Брежнєв (телесеріал)

«Брежнєв» - російський телесеріал 2005 року, присвячений біографії радянського лідера Леоніда Брежнєва. Перший показ відбувся - з 28 по 31 березня 2005 року. Повторювався в грудні 2006 року (до сторіччя Брежнєва), 27 березня 2011 року і в грудні 2016 До 110-річчя (покази відбувались на російському ТБ, в Росії).

Брежнєв (телесеріал)
Брежнев
Тип телесеріал і фільм
Дистриб'ютор(и) Перший канал
Жанр фільм-біографія
Сценарист Черних Валентин Костянтинович і Снєжкін Сергій Олеговичd
Режисер Снєжкін Сергій Олеговичd[1]
У головних ролях Сергій Шакуров, Крючкова Світлана Миколаївна, Марія Шукшина і Юрій Іцков
Країна-виробник  Росія
Місце зйомок Москва
Мова оригіналу російська
Перша поява 28 березня 2005[1]
Кількість сезонів 1
Кількість серій 4
Посилання

Сюжет

1982 рік. Останні дні життя генерального секретаря. Леонід Ілліч намагається радіти останнім задоволенням, відпущеним йому життям - їздить на полювання, спілкується з підлеглими, проводить час з медсестрою, яка за ним доглядає, снідає з дружиною, годинами дивиться кінохроніку. Але відволіктися від гнітючих думок йому вдається тільки уві сні, який теж не приносить полегшення. У рідкісні години неспання Брежнєв згадує молодість, знайомство з дружиною, початок кар'єри. Особливо болісні спогади про змову проти Хрущова, який свого часу наблизив молодого Брежнєва і допоміг йому піднятися по ієрархічній драбині. У пам'яті генсека спливають головні, як йому здається, події його життя і життя країни, він задає собі питання, чи всі рішення і вчинки були вірними, і намагається відповісти на них. Також він думає піти у відставку, проте, в результаті він вирішує залишитися на посту генсека.

У ролях
  • Сергій Шакуров - Леонід Ілліч Брежнєв (літній)
  • Артур Ваха - Брежнєв в молодості
  • Світлана Крючкова - Вікторія Петрівна Брежнєва
  • Марина Солопченко - Вікторія Петрівна в молодості
  • Сергій Гармаш - Степан Олексійович Кандауров
  • Марія Голубкіна - Софія
  • Валерій Золотухін - єгірь Ігор
  • Вадим Гущин - землевпорядник
  • Андрій Краско - перукар Толик
  • Сергій Русскін - черговий лікар
  • Іван Краско - голова колгоспу
  • Марія Шукшина - медсестра Ліза
  • Валерій Івченко - Микола Олександрович Тихонов
  • Юрій Кузьменков - Микола Вікторович Підгорний
  • Василь Лановий - Юрій Володимирович Андропов
  • Володимир Меньшов - Дмитро Федорович Устинов
  • Лев Пригунов - Євген Іванович Чазов
  • Олександр Семчев - Олександр Бовін
  • Олександр Філіппенко - Георгій Карпович Цінєв
  • В'ячеслав Шалевич - Олексій Миколайович Косигін
  • Вадим Яковлєв - Андрій Андрійович Громико
  • Ігор Ясулович - Михайло Андрійович Суслов
  • Олег Вовку - Володимир Медведєв, заступник начальника охорони Брежнєва
  • Афанасій Кочетков - Костянтин Устинович Черненко
  • Сергій Лосєв - Микита Сергійович Хрущов
  • Ігор Іванов - Олександр Миколайович Шелєпін
  • Ігор Черневич - Андрій Михайлович Александров-Агентів
  • Валерій Биченков- Дмитро Степанович Полянський
  • Геннадій Богачов - Микола Онисимович Щолоков
  • Микола Кузнєцов - Фрол Романович Козлов
  • Борис Соколов - Георгій Еммануїлович Цуканов
  • Вадим Лобанов - Микола Васильович Огарков
  • Андрій Шарков - робочий металургійного заводу
  • Сергій Барковський - Михайло Сергійович Горбачов
  • Володимир Періль - генерал

Знімальна група
  • Режисер: Сергій Снєжкін
  • Сценарист: Валентин Черних за участю С. Снєжкіна
  • Оператор: Андрій Жегалов, Володимир Клімов, Віктор Новожилов, Вадим Алісов
  • Композитор: Святослав Курашов
  • Художник: Віктор Іванов, Владислав Орлов
  • Звук: Ігор Терехов, Сергій Корнілов
  • Продюсер (ведучий): Сергій Мелькумов
  • Продюсер: Анатолій Максимов, Костянтин Ернст

Критика

Телесеріал викликав ряд критичних відгуків. На адресу творців телесеріалу були озвучені звинувачення у спотворенні історичних фактів - причому, як в антисоветизмі, так і в прикрашанні радянської дійсності.

