Британська Західна Африка
Британська Західна Африка ( анг.British West Africa) — узагальнена назва британських колоній у Західній Африці , як в загальному географічному сенсі, так і, більш виразно, у вигляді формальної колоніальної адміністративної одиниці,що включала Гамбію , Сьєрра- Леоне, Золотий берег (сучасна Гана) і Нігерія, з добавкою в 1918,після поразки Німеччини в першій світовій війні британського Камеруну.
Історична юрисдикція
Британська Західна Африка або британські західно-африканські колонії, що виникли під час двох періодів (від 17 жовтня 1821 до її першого розпуску 13 січня 1850 і вдруге 19 лютого 1866 до її заключної здачі в оренду 24 листопада 1888) як адміністративний суб'єкт під керівництвом головного губернатора (прирівняний за званням до Генерал-губернатора), наділеним представництвом у губернатора Сьєрра-Леоне (під Фрітауні).
Колонії були створені головним чином для того, щоб допомогти забезпечити усім необхідним підрозділи Королівського флоту Західної Африки , а не внаслідок інших експансіоністських або економічних причин. Створення нових вугільних шахт і складів забезпечило зростання робочих місць (які були розраховані переважно на місцеве населення), і поступово розширюючись, села перетворювалися в нові міста.
Іншими колоніями, спочатку включеними в юрисдикцію, були Гамбія та Золотий Берег (сучасна Гана). Починаючи з відтворення у 1866 в ці колонії була включена Лагоська колонія.
.svg.png.webp)
Наслідок
Навіть після її заключного розпаду єдина валюта, британський західно-африканський фунт, була дійсною у всьому регіоні — включаючи Нігерію — з 1907 до 1962.
Термін Британська Західна Африка перестали використовувати в 1957 коли Золотий берег першим отримав незалежність з сучасною назвою Гана,за ним в 1960 році Нігерія та Сьєрра-Леоне в 1961 р .Останньою отримала незалежність Гамбія в 1965 році.