Броненосці берегової оборони типу «Адмірал Ушаков»
Броненосці берегової оборони типу «Адмірал Ушаков» (у російських джерелах як тип «Адмірал Сенявін» за першим кораблем що увійшов у стрій) — тип бойових кораблів Російського імператорського флоту.
 броненосець «Адмірал Сенявін» | |
| Проєкт | |
|---|---|
| Назва: | Броненосці берегової оборони типу «Адмірал Ушаков» |
| Будівники: | Балтійский завод; Адміралтейскі верфі |
| Оператори: |
Російський імператорський флот Імперський флот Японії |
| Будівництво: | 1893-1899 |
| У експлуатації: | 1896-1936 |
| Заплановано: | 4 |
| Побудовано: | 3 |
| У резерві: | 1 |
| Віддано на брухт: | 2 |
| Основні характеристики | |
| Тип: | Броненосець берегової оборони |
| Водотоннажність: | 4026 т. |
| Довжина: | 84,6 м. |
| Ширина: | 15,9 м. |
| Осадка: | 5,2 м |
| Швидкість: | 16 вузлів |
| Дальність плавання: | 2400 миль |
| Екіпаж: | 405 |
| Озброєння: |
|
| Бронювання: |
|
Замовлені по суднобудівній програмі 1890 роки замість малих броненосців типу «Гангут»; всього в 1893—1899 роках Балтійським заводом і «Новим Адміралтейством» було побудовано три кораблі: «Адмірал Сенявін», «Адмірал Ушаков» і «Генерал-адмірал Апраксін». Заплановане будівництво четвертого — більшого — броненосця («Адмірал Бутаков») було скасовано в 1900 році.
Всі три броненосця після включення до складу ВМС служили у Практичній ескадрі і Навчально-артилерійському загоні Балтійського флоту. У лютому — травні 1905 року в складі Третьої Тихоокеанської ескадри кораблі перейшли з Балтики на Тихий океан і взяли участь в Цусімській битві. «Адмірал Ушаков» був затоплений після бою з японськими крейсерами «Івате» і «Якумо», а «Генерал-адмірал Апраксін» і «Адмірал Сенявін» здалися ворогові. У японському флоті кораблі отримали назви «Окіносіма» і «Місіма», прослуживши до 1930-х років.
Розробка проєкту кораблів
Розробка проєкту броненосця берегової оборони (ББО) в Росії почалася в серпні 1889 за вказікою керуючого Морського міністерства віце-адмірала Чихачова. Прототипом для нього повинен був служити побудований у Франції в 1885—1889 роках грецький ББО «Ідра», який при нормальній водотоннажністі в 4810 тонн ніс три 270-мм і п'ять 150-мм гармат, мав 300-мм броньовий пояс і розвивав швидкість до 17 вузлів. Крім того, корабель не мав поступатися наявним на Балтійському морі німецьким малим броненосця типу «Зігфрід» і шведським — типу «Свеа» [1].
На початку вересня 1889 року Морський технічний комітет (МТК) представив два ескізних проєкту, створених під керівництвом Ераста Гуляєва. При водотоннажності в 4000 тонн кораблі повинні були нести чотири 229-мм/35 гармати в двох баштах і 229-мм броньовий пояс (вигідно відрізнявся від пояса «Ідри» більшою шириною), розвиваючи швидкість до 15 вузлів. Проекти були розглянуті керуючим і рекомендовані для подальшої розробки [2] .
Література
- російською мовою
- Молодцов С. В. Броненосцы типа «Адмирал Сенявин» // Судостроение. — 1985. — № 12 (3 листопада). — С. 36-39.
- Грибовский В.Ю., Черников И.И. Броненосец «Адмирал Ушаков». — Санкт-Петербург : Судостроение, 1996. — 244 p. — ISBN 5-7355-0356-1.
- Грибовский В.Ю. Броненосец береговой обороны «Генерал-адмирал Апраксин» // Гангут. — 1999. — № 18 (3 листопада). — С. 31-44. — ISBN 5-85875-095-8.
- Грибовский В.Ю., Черников И.И. Броненосцы береговой обороны типа «Адмирал Сенявин». — Санкт-Петербург : ЛеКо, 2008. — 96 с. — (Стапель № 5) — ISBN 5-902236-42-8.
- англійською
- Roger Chesneau, N. J. M. Campbell. Conway's all the world's fighting ships, 1860-1905. — London : Wh Smith Pub, 1979. — ISBN 978-0-8317-0302-8.
- Lars Ahlberg. Admiral Seniavin and General-Admiral Apraksin in Japanese Service // Warship International. — 2011. — № 1 (3 листопада). — С. 67-75. — ISSN 0043-0374.