Гана
Респу́бліка Га́на, або Га́на (англ. Republic of Ghana) — держава в Західній Африці, відома раніше під назвою Золотий Берег. На півночі Гана межує з Буркіна-Фасо, на заході з Кот-д'Івуаром, на сході з Того, а з півдня омивається водами Гвінейської затоки Атлантичного океану.
|
|||||
Девіз: англ. Freedom and Justice (Свобода і справедливість) | |||||
Гімн: God Bless Our Homeland Ghana | |||||
Столиця | Аккра | ||||
---|---|---|---|---|---|
Найбільше місто | Аккра, Тамале, Кумасі, Болгатанга | ||||
Офіційні мови | англійська | ||||
Форма правління | Президентська республіка | ||||
Президент Віце-президент | Джон Драмані Магама Квесі Аміссах-Артур | ||||
від Великої Британії | 6 березня 1957 | ||||
Площа | |||||
- Загалом | 238 537 км² (77) | ||||
- Внутр. води | 3,5 % | ||||
Населення | |||||
- перепис 2013 | ▲25 199 609 | ||||
- Густота | ▲106/км² | ||||
ВВП (ПКС) | 2016 р., оцінка | ||||
- Повний | $121 млрд (70) | ||||
- На душу населення | $4390 | ||||
ВВП (ном.) | 2016 рік, оцінка | ||||
- Повний | $38 млрд (69) | ||||
- На душу населення | $1384 (126) | ||||
Валюта | Седі (GHC ) | ||||
Часовий пояс | UTC+0 | ||||
Коди ISO 3166 | 288 / GHA / GH | ||||
Домен | .gh | ||||
Телефонний код | +233 | ||||
|
Географія
Держава знаходиться в Західній Африці, протяжність території з півночі на південь становить 715 км, із заходу на схід — 500 км. На півночі межує з Буркіна-Фасо (спільний кордон — 550 км); на заході — з Кот-д'Івуаром (640 км); на сході — з Того (880 км). На півдні омивається водами Гвінейської затоки Атлантичного океану, берегова лінія 560 км.
← | Буркіна-Фасо | |
Кот-д'Івуар | Того | |
← | Гвінейська затока | → |
Рельєф
Поверхня Гани переважно рівнинна висотами 150—300 м над рівнем моря, клімат екваторіальний, мусонний. На східній околиці країни підносяться гори Того з найвищою точкою країни горою Афаджото (Афадьято) (885 м).
Внутрішні води
Найбільша річка — Вольта. Серед дрібніших річок виділяються Тано, Анкобра і Пра. Річка Вольта та її притоки, особливо Чорна Вольта, Біла Вольта, Оті і Афрам, утворюють основну систему стоку. Після споруди дамби в ущелині поблизу Акосомбо в 1964 році утворилося величезне водосховище Вольта площею 8,5 тис. км². Завдяки цьому відкрилися нові перспективи для розвитку судноплавства всередині країни, прісноводного рибальства і зрошуваного землеробства. Єдине велике природне озеро Босумтві розташоване за 34 км на південному сході від Кумасі, має майже округлу форму і оточене пологими лісистими горбами висотою понад 180 м над рівнем озера.
Ґрунти й рослинний покрив
Більша частина Гани — савана, на південному-заході — вологі тропічні ліси. У межах території Гани відособлюють прибережний, лісовий і саванний райони, розділені невисокими лісистими уступами. На узбережжі низькі піщані пляжі межують з солоно-водними лагунами, обрамованими невеликими гаями кокосових пальм. Далі в глиб країни тягнеться плоска рівнина, місцями усіяна останцевими горбами і порости колючими чагарниками і приземкуватими деревами. Далі на півночі від цієї рівнини знаходиться лісисте плато. Це і є знаменитий західно-африканський ліс з високими густо-стоячими деревами, чия густа крона затримує яскраве сонячне світло і забезпечує в наземному ярусі вологі теплі умови, сприятливі для зростання ліан і епіфітів.
Історія
До 1957 була колонією Великої Британії, відомою під назвою Золотий Берег.
6 березня 1957 була проголошена незалежна Республіка Гана, президентом якої став Кваме Нкрума.
