Гана

Респу́бліка Га́на, або Га́на (англ. Republic of Ghana) держава в Західній Африці, відома раніше під назвою Золотий Берег. На півночі Гана межує з Буркіна-Фасо, на заході з Кот-д'Івуаром, на сході з Того, а з півдня омивається водами Гвінейської затоки Атлантичного океану.

Республіка Гана
англ. Republic of Ghana
чві Gaana

Прапор Герб
Девіз: англ. Freedom and Justice (Свобода і справедливість)
Гімн: God Bless Our Homeland Ghana
Розташування Гани
Столиця Аккра
Найбільше місто Аккра, Тамале, Кумасі, Болгатанга
Офіційні мови англійська
Форма правління Президентська республіка
Президент
Віце-президент
Джон Драмані Магама
Квесі Аміссах-Артур
від Великої Британії 6 березня 1957 
Площа
 - Загалом 238 537 км² (77)
 - Внутр. води 3,5 %
Населення
 - перепис 2013  25 199 609
 - Густота 106/км²
ВВП (ПКС) 2016 р., оцінка
 - Повний $121 млрд (70)
 - На душу населення $4390 
ВВП (ном.) 2016 рік, оцінка
 - Повний $38 млрд (69)
 - На душу населення $1384 (126)
Валюта Седі (GHC)
Часовий пояс UTC+0
Коди ISO 3166 288 / GHA / GH
Домен .gh
Телефонний код +233
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Гана

Географія

Топографічна карта Гани

Держава знаходиться в Західній Африці, протяжність території з півночі на південь становить 715 км, із заходу на схід — 500 км. На півночі межує з Буркіна-Фасо (спільний кордон — 550 км); на заході — з Кот-д'Івуаром (640 км); на сході — з Того (880 км). На півдні омивається водами Гвінейської затоки Атлантичного океану, берегова лінія 560 км.

 Буркіна-Фасо
 Кот-д'Івуар  Того
Гвінейська затока

Геологія

У країні розвідані поклади золота, алмазів, бокситів, марганцю, нафти.

Рельєф

Поверхня Гани переважно рівнинна висотами 150—300 м над рівнем моря, клімат екваторіальний, мусонний. На східній околиці країни підносяться гори Того з найвищою точкою країни горою Афаджото (Афадьято) (885 м).

Внутрішні води

Найбільша річка Вольта. Серед дрібніших річок виділяються Тано, Анкобра і Пра. Річка Вольта та її притоки, особливо Чорна Вольта, Біла Вольта, Оті і Афрам, утворюють основну систему стоку. Після споруди дамби в ущелині поблизу Акосомбо в 1964 році утворилося величезне водосховище Вольта площею 8,5 тис. км². Завдяки цьому відкрилися нові перспективи для розвитку судноплавства всередині країни, прісноводного рибальства і зрошуваного землеробства. Єдине велике природне озеро Босумтві розташоване за 34 км на південному сході від Кумасі, має майже округлу форму і оточене пологими лісистими горбами висотою понад 180 м над рівнем озера.

Ґрунти й рослинний покрив

Більша частина Гани савана, на південному-заході вологі тропічні ліси. У межах території Гани відособлюють прибережний, лісовий і саванний райони, розділені невисокими лісистими уступами. На узбережжі низькі піщані пляжі межують з солоно-водними лагунами, обрамованими невеликими гаями кокосових пальм. Далі в глиб країни тягнеться плоска рівнина, місцями усіяна останцевими горбами і порости колючими чагарниками і приземкуватими деревами. Далі на півночі від цієї рівнини знаходиться лісисте плато. Це і є знаменитий західно-африканський ліс з високими густо-стоячими деревами, чия густа крона затримує яскраве сонячне світло і забезпечує в наземному ярусі вологі теплі умови, сприятливі для зростання ліан і епіфітів.

Історія

До 1957 була колонією Великої Британії, відомою під назвою Золотий Берег.

6 березня 1957 була проголошена незалежна Республіка Гана, президентом якої став Кваме Нкрума.

Республіка й однопартійна держава створена в 1960. Кваме Нкрума скинутий в результаті військового перевороту в лютому 1966. Цивільне правління відновлене в 1969—1971, але закінчилося в 1979—1981 через наступні перевороти.

