Сьєрра-Леоне

Перші португальські мореплавці відкрили півострів ще в XV столітті. Вони назвали його «Сьєрра-Леоне», що в перекладі з іспанської означає «Левові гори». Ця назва згодом поширилася на всю територію країни. У минулому територія країни поділялась на колонію (прибережні райони) і протекторат (внутрішні області) Великої Британії. 27 квітня 1961 Сьєрра-Леоне здобула незалежність.

Топографічна карта Сьєрра-Леоне

Приатлантична частина Сьєрра-Леоне, найбільш населена і зручна для сільського господарства, являє собою низовину, що полого спускається до океану. Однак на північному сході країни, на території Леон-ліберійського гірського масиву, рельєф більш нерівний, середньою висотою близько 600 м. Найвища точка країни — гора Бинтимані (1945 м). Північна частина країни також гориста, на її території розташовуються відроги масиву Фута-Джаллон.

Клімат субекваторіальний, жаркий і вологий (одна з найбільш дощових країн Західної Африки), із сухим сезоном узимку (листопад — квітень) і сезоном дощів улітку (травень — жовтень). Середньорічна кількість опадів на узбережжі, у тому числі й у Фрітауні, 4000-4500 мм, середньомісячна температура у межах від +24 до +27 ˚С. У внутрішніх районах країни клімат більш прохолодний (20-23 °С) і сухий (2000—2500 мм на рік). У зимовий сезон нерідкі посухи й піщані бурі, коли харматан різко підвищує температуру повітря і приносить із Сахари пісок і пил. Річкова мережа Сьєрра-Леоне значно розвинена. Головні річки — Великий Скарсіес (Колентьев), Малий Скарсіес (Каба), Рокель, Джонг, Маболе, Сева, Моа і Макона. На узбережжі багато зручних бухт, зокрема, порт Фрітауна. Уздовж узбережжя тягнеться смуга мангрів. Основний тип рослинності — високотравна савана з заростями чагарників і окремими деревами баобабів. Вологі екваторіальні ліси, що збереглися лише на східних схилах гір і височин і на півдні, займають менше 5 % площі країни. Лісові заповідники Маунтінс, Мамунта-Майоза.

Неправильне використання сільськогосподарських земель, вирубка лісів і знищення природної рослинності, використання деревини на паливо і, меншою мірою, надмірний випас худоби і урбанізація сприяють деградації земель у Сьєрра-Леоне.[2]

Вирубка лісів, як для отримання комерційної деревини, так і для вивільнення земель для ведення сільського господарства, є основною проблемою, яка веде до подальших втрат природного багатства країни. Все це, а також видобуток корисних копалин, привели до різкого скорочення лісових площ в Сьєрра-Леоне. Ліси продовжують вирубувати все швидшими темпами, у тому числі в національних парках і заповідниках.

До 2002 року в Сьєрра-Леоне була відсутня система управління лісами через громадянську війну, унаслідок якої загинули десятки тисяч людей. Темпи знеліснення збільшилися на 7,3 % після закінчення громадянської війни.[3] На папері 55 охоронних територій покривали 4,5 % території Сьєрра-Леоне станом на 2003 рік. У країні налічується 2090 відомих видів вищих рослин, 147 видів ссавців, 626 — птахів, 67 — плазунів, 35 — земноводних і 99 видів риб.

Фонд екологічної справедливості задокументував, що кількість нелегальних риболовних суден у водах Сьєрра-Леоне збільшилася за останні роки. Обсяг нелегального рибальства значно виснажив рибні запаси, що позбавило місцевих рибалок важливого ресурсу для виживання. Ситуація особливо серйозна, оскільки рибальство є єдиним джерелом доходу для багатьох громад у країні, яка все ще не оговталася від десятирічної громадянської війни.[4]

Коли 27 квітня 1961 Сьєрра-Леоне здобула незалежність, законодавча й виконавча влада в країні перебувала в руках парламенту і кабінету міністрів, а номінальним главою держави вважався британський монарх, представлений генерал-губернатором. Після внесення поправок до конституції 1971 року Сьєрра-Леоне була проголошена республікою, у якій виконавча влада покладалась на президента.

21 грудня 1991 Сьєрра-Леоне першою з африканських країн визнала незалежність України.

2000 року Тоні Блер відправив у Сьєрра-Леоне 1500 британських військовослужбовців, які взяли на себе захист столиці країни Фрітауна від повстанської армії «Об'єднаного революційного фронту». 30 травня 2007 Тоні Блера урочисто проголосили верховним вождем Сьєрра-Леоне. Нове звання формально дало Тоні Блеру право засідати в парламенті Сьєрра-Леоне. Таким чином, як повідомляє The Daily Telegraph, влада країни відзначила його роль у припиненні громадянської війни.