Республіка й однопартійна держава створена в 1960. Кваме Нкрума скинутий в результаті військового перевороту в лютому 1966. Цивільне правління відновлене в 1969—1971, але закінчилося в 1979—1981 через наступні перевороти.
Населення країни становить близько 23,5 млн осіб, з яких 12,8 млн наділено виборчим правом.
У 1992 на референдумі схвалена Конституція Гани, яка визначила багатопартійну демократичну основу політичного устрою країни. За регіональними стандартами Гана є добре керованою державою зі стабільним економічним розвитком.
На президентських виборах 2008 перемогу отримав кандидат від опозиційної партії «Національний Демократичний Конгрес» Джон Атта Міллс. Він набрав 50,23 % голосів, тоді як його суперника, кандидата від правлячої в Гані Нової Патріотичної Партії Нано Акуфо-Аддо підтримали 49,77 % виборців. Другий тур президентських виборів пройшов в Гані 28 грудня 2008, проте виявилось, що жоден з кандидатів не добився вирішальної переваги. Після цього було вирішено влаштувати голосування на виборчій дільниці Тейн — єдиній дільниці, де жителі країни не взяли участь у виборах через брак виборчих бюлетенів. Голосування в Тейні і стало вирішальним для перемоги кандидата від опозиції.
64-річний юрист Дж. Міллс був віце-президентом Гани в 1997—2000. У 2000 і 2004 рр. він також намагався добитися президентського крісла, проте вдалою виявилася лише його третя спроба.
Політична система
Гана за формою правління є президентською республікою, глава держави — президент. Державний устрій — унітарна держава.
Парламент
Політичні партії
На парламентських виборах 7 грудня 2000 року до парламенту Гани пройшли наступні політичні партії:
- Нова патріотична партія — 99 місць (49,5 %);
- Національний демократичний конгрес — 92 місць (46 %);
- інші[1].
Зовнішня політика
Українсько-ганські відносини
Уряд Гани офіційно визнав незалежність України 22 квітня 1992 року, дипломатичні відносини з Україною встановлено 17 червня того ж року[1]. Дипломатичних представництв в Україні не створено, найближче посольство Гани, що відає справами щодо України, знаходиться в Абуджі (Нігерія)[1]. Справами України в Гані відає українське посольство в Нігерії в Абуджі. В Києві діє почесне консульство Гани в Україні.
Державна символіка
Адміністративно-територіальній поділ
В адміністративно-територіальному відношенні територія держави поділяється на: 10 провінцій (англ. region), які, в свою чергу, складаються зі 138 районів (англ. district).
- Ашанті (англ. Ashanti), адміністративний центр у Кумасі (англ. Kumasi);
- Велика Аккра (англ. Greater Accra), адм. центр — Аккра (англ. Accra);
- Бронг-Ахафо (англ. Brong Ahafo), адм. центр — Суньяні (англ. Sunyani);
- Верхня Східна (англ. Upper East), адм. центр — Болгатанга (англ. Bolgatanga);
- Верхня Західна (англ. Upper West), адм. центр — Ва (англ. Wa);
- Вольта (англ. Volta), адм. центр — Хо (англ. Но);
- Східна (англ. Eastern), адм. центр — Кофорідуа (англ. Koforidua);
- Західна (англ. Western), адм. центр — Секонді-Такораді (англ. Sekondi-Takoradi);
- Північна (англ. Northern), адм. центр — Тамале (англ. Tamale);
- Центральна (англ. Central), адм. центр — Кейп-Кост (англ. Cape Coast).
Збройні сили
Чисельність збройних сил у 2000 році складала 7 тис. військовослужбовців[1]. Загальні витрати на армію склали 45 млн доларів США[1].
У 2017 році Гана підписала договір ООН про заборону ядерної зброї.