Населення країни становить близько 23,5 млн осіб, з яких 12,8 млн наділено виборчим правом.

У 1992 на референдумі схвалена Конституція Гани, яка визначила багатопартійну демократичну основу політичного устрою країни. За регіональними стандартами Гана є добре керованою державою зі стабільним економічним розвитком.

На президентських виборах 2008 перемогу отримав кандидат від опозиційної партії «Національний Демократичний Конгрес» Джон Атта Міллс. Він набрав 50,23 % голосів, тоді як його суперника, кандидата від правлячої в Гані Нової Патріотичної Партії Нано Акуфо-Аддо підтримали 49,77 % виборців. Другий тур президентських виборів пройшов в Гані 28 грудня 2008, проте виявилось, що жоден з кандидатів не добився вирішальної переваги. Після цього було вирішено влаштувати голосування на виборчій дільниці Тейн — єдиній дільниці, де жителі країни не взяли участь у виборах через брак виборчих бюлетенів. Голосування в Тейні і стало вирішальним для перемоги кандидата від опозиції.

64-річний юрист Дж. Міллс був віце-президентом Гани в 1997—2000. У 2000 і 2004 рр. він також намагався добитися президентського крісла, проте вдалою виявилася лише його третя спроба.

Політична система

Гана за формою правління є президентською республікою, глава держави президент. Державний устрій унітарна держава.

Парламент

Політичні партії

На парламентських виборах 7 грудня 2000 року до парламенту Гани пройшли наступні політичні партії:

  • Нова патріотична партія — 99 місць (49,5 %);
  • Національний демократичний конгрес — 92 місць (46 %);
  • інші[1].

Зовнішня політика

Українсько-ганські відносини

Уряд Гани офіційно визнав незалежність України 22 квітня 1992 року, дипломатичні відносини з Україною встановлено 17 червня того ж року[1]. Дипломатичних представництв в Україні не створено, найближче посольство Гани, що відає справами щодо України, знаходиться в Абуджі (Нігерія)[1]. Справами України в Гані відає українське посольство в Нігерії в Абуджі. В Києві діє почесне консульство Гани в Україні.

Державна символіка

Адміністративно-територіальній поділ

Адміністративний поділ Гани

В адміністративно-територіальному відношенні територія держави поділяється на: 10 провінцій (англ. region), які, в свою чергу, складаються зі 138 районів (англ. district).

  1. Ашанті (англ. Ashanti), адміністративний центр у Кумасі (англ. Kumasi);
  2. Велика Аккра (англ. Greater Accra), адм. центр Аккра (англ. Accra);
  3. Бронг-Ахафо (англ. Brong Ahafo), адм. центр Суньяні (англ. Sunyani);
  4. Верхня Східна (англ. Upper East), адм. центр Болгатанга (англ. Bolgatanga);
  5. Верхня Західна (англ. Upper West), адм. центр Ва (англ. Wa);
  6. Вольта (англ. Volta), адм. центр Хо (англ. Но);
  7. Східна (англ. Eastern), адм. центр Кофорідуа (англ. Koforidua);
  8. Західна (англ. Western), адм. центр Секонді-Такораді (англ. Sekondi-Takoradi);
  9. Північна (англ. Northern), адм. центр Тамале (англ. Tamale);
  10. Центральна (англ. Central), адм. центр Кейп-Кост (англ. Cape Coast).

Збройні сили

Чисельність збройних сил у 2000 році складала 7 тис. військовослужбовців[1]. Загальні витрати на армію склали 45 млн доларів США[1].

У 2017 році Гана підписала договір ООН про заборону ядерної зброї.

Економіка

Гана — аграрна держава, що розвивається з розвинутою гірничодобувною (головним чином золотодобувною) промисловістю. Валовий внутрішній продукт (ВВП) у 2006 році склав 59,2 млрд доларів США (72-е місце в світі); що у перерахунку на одну особу становить 2,6 тис. доларів (135-е місце в світі)[1]. Промисловість разом із будівництвом становить 25 % від ВВП держави; аграрне виробництво разом з лісовим господарством і рибальством — 37 %; сфера обслуговування — 37,5 % (станом на 2006 рік)[1]. Зайнятість активного населення у господарстві країни розподіляється наступним чином: 15 % — промисловість і будівництво; 60 % — аграрне, лісове і рибне господарства; 25 % — сфера обслуговування (станом на 2006 рік)[1].