Розробка розсипного родовища алмазів у Сьєрра-Леоне

Сьєрра-Леоне володіє істотними мінеральними, сільськогосподарськими та рибальськими ресурсами, але залишається однією з найбідніших країн світу. ВВП на душу населення 2009 року — 900 дол. (215-е місце в світі). Нижче рівня бідності — близько 70 % населення. Приблизно половина населення, що працює, займається натуральним сільським господарством. Культивуються — рис, кава, какао, пальми (горіхи й олія), арахіс; розводиться худоба, є рибальство. Промисловість — видобуток алмазів, виробництво пива, сигарет, взуття.

Провінції Сьєрра-Леоне

Округи Сьєрра-Леоне

Сьєрра-Леоне поділяється на 3 провінції та одну область, які у свою чергу поділяються на 14 округів:

Географічний розподіл народів у Сьєрра-Леоне

Чисельність населення — 7 092 113 осіб (2015[1]; 4 976 871 в 2004, 3 515 812 в 1985, 2 735 159 в 1974, 2 180 355 в 1963).

Річний приріст — 2,2 % (фертильність — 5 народжень на жінку);

Середня тривалість життя — 53 роки у чоловіків, 58 років у жінок;

Зараженість вірусом імунодефіциту (ВІЛ) — 1,7 % (оцінка на 2007 рік);

Писемність — 46 % чоловіків, 24 % жінок (оцінка на 2004 рік).

Етнічний склад — близько 20 аборигенних племен складають приблизно 90 % населення (темне — 30 %, менде — 30 %, інші ; — 30 %), креоли (нащадки звільнених рабів-негрів з островів Карибського моря) — близько 10 %, невелика кількість білих, арабів, індійців.

Мови — англійська (офіційна, більшість населення нею не володіє), менде (поширений на півдні), темне (поширений на півночі), кріо (креольська мова на основі англійської, мова міжнаціонального спілкування, його розуміє до 95 % населення).

Релігії: мусульмани — 60 %, аборигенні культи — 30 %, християни — 10 % (англікани, методисти, католики, адвентисти, парафіяни Асамблеї Бога та ін.)

5 вересня 1607 на території сучасної Сьєрра-Леоне поставили першу постановку шекспірівського «Гамлета», про яку до нас дійшло письмове свідоцтво. Британська Ост-Індська компанія проводила операції в Індії, а шлях до Індії в ті часи лежав навколо Африки. Біля узбережжя Сьєрра-Леоне 1607 року кілька великих суден компанії вимушено стали на якір, а капітан одного із суден, «Червоного Дракона», любив театр і вважав, що постановки п'єс для його команди краще, ніж неробство або азартні ігри.

Сучасна система народної освіти в Сьєрра-Леоне сягає своїм корінням до часу перших англійських поселень в цьому районі наприкінці XVIII — початку XIX ст. Для підготовки вчителів і священиків з числа африканців 1827 року відкрили перший вищий навчальний заклад — коледж Фура-Бей. До закінчення Першої світової війни всі навчальні заклади розташовувалися в прибережних районах. Хоча до кінця Другої світової війни система народної освіти охопила і внутрішні райони, більшість навчальних закладів, як і раніше, сконцентровано вздовж узбережжя. 1991 року в Сьєрра-Леоне було близько 2 тис. початкових шкіл (414,2 тис. учнів), 227 середніх шкіл (116 тис. учнів).

В університеті Сьєрра-Леоне, створеному на базі коледжу Фура-Бей і університетського коледжу Нджала, навчалися 2,3 тис. студентів. Крім того, у країні є 16 педагогічних і технічних коледжів. Після 1988 року будівлі коледжу Нджала і деяких інших середніх навчальних закладів були зруйновані. Багато шкіл не функціонували через студентські хвилювання, страйки викладачів та загальну політичну нестабільність.

Вже в XIX в. Фрітаун перетворився на західноафриканський центр розповсюдження європейської культури. Креольська громада дала країні відомих учених, включно з істориками А. Сібторпе і Джеймсом Афріканусом Хортоном. Серед сучасних представників інтелектуальної еліти заслуговують згадки біохімік Абіосе Дейвісон Ніколь і письменник Вільям Контон.

• (англ.) LeVert, Suzanne (2007), Cultures of the World: Sierra Leone, Marshall Cavendish.
• (рос.) Сергеева И. С. Сьерра-Леоне. — М. : Мысль, 1984.

• Сьєрра-Леоне // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — ISBN 966-7492-05-2.