Економіка
Гана — аграрна держава, що розвивається з розвинутою гірничодобувною (головним чином золотодобувною) промисловістю. Валовий внутрішній продукт (ВВП) у 2006 році склав 59,2 млрд доларів США (72-е місце в світі); що у перерахунку на одну особу становить 2,6 тис. доларів (135-е місце в світі)[1]. Промисловість разом із будівництвом становить 25 % від ВВП держави; аграрне виробництво разом з лісовим господарством і рибальством — 37 %; сфера обслуговування — 37,5 % (станом на 2006 рік)[1]. Зайнятість активного населення у господарстві країни розподіляється наступним чином: 15 % — промисловість і будівництво; 60 % — аграрне, лісове і рибне господарства; 25 % — сфера обслуговування (станом на 2006 рік)[1].
Надходження в державний бюджет Гани за 2006 рік склали 3,6 млрд доларів США, а витрати — 3,9 млрд; дефіцит становив 92 %[1].
Валюта
Національною валютою країни слугує седі. Для підтримання дрібних племен Верхньої Західної області (зокрема Буілси), періодично випускають подарункові монети, частина коштів від продажу яких йде на становлення економіки (наприклад: плем'я Канжага — монета кебу, плем'я Нчама — монета піол).
Енергетика
За 2004 рік було вироблено 6,5 млрд кВт/год електроенергії (експортовано 0,9 млрд кВт/год, до Того і Беніну); загальний обсяг спожитої — 7,1 млрд кВт/год (імпортовано 2 млрд кВт/год)[1]. Структура енергоспоживання (на 1993 рік): нафтопродукти — 69 %, гідроенергія — 31 %. Гідроелектростанції, побудовані на річці Вольта в Акосомбо (912 МВт) і Копонзі (160 МВт) забезпечують енергією алюмінієвий комбінат в Темі та інші промислові підприємства на півдні країни.
У 2004 році споживання нафти склало 44 тис. барелів на добу, природний газ не використовується для господарських потреб[1].
Агровиробництво
У сільськогосподарському обробітку знаходиться 34 % площі держави[1]. Головні сільськогосподарські культури: кава, какао, кокоси, банани, просо, сорго.
У 2006 році поголів'я великої рогатої худоби становило 2 млн голів, кіз — 3,3 млн голів, вівців — 3,3 млн.
Транспорт
Транспорт: автомобільний, морський, частково — залізничний, авіасполучення. Головні морські порти: Тема, Такораді. Наприкінці 1990-х років значно збільшила обсяги перевезень державна авіакомпанія «Ейр Гана», яка є основним авіаперевізником в Західній Африці і, крім регулярних рейсів в країни Європи, відкрила нові лінії в США і країни Південної Африки.
Туризм
У 1996 році Гану відвідало 0,3 млн іноземних туристів, що дало прибуток у 248 млн доларів США[1].
Зовнішня торгівля
Основні торговельні партнери Гани: Нідерланди, Нігерія, Велика Британія, США, Китай.
Держава експортує: золото, какао, деревину, кольорові метали. Основні покупці: Нідерланди (12 %); Велика Британія (8 %); США (7 %). У 2006 році вартість експорту склала 3,3 млрд доларів США[1].
Держава імпортує: паливо, продукти харчування, промислові вироби. Основні імпортери: Нігерія (15 %); Китай (12 %); США (6 %). У 2006 році вартість імпорту склала 5,7 млрд доларів США[1].
Населення
Населення держави у 2006 році становило 22,4 млн осіб (48-е місце в світі). Головні етноси, що складають ганську націю: акан — 52,4 %, мосі — 15,8 %, еве — 1,9 %. Державна мова: англійська. У 1950 році населення країни становило 4,3 млн осіб; у 1970 — 8,6 млн осіб; у 1991 — 14,6 млн осіб. Густота населення: 83,4 осіб/км² (82-е місце в світі). Згідно статистичних даних за 2006 рік народжуваність 30,5 ‰; смертність 9,7 ‰; природний приріст 20,8 ‰[1].
Вікова піраміда населення виглядає наступним чином (станом на 2006 рік):
- діти віком до 14 років — 38,8 % (4,4 млн чоловіків, 4,3 млн жінок);
- дорослі (15-64 років) — 57,7 % (6,5 млн чоловіків, 6,5 млн жінок);
- особи похилого віку (65 років і старіші) — 3,5 % (0,37 млн чоловіків, 0,42 млн жінок).