Надходження в державний бюджет Гани за 2006 рік склали 3,6 млрд доларів США, а витрати — 3,9 млрд; дефіцит становив 92 %[1].

Валюта

Національною валютою країни слугує седі. Для підтримання дрібних племен Верхньої Західної області (зокрема Буілси), періодично випускають подарункові монети, частина коштів від продажу яких йде на становлення економіки (наприклад: плем'я Канжага — монета кебу, плем'я Нчама — монета піол).

Промисловість

Головні галузі промисловості: гірнича, металургія, текстильна і харчова.

Гірнича промисловість

У 2006 році було видобуто 2,7 млн барелів сирої нафти.

Енергетика

За 2004 рік було вироблено 6,5 млрд кВт/год електроенергії (експортовано 0,9 млрд кВт/год, до Того і Беніну); загальний обсяг спожитої — 7,1 млрд кВт/год (імпортовано 2 млрд кВт/год)[1]. Структура енергоспоживання (на 1993 рік): нафтопродукти — 69 %, гідроенергія — 31 %. Гідроелектростанції, побудовані на річці Вольта в Акосомбо (912 МВт) і Копонзі (160 МВт) забезпечують енергією алюмінієвий комбінат в Темі та інші промислові підприємства на півдні країни.

У 2004 році споживання нафти склало 44 тис. барелів на добу, природний газ не використовується для господарських потреб[1].

Агровиробництво

У сільськогосподарському обробітку знаходиться 34 % площі держави[1]. Головні сільськогосподарські культури: кава, какао, кокоси, банани, просо, сорго.

У 2006 році поголів'я великої рогатої худоби становило 2 млн голів, кіз — 3,3 млн голів, вівців — 3,3 млн.

Транспорт

Транспорт: автомобільний, морський, частково — залізничний, авіасполучення. Головні морські порти: Тема, Такораді. Наприкінці 1990-х років значно збільшила обсяги перевезень державна авіакомпанія «Ейр Гана», яка є основним авіаперевізником в Західній Африці і, крім регулярних рейсів в країни Європи, відкрила нові лінії в США і країни Південної Африки.

Туризм

У 1996 році Гану відвідало 0,3 млн іноземних туристів, що дало прибуток у 248 млн доларів США[1].

Зовнішня торгівля

Основні торговельні партнери Гани: Нідерланди, Нігерія, Велика Британія, США, Китай.

Держава експортує: золото, какао, деревину, кольорові метали. Основні покупці: Нідерланди (12 %); Велика Британія (8 %); США (7 %). У 2006 році вартість експорту склала 3,3 млрд доларів США[1].

Держава імпортує: паливо, продукти харчування, промислові вироби. Основні імпортери: Нігерія (15 %); Китай (12 %); США (6 %). У 2006 році вартість імпорту склала 5,7 млрд доларів США[1].

Населення

Населення держави у 2006 році становило 22,4 млн осіб (48-е місце в світі). Головні етноси, що складають ганську націю: акан — 52,4 %, мосі — 15,8 %, еве — 1,9 %. Державна мова: англійська. У 1950 році населення країни становило 4,3 млн осіб; у 1970 — 8,6 млн осіб; у 1991 — 14,6 млн осіб. Густота населення: 83,4 осіб/км² (82-е місце в світі). Згідно статистичних даних за 2006 рік народжуваність 30,5 ‰; смертність 9,7 ‰; природний приріст 20,8 [1].

Вікова піраміда населення виглядає наступним чином (станом на 2006 рік):

  • діти віком до 14 років — 38,8 % (4,4 млн чоловіків, 4,3 млн жінок);
  • дорослі (15-64 років) — 57,7 % (6,5 млн чоловіків, 6,5 млн жінок);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 3,5 % (0,37 млн чоловіків, 0,42 млн жінок).

