисер | Снєжкін Сергій Олеговичd[1] |
У головних ролях | Сергій Шакуров, Крючкова Світлана Миколаївна, Марія Шукшина і Юрій Іцков |
Країна-виробник | Росія |
Місце зйомок | Москва |
Мова оригіналу | російська |
Перша поява | 28 березня 2005[1] |
Кількість сезонів | 1 |
Кількість серій | 4 |
Посилання | |
Сюжет
1982 рік. Останні дні життя генерального секретаря. Леонід Ілліч намагається радіти останнім задоволенням, відпущеним йому життям - їздить на полювання, спілкується з підлеглими, проводить час з медсестрою, яка за ним доглядає, снідає з дружиною, годинами дивиться кінохроніку. Але відволіктися від гнітючих думок йому вдається тільки уві сні, який теж не приносить полегшення. У рідкісні години неспання Брежнєв згадує молодість, знайомство з дружиною, початок кар'єри. Особливо болісні спогади про змову проти Хрущова, який свого часу наблизив молодого Брежнєва і допоміг йому піднятися по ієрархічній драбині. У пам'яті генсека спливають головні, як йому здається, події його життя і життя країни, він задає собі питання, чи всі рішення і вчинки були вірними, і намагається відповісти на них. Також він думає піти у відставку, проте, в результаті він вирішує залишитися на посту генсека.
У ролях
- Сергій Шакуров - Леонід Ілліч Брежнєв (літній)
- Артур Ваха - Брежнєв в молодості
- Світлана Крючкова - Вікторія Петрівна Брежнєва
- Марина Солопченко - Вікторія Петрівна в молодості
- Сергій Гармаш - Степан Олексійович Кандауров
- Марія Голубкіна - Софія
- Валерій Золотухін - єгірь Ігор
- Вадим Гущин - землевпорядник
- Андрій Краско - перукар Толик
- Сергій Русскін - черговий лікар
- Іван Краско - голова колгоспу
- Марія Шукшина - медсестра Ліза
- Валерій Івченко - Микола Олександрович Тихонов
- Юрій Кузьменков - Микола Вікторович Підгорний
- Василь Лановий - Юрій Володимирович Андропов
- Володимир Меньшов - Дмитро Федорович Устинов
- Лев Пригунов - Євген Іванович Чазов
- Олександр Семчев - Олександр Бовін
- Олександр Філіппенко - Георгій Карпович Цінєв
- В'ячеслав Шалевич - Олексій Миколайович Косигін
- Вадим Яковлєв - Андрій Андрійович Громико
- Ігор Ясулович - Михайло Андрійович Суслов
- Олег Вовку - Володимир Медведєв, заступник начальника охорони Брежнєва
- Афанасій Кочетков - Костянтин Устинович Черненко
- Сергій Лосєв - Микита Сергійович Хрущов
- Ігор Іванов - Олександр Миколайович Шелєпін
- Ігор Черневич - Андрій Михайлович Александров-Агентів
- Валерій Биченков- Дмитро Степанович Полянський
- Геннадій Богачов - Микола Онисимович Щолоков
- Микола Кузнєцов - Фрол Романович Козлов
- Борис Соколов - Георгій Еммануїлович Цуканов
- Вадим Лобанов - Микола Васильович Огарков
- Андрій Шарков - робочий металургійного заводу
- Сергій Барковський - Михайло Сергійович Горбачов
- Володимир Періль - генерал
Знімальна група
- Режисер: Сергій Снєжкін
- Сценарист: Валентин Черних за участю С. Снєжкіна
- Оператор: Андрій Жегалов, Володимир Клімов, Віктор Новожилов, Вадим Алісов
- Композитор: Святослав Курашов
- Художник: Віктор Іванов, Владислав Орлов
- Звук: Ігор Терехов, Сергій Корнілов
- Продюсер (ведучий): Сергій Мелькумов
- Продюсер: Анатолій Максимов, Костянтин Ернст
Критика
Телесеріал викликав ряд критичних відгуків. На адресу творців телесеріалу були озвучені звинувачення у спотворенні історичних фактів - причому, як в антисоветизмі, так і в прикрашанні радянської дійсності.