Андрій Брежнєв, онук Леоніда Ілліча Брежнєва: (оригінал, російською)

"Считаю, что фильм слаб и в художественном отношении, и в документальном. Много домысла и вымысла. По фильму, Леонид Ильич только спит и лекарства пьёт. Это не так. Единственное, что соответствует действительности, — в 1978 году Леонид Ильич в самом деле хотел уйти со своих постов. Но он не был настолько больным в это время. Все те особенности речи и внешности, на которых в фильме делается акцент, появились позже вследствие болезни. Показан человек, здраво рассуждающий, всё понимающий. А внешние детали не соответствуют его внутреннему состоянию…" [2]

Григорій Романов (колишній 1-й секретар Ленінградського обкому КПРС, член Політбюро): (оригінал, російською)

"Брежнев не был таким беспомощным, как показано в фильме. Да и остальные образы далеки от оригиналов. Громыко, Андропов, Устинов тоже не похожи — у Громыко похожи только награды, которые у него были. Хотя Андропова актёр сыграл неплохо. К сожалению, в фильме много карикатурного, надуманного. Считаю, такие фильмы не нужны, потому что далеки от исторической правды…" [2]

Кінокритик Г. Ассікрітов: (оригінал, російською)

"Ретроспекция в сериале есть, но она оставляет желать лучшего. Особенно её часть, касающаяся войны, из которой можно уяснить, будто на фронте молодой Брежнев только и делал, что спал с медсёстрами, а кроме того, к подступам боевых действий (к катеру десанта, чтобы не замочил ноги) его приносили на руках и оттуда же слегка раненного выносили на руках рядовые солдаты. Степень исторической лжи поразительна. Такова, дескать, и была вся эта брежневская Малая Земля. Вот, мол, смотрит, старый маразматик Парад Победы, а самому-то и вспомнить, кроме дурацкой полуконтузии, нечего. Не знаю как кому, а мне подобное кажется негодяйством по отношению к любому ветерану, к любому старику, прошедшему страшнейшую из бывших когда-то войн. Тем более сюжет основан отнюдь не на достоверных фактах…" [3]

Телекритик Слава Тарощіна зазначила замовчування у фільмі негативних аспектів правління Брежнєва, але високо оцінила акторську роботу Сергія Шакурова: (оригінал, російською)

"Мы видим гарного хлопчика, своего в доску, отзывчивого, жизнелюбивого. Но нам так и не показали ту грань, за которой хлопчик превращается в «дорогого Леонида Ильича», втянувшего в воронку собственного маразма одну шестую часть суши. В мире экранного Брежнева нет места чешским событиям, Афганистану, лагерям, психушкам, колбасным электричкам, что рождает ощущение тотальной лжи. Художественная правда убедительней правды исторической только в одном случае — когда она талантлива. Режиссер Снежкин, увы, не Дзига Вертов или Эйзенштейн. Те прославляли мерзкий режим, но как феерически они это делали! Впрочем, в сериале есть одна несомненная удача — феерический Шакуров в роли Брежнева. Такой исполнительской мощи, буйства оттенков смысла, нюансов настроения, переливов хорошего и гадкого нынешнее ТВ еще не знало. Актер пронзительно играет и драму уходящего вождя, и его человеческую, интимную драму, то безысходное мужское бессилие, которое он испытывает при виде своей последней надежды — полнокровной молодой медсестры." [4]

Невідповідності
  • У першій серії Леонід Брежнєв згадує 1964 рік, коли під час концерту обговорюють змову проти М. С. Хрущова, в титрах О. Н. Шелепін вказується як голова КДБ СРСР, хоча він займав цю посаду до 1961 року, а в 1964 році був Секретарем ЦК КПРС.
  • Генерал армії Георгій Карпович Цінєв показаний в формі генерал-полковника, і звертаються до нього: «Товариш генерал-полковник», хоча вже в 1978 році він отримав військове звання генерал армії, а в фільмі мова йде про події 1981-1982 років.
  • Згадуючи про Олександра Шелепіна, Брежнєв каже, що «зараз він на пенсії». У реальності, в 1982 році Шелепін працював заступником голови Державного комітету СРСР по професійно-технічній освіті, і пішов на пенсію тільки в 1984 році.
  • У другій серії помічник Брежнєва зачитує довідку про хвороби світових лідерів і згадує про причини смерті Урхо Калева Кекконена, президента Фінляндії. Кекконен помер в 1986 році - через 4 роки після смерті Брежнєва.
  • У другій серії, коли Хрущов розносить Брежнєва за «самодіяльність» (події відбуваються в 1947 році), на грудях у Хрущова медаль «Золота Зірка» Героя Радянського Союзу, що невірно. Цю нагороду він отримає через 17 років, в 1964-му році, а перую свою Золоту Зірку Героя Соціалістичної Праці Хрущов також отримає тільки в 1954 році, вже будучи главою КПРС і СРСР.

Див. також
  • Галина — про життя дочки Брежнєва.

Примітки
  1. Freebase Data Dumps — Google.
  2. О.Е. Баксанский Показатели результативности научной деятельности: блеск и нищета индекса цитирования. Психология и Психотехника 6 (6). 2013-06. с. 591–599. ISSN 2070-8955. doi:10.7256/2070-8955.2013.6.7716. Процитовано 30 березня 2019.
  3. Стенограмма заседания Президиума Совета Национальностей ЦИК Союза С.С.Р. от 25-го апреля 1931 года. Ab Imperio 2002 (2). 2002. с. 361–413. ISSN 2164-9731. doi:10.1353/imp.2002.0029. Процитовано 30 березня 2019.
  4. Куликов, Леонид Андреевич; Кириллов, Николай Александрович; Волков, Александр Ильич; Шашкаров, Леонид Геннадьевич (25 січня 2017). Влияние некорневых подкормок на динамику содержания питательных элементов в почве. Аграрная Россия (1). с. 10–13. ISSN 1999-5636. doi:10.30906/1999-5636-2017-1-10-13. Процитовано 30 березня 2019.

Посилання

https://web.archive.org/web/20180418194829/http://2011.russiancinema.ru/index.php?e_dept_id=2

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.