Брик Іван Станіславович

Іван Брик
Народився 8 липня 1879(1879-07-08)
м. Устрики-Долішні (тепер Польща)
Помер 17 вересня 1947(1947-09-17) (68 років)
Ландек
Громадянство  Австро-Угорщина →  ЗУНР
Національність українець
Діяльність славіст, філолог, історик
Alma mater Львівський національний університет імені Івана Франка
Мова творів українська

Іван Станіславович Брик (8 липня 1879, м. Устрики-Долішні — 17 вересня 1947, Ландек) — український учений, славіст, філолог, історик, громадський діяч, педагог. Голова Товариства «Просвіта». Дійсний член НТШ.

Життєпис

Народився 8 липня 1879 року в м. Устрики-Долішні (нині — Польща).

Освіту здобув у Перемишльській гімназії (1891—1898 рр.), університетах у Львові (1898—1901 рр.), Лейпцигу, Празі (1901—1902 рр.), Відні (1902—1903 рр.). У Віденському університеті здобув науковий ступінь доктора філософії (1903 р.). Працював викладачем української мови і літератури в українських і польських гімназіях Львова, був професором Львівського таємного українського університету. Під час I Світової війни 1914—1918 рр. потрапив до російського полону, де перебував протягом 1916—1917 рр.

Разом з педагогічною працею Іван Брик багато уваги приділяв громадській роботі, насамперед у «Просвіті» — був членом головного комітету, секретарем, директором канцелярії, головою товариства. 1929 р. представляв «Просвіту» на Кембриджському з'їзді «Всесвітньої освітянської спілки для дорослих».

Брав участь у святкуванні 70-річчя утворення товариства «Просвіта», що відбулося Золотому Потоці.[1]

Іван Брик помер 17 вересня 1947 року в Ландеку (Австрія).

Творчість

Брик цікавився питаннями української та слов'янських мов, літературними здобутками європейських народів, глибоко вивчав історію української літератури, насамперед періоду національного відродження, досліджував українсько-слов'янські культурні взаємини тощо. Низку праць присвятив творчості Тараса Шевченка (поема «Іван Гус», 1918; «Святе дерево у творчості Т. Шевченка», 1931 та інші), Маркіяна Шашкевича («З Маркіянових днів», 1911; «Маркіян Шашкевич», 1934 та інші), Бориса Грінченка («Борис Грінченко: праця і заслуги», 1910), Юрія-Осипа Федьковича (Федькович у «Просвіті», 1934), Омеляна Огоновського («Омелян Огоновський», 1933) та інших. Серед слов'янознавчих досліджень Брика виділяються роботи з богемістики та українсько-чеських зв'язків («Матеріали до історії українсько-чеських взаємин першої половини XIX ст.», 1921; «Слов'янський з'їзд у Празі 1848 р. і українська справа», 1920). Автор багатьох науково-популярних праць з чеської історії, про окремих вчених, письменників, політиків тощо («Боротьба чехів за волю», 1937; «Зборівська могила чесько-словацьких борців за волю», 1927; «Зденєк Неєдлі (з нагоди 50-ліття)», 1928; «Масарик і українські змагання», 1937 та інші).

Примітки
  1. Колцьо В. Праця і розвиток читалень т-ва «Просвіта» в Бучаччині // Бучач і Бучаччина… — С. 264.

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.