Рівень урбанізованості в 2000 році склав 36 %[1]. Головні міста держави: Аккра (2,3 млн осіб), Кумасі (1,9 млн осіб), Тамале (0,5 млн осіб).

Релігії

Головні релігії держави: християнство — 64 % населення, анімізм — 18 %, іслам — 15 %.

Охорона здоров'я

Очікувана середня тривалість життя в 2006 році становила 58,9 року: для чоловіків — 58,1 року, для жінок — 59,7 року[1]. Смертність немовлят до 1 року становила 55 ‰ (станом на 2006 рік). Населення забезпечене місцями в стаціонарах лікарень на рівні 1 ліжко-місце на 800 жителів; лікарями — 1 лікар на 22,45 тис. жителів (станом на 1995 рік)[1]. Витрати на охорону здоров'я в 1990 році склали 3,5 % від ВВП країни[1].

У 1993 році 56 % населення було забезпечено питною водою[1].

Освіта

Рівень письменності в 2003 році становив 74,8 %: 82,7 % серед чоловіків, 67,1 % серед жінок[1]. У країні діє обов'язкова шкільна освіта протягом 10 років

Витрати на освіту в 1995 році склали 3,3 % від ВВП, 24,3 % усіх державних громадських видатків[1].

У 2006 році всесвітньою мережею Інтернет у Гані користувались 206 тис. осіб[1].

Культура


Спорт

Чорні зірки — одна з найсильніших футбольних команд Африки. На чемпіонаті світу з футболу в Німеччині вони єдиними серед африканських команд вийшли з групи, але програли Бразилії. На чемпіонаті Африки 2010 року вони добралися до фіналу, де поступилися Єгипту. Найуспішніше чорні зірки виступили на чемпіонаті світу в Південній. На Кубку Африканських Націй 2015 року збірна Гани дійшла до фіналу, де програла збірній сусіднього Кот-д'Івуару лише в серії пенальті.

Див. також

Примітки

  1. Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. К. : Знання, 2008. — 839 с.

Література

  • К. Янка. Випробування Джеррі Роулінгса // «Всесвіт» (Київ). — 1989. — № 2. — Стор. 174—186; — № 3. — Стор. 142—153.
  • (англ.) «Ghana and its oil». / The Economist, 2—8 January, 2010, p. 32. (англ.)
  • (англ.) Irving Kaplan et at., Area Handbook for Ghana, Washington, D.C.: American University, 1971, 449 pp. (англ.)
  • (англ.) Willard Scott Thompson, Ghana's Foreign Policy, 1957—1966: Diplomacy, Ideology and the New State, Princeton University Press, 1969, 488 pp. (англ.)
  • (англ.) Robert M. Yawson, Management of Technology in Ghana. Problems and Prospects, conference paper, 2004. (англ.)
  • (рос.) Абрамов В. В. Гана. М. : Мысль, 1976. — 165 с.
  • (рос.) Александровская Л. И. Гана М. : Мысль, 1965. — 149 с.
  • (рос.) Боатенг Е. А. География Ганы М. : Издательство иностранной литературы, 1961. — 224 с.
  • (рос.) Куприянов П. Гана: 50-летие независимости // Азия и Африка сегодня. — 2007. — № 6. — С. 41-44.
  • (рос.) Мазов С. В. Парадоксы «образцовой колонии»: становление колониального общества Ганы, 1900—1957 гг. — Москва: «Наука», издательская фирма «Восточная литература», 1993. — 217 с.
  • (рос.) Немченко В. Гана. Президентские выборы 2008—2009 // Азия и Африка сегодня. — 2009. — № 5. — С. 37-39.
  • (рос.) Немченко В. Золотой юбилей в Аккре // Азия и Африка сегодня. — 2007. — № 6. — С. 44-45.
  • (рос.) Потехин И. И. Становление новой Ганы. — Москва: «Наука», главная редакция восточной литературы, 1965. — 351 с.
  • (рос.) Романов М. Золотая Африка // Мир Африки. — 2011. — № 1. — С. 44-51.
  • (рос.) Савицкий Ю. В. Гана сегодня. М. : Мысль, 1988. — 221 с.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.