Бударін Микола Петрович

Бударін Микола Петрович(*19.05.1910 — †06.11.1943) радянський офіцер, учасник Радянсько-німецької війни, командир 241-го гвардійського стрілецького полку 75-ї Бахмацької двічі Червонозоряної ордена Суворова гвардійської стрілецької дивізії 30-го стрілецького корпусу 60-ї Армії Центрального фронту, Герой Радянського Союзу (17.10.1943), гвардії підполковник[1].

Бударін Микола Петрович
Народження 19 травня 1910(1910-05-19)
станція Чакино (зараз Ржаксинський район Тамбовської обл.), РФ
Смерть 6 листопада 1943(1943-11-06) (33 роки)
селище міського типу Димер Вишгородського району Київської області
Поховання Димер
Країна  СРСР
Рід військ стрілецькі війська
Освіта Omsk Combined Arms Command High Schoold (1939)
Роки служби 1932–1934; 1939–1943
Партія ВКП(б)
Звання гвардії підполковник
Командування 241-м гвардійським стрілецькимо полком 75-ї Бахмацької двічі Червонозоряної ордена Суворова гвардійської стрілецької дивізії
Війни / битви Радянсько-німецька війна Сталінградська битва Битва на Курській дузі Битва за Дніпро
Нагороди
Медалі
 Бударін Микола Петрович у Вікісховищі

Біