Бренністейнсалда
Бренністейнсалда (ісл. Brennisteinsalda, сірчиста хвиля) — це вулкан, а точніше ріолітовий вулканічний купол на півдні Ісландії, що належить до системи вулкана Торфайокутль.[1] Він розташований приблизно в 3-х км від природоохоронної території Ландманналойгар та неподалік від вулкана Гекла. Біля вулкана проходить туристичний маршрут Лойгарвегур.
Бренністейнсалда | ||||
---|---|---|---|---|
| ||||
63°58′50″ пн. ш. 19°08′44″ зх. д. | ||||
Тип | вулканічний купол | |||
Країна | Ісландія | |||
Місце знаходження | Ісландія | |||
Гори | кальдера вулкана Торфайокутль | |||
Висота | 855 м.н.м. | |||
Останнє виверження | 1961 | |||
Ідентифікатори і зовнішні посилання | ||||
Global Volcanism Program | 371040 | |||
Бренністейнсалда | ||||
| ||||
Бренністейнсалда у Вікісховищі |
Назва походить від жовтих плям сірки на його поверхні. Однак поверхня вулкана є різноманіттям кольорів: тут і зелений (мохи), рожевий (осади заліза), бежевий (ріоліт), сірий, синій та чорний (базальт, ретініт та відкладення попелу), білий (вапнякові осади). Через це фотографії вулкана часто фігурують у матеріалах природоохоронної території Ландманналойгар, розташованої неподалік, книгах та календарях.
Вулканізм
Вулкан є частиною системи вулкана Торфайокутль та розташований на краю його кальдери. У підніжжя розташоване геотермальне поле. Земля на схилах вулкана подекуди ще гаряча (особливо в місцях вапнякових осадів — там дуже тонкий верхній застиглий шар), існують численні виходи пари, сірчисті фумароли. Під час останньої серії вивержень вулкана Торфайокутль в 15-му сторіччі перед вулканом утворилось обсидіанове лавове поле Лойгараун (ісл. Laugahraun).[2]
Галерея
- Геотермальне поле біля підніжжя вулкана та на його схилах
- Вид з Бренністейнсалда на грязеві джерела біля його підніжжя
- Початок маршруту Лойгарвегур, Бренністейнсалда зліва на передньому плані
- Бренністейнсалда посередині
Примітки
- http://www.norvol.hi.is/pdf/NorrEldfj2.pdf Univ. Island Zugriff: 24. Januar 2011
- Ari Trausti Guðmundsson, Pétur Þórleifsson: Íslensk fjöll. Gönguleiðir á 151 tind. Reykjavík 2004, S. 36