Бугаєнко Григорій Олексійович

Народився 31 січня 1918 року (за документами 18 січня 1917 року) в селі Грунь Охтирського району Сумської області в сім'ї ветеринарного фельдшера. У сусідстві з родиною Бугаєнків проживала родина Губенків, син яких, Павло, згодом став відомим як Остап Вишня[1].

У 1922 році сім'я переїздить на батьківщину батька, у місто Зіньків Полтавської області.

У 1933 році закінчив Зіньківську семирічну школу. В одній групі з ним навчався Григорій Тютюнник[1].

У 1934 році після року самостійної підготовки з математики вступив на математичне відділення фізико-математичного факультету Харківського державного університету ім. О. М. Горького, який за спеціальністю «механіка» закінчив з відзнакою.

У 1939 році після закінчення університету за рекомендацією вченої ради вступив до аспірантури за спеціальністю «механіка».

У 1941 році навчання в аспірантурі перервала війна. За станом здоров'я був комісований. У період 1941—1943 проживав в окупованому Зінькові. Разом з кількома місцевими вчителями організував «Червоний Хрест» і через нього допомагав радянським військовополоненим, які перебували у німецькому таборі в передмісті. Ця акція не була оцінена радянською владою після визволення міста Зіньків (офіційне ставлення до полонених було негативним).

Після звільнення міста Зіньків (9 вересня 1943) рухався за фронтом, розвантажуючи боєприпаси. Пізньої осені 1943 року направлений до Рязані, а потім на Урал в Пермську область поблизу міста Кізел (селище Гремячинськ) у перевірочно-фільтраційний табір МВС СРСР для спецперевірки щодо благонадійності. Під час перевірки працював шахтарем на шахті.

У вересні 1945 році, після півторарічної перевірки, направлений на роботу викладачем механіки та опору матеріалів у Кізеловський гірничий технікум (місто Кізел Пермської області).

1946—1954 роки працював у Пермському державному педагогічному інституті на посаді старшого викладача кафедри фізики. Одночасно за сумісництвом викладав теоретичну механіку в Пермському державному університеті. Кілька років викладав на вечірньому відділенні інституту при одному з найбільших номерних заводів у Пермі (Завод № 19 імені Сталіна, зараз Пермський моторний завод).

У 1950 році захистив дисертацію по теоретичній гідродинаміці та отримав ступінь кандидата фізико-математичних наук.

З вересня 1954 року переведений за конкурсом до Черкаського педагогічного інституту, де пропрацював 45 років на кафедрі фізики (до липня 1999 року).

1956 — присвоєно звання доцента, 1973 — звання професора, 1974 — Заслуженого працівника вищої школи України.

З автобіографії[2] Г. О. Бугаєнка відомо, що «батько був ветеринарним фельдшером, прожив довге і чесне трудове життя, старанно пропрацював понад 50 років. Мати, хоч і була всього лише домогосподаркою і мала освіту тільки за 4 класи початкової школи, поповнила свою освіту читанням книг і брала активну участь у громадському житті міста».

Рідний дядько Іван Терентійович Чернявський, відомий вчитель Полтавщини.[3]

Старший брат Петро, полковник медичної служби, кандидат медичних наук; прослужив в Радянській Армії 25 років; учасник Німецько-радянської війни; має урядові нагороди; працював в Одеському медичному інституті.

Молодший брат Павло, доктор медичних наук, професор; працював в Українському інституті удосконалення лікарів (Харків).

Дружина Феофіла Павлівна Храпач, фармацевт. Син Юрій (авіаінженер) та донька Вікторія (логопед).

Розвиток основних положень дисертації «Теорія гідродинамічної решітки» опубліковано в журналі «Прикладная математика и механика» АН СРСР.

У доробку статті у наукових журналах, посібники і підручники з теоретичної механіки, теоретичної фізики, методів математичної фізики, спеціальної теорії відносності. Роботи друкувалися в Києві (видавництва «Радянська школа» і «Вища школа»). Останній посібник з основ класичної механіки видано у 1999 році в Москві (видавництво «Высшая школа»).

За власною оцінкою Г. О. Бугаєнка «найбільш важливим результатом науково-педагогічної діяльності є створення оригінальної методики систематизації трьох частин єдиної динаміки — геометричної ньютонівської, аналітичної Лагранжа-Гамільтона і релятивістської Ейнштейна. Систематизація проводиться на основі спеціально розроблених схем, ідентичність яких в наочній формі розкриває внутрішню структуру та єдність всіх трьох частин динаміки. Поширення методу має сприяти більш глибокому розумінню предмета і значно полегшити його вивчення студентами вузів».

Серед учнів Г. О. Бугаєнка — академік Національної академії наук України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки Мартинюк Анатолій Андрійович і доктор фізико-математичних наук, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки Слинько Віталій Іванович.