Рівень урбанізованості в 2000 році склав 36 %[1]. Головні міста держави: Аккра (2,3 млн осіб), Кумасі (1,9 млн осіб), Тамале (0,5 млн осіб).
Охорона здоров'я
Очікувана середня тривалість життя в 2006 році становила 58,9 року: для чоловіків — 58,1 року, для жінок — 59,7 року[1]. Смертність немовлят до 1 року становила 55 ‰ (станом на 2006 рік). Населення забезпечене місцями в стаціонарах лікарень на рівні 1 ліжко-місце на 800 жителів; лікарями — 1 лікар на 22,45 тис. жителів (станом на 1995 рік)[1]. Витрати на охорону здоров'я в 1990 році склали 3,5 % від ВВП країни[1].
У 1993 році 56 % населення було забезпечено питною водою[1].
Освіта
Рівень письменності в 2003 році становив 74,8 %: 82,7 % серед чоловіків, 67,1 % серед жінок[1]. У країні діє обов'язкова шкільна освіта протягом 10 років
Витрати на освіту в 1995 році склали 3,3 % від ВВП, 24,3 % усіх державних громадських видатків[1].
У 2006 році всесвітньою мережею Інтернет у Гані користувались 206 тис. осіб[1].
Культура
Спорт
Чорні зірки — одна з найсильніших футбольних команд Африки. На чемпіонаті світу з футболу в Німеччині вони єдиними серед африканських команд вийшли з групи, але програли Бразилії. На чемпіонаті Африки 2010 року вони добралися до фіналу, де поступилися Єгипту. Найуспішніше чорні зірки виступили на чемпіонаті світу в Південній. На Кубку Африканських Націй 2015 року збірна Гани дійшла до фіналу, де програла збірній сусіднього Кот-д'Івуару лише в серії пенальті.
Див. також
Примітки
- Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — К. : Знання, 2008. — 839 с.
Література
- К. Янка. Випробування Джеррі Роулінгса // «Всесвіт» (Київ). — 1989. — № 2. — Стор. 174—186; — № 3. — Стор. 142—153.
- (англ.) «Ghana and its oil». / The Economist, 2—8 January, 2010, p. 32. (англ.)
- (англ.) Irving Kaplan et at., Area Handbook for Ghana, Washington, D.C.: American University, 1971, 449 pp. (англ.)
- (англ.) Willard Scott Thompson, Ghana's Foreign Policy, 1957—1966: Diplomacy, Ideology and the New State, Princeton University Press, 1969, 488 pp. (англ.)
- (англ.) Robert M. Yawson, Management of Technology in Ghana. Problems and Prospects, conference paper, 2004. (англ.)
- (рос.) Абрамов В. В. Гана. — М. : Мысль, 1976. — 165 с.
- (рос.) Александровская Л. И. Гана — М. : Мысль, 1965. — 149 с.
- (рос.) Боатенг Е. А. География Ганы — М. : Издательство иностранной литературы, 1961. — 224 с.
- (рос.) Куприянов П. Гана: 50-летие независимости // Азия и Африка сегодня. — 2007. — № 6. — С. 41-44.
- (рос.) Мазов С. В. Парадоксы «образцовой колонии»: становление колониального общества Ганы, 1900—1957 гг. — Москва: «Наука», издательская фирма «Восточная литература», 1993. — 217 с.
- (рос.) Немченко В. Гана. Президентские выборы 2008—2009 // Азия и Африка сегодня. — 2009. — № 5. — С. 37-39.
- (рос.) Немченко В. Золотой юбилей в Аккре // Азия и Африка сегодня. — 2007. — № 6. — С. 44-45.
- (рос.) Потехин И. И. Становление новой Ганы. — Москва: «Наука», главная редакция восточной литературы, 1965. — 351 с.
- (рос.) Романов М. Золотая Африка // Мир Африки. — 2011. — № 1. — С. 44-51.
- (рос.) Савицкий Ю. В. Гана сегодня. — М. : Мысль, 1988. — 221 с.
Посилання
- Ґана // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Роман Тиса. Соціялістичні перетворення у Ґані 1957—1966 (2019)