Андрій Брежнєв, онук Леоніда Ілліча Брежнєва: (оригінал, російською)
"Считаю, что фильм слаб и в художественном отношении, и в документальном. Много домысла и вымысла. По фильму, Леонид Ильич только спит и лекарства пьёт. Это не так. Единственное, что соответствует действительности, — в 1978 году Леонид Ильич в самом деле хотел уйти со своих постов. Но он не был настолько больным в это время. Все те особенности речи и внешности, на которых в фильме делается акцент, появились позже вследствие болезни. Показан человек, здраво рассуждающий, всё понимающий. А внешние детали не соответствуют его внутреннему состоянию…" [2]
Григорій Романов (колишній 1-й секретар Ленінградського обкому КПРС, член Політбюро): (оригінал, російською)
"Брежнев не был таким беспомощным, как показано в фильме. Да и остальные образы далеки от оригиналов. Громыко, Андропов, Устинов тоже не похожи — у Громыко похожи только награды, которые у него были. Хотя Андропова актёр сыграл неплохо. К сожалению, в фильме много карикатурного, надуманного. Считаю, такие фильмы не нужны, потому что далеки от исторической правды…" [2]
Кінокритик Г. Ассікрітов: (оригінал, російською)
"Ретроспекция в сериале есть, но она оставляет желать лучшего. Особенно её часть, касающаяся войны, из которой можно уяснить, будто на фронте молодой Брежнев только и делал, что спал с медсёстрами, а кроме того, к подступам боевых действий (к катеру десанта, чтобы не замочил ноги) его приносили на руках и оттуда же слегка раненного выносили на руках рядовые солдаты. Степень исторической лжи поразительна. Такова, дескать, и была вся эта брежневская Малая Земля. Вот, мол, смотрит, старый маразматик Парад Победы, а самому-то и вспомнить, кроме дурацкой полуконтузии, нечего. Не знаю как кому, а мне подобное кажется негодяйством по отношению к любому ветерану, к любому старику, прошедшему страшнейшую из бывших когда-то войн. Тем более сюжет основан отнюдь не на достоверных фактах…" [3]
Телекритик Слава Тарощіна зазначила замовчування у фільмі негативних аспектів правління Брежнєва, але високо оцінила акторську роботу Сергія Шакурова: (оригінал, російською)
"Мы видим гарного хлопчика, своего в доску, отзывчивого, жизнелюбивого. Но нам так и не показали ту грань, за которой хлопчик превращается в «дорогого Леонида Ильича», втянувшего в воронку собственного маразма одну шестую часть суши. В мире экранного Брежнева нет места чешским событиям, Афганистану, лагерям, психушкам, колбасным электричкам, что рождает ощущение тотальной лжи. Художественная правда убедительней правды исторической только в одном случае — когда она талантлива. Режиссер Снежкин, увы, не Дзига Вертов или Эйзенштейн. Те прославляли мерзкий режим, но как феерически они это делали! Впрочем, в сериале есть одна несомненная удача — феерический Шакуров в роли Брежнева. Такой исполнительской мощи, буйства оттенков смысла, нюансов настроения, переливов хорошего и гадкого нынешнее ТВ еще не знало. Актер пронзительно играет и драму уходящего вождя, и его человеческую, интимную драму, то безысходное мужское бессилие, которое он испытывает при виде своей последней надежды — полнокровной молодой медсестры." [4]
Невідповідності
- У першій серії Леонід Брежнєв згадує 1964 рік, коли під час концерту обговорюють змову проти М. С. Хрущова, в титрах О. Н. Шелепін вказується як голова КДБ СРСР, хоча він займав цю посаду до 1961 року, а в 1964 році був Секретарем ЦК КПРС.
- Генерал армії Георгій Карпович Цінєв показаний в формі генерал-полковника, і звертаються до нього: «Товариш генерал-полковник», хоча вже в 1978 році він отримав військове звання генерал армії, а в фільмі мова йде про події 1981-1982 років.
- Згадуючи про Олександра Шелепіна, Брежнєв каже, що «зараз він на пенсії». У реальності, в 1982 році Шелепін працював заступником голови Державного комітету СРСР по професійно-технічній освіті, і пішов на пенсію тільки в 1984 році.
- У другій серії помічник Брежнєва зачитує довідку про хвороби світових лідерів і згадує про причини смерті Урхо Калева Кекконена, президента Фінляндії. Кекконен помер в 1986 році - через 4 роки після смерті Брежнєва.
- У другій серії, коли Хрущов розносить Брежнєва за «самодіяльність» (події відбуваються в 1947 році), на грудях у Хрущова медаль «Золота Зірка» Героя Радянського Союзу, що невірно. Цю нагороду він отримає через 17 років, в 1964-му році, а перую свою Золоту Зірку Героя Соціалістичної Праці Хрущов також отримає тільки в 1954 році, вже будучи главою КПРС і СРСР.
Див. також
- Галина — про життя дочки Брежнєва.
Примітки
- Freebase Data Dumps — Google.
- О.Е. Баксанский Показатели результативности научной деятельности: блеск и нищета индекса цитирования. Психология и Психотехника 6 (6). 2013-06. с. 591–599. ISSN 2070-8955. doi:10.7256/2070-8955.2013.6.7716. Процитовано 30 березня 2019.
- Стенограмма заседания Президиума Совета Национальностей ЦИК Союза С.С.Р. от 25-го апреля 1931 года. Ab Imperio 2002 (2). 2002. с. 361–413. ISSN 2164-9731. doi:10.1353/imp.2002.0029. Процитовано 30 березня 2019.
- Куликов, Леонид Андреевич; Кириллов, Николай Александрович; Волков, Александр Ильич; Шашкаров, Леонид Геннадьевич (25 січня 2017). Влияние некорневых подкормок на динамику содержания питательных элементов в почве. Аграрная Россия (1). с. 10–13. ISSN 1999-5636. doi:10.30906/1999-5636-2017-1-10-13. Процитовано 30 березня 2019.
Посилання
https://web.archive.org/web/20180418194829/http://2011.russiancinema.ru/index.php?e_dept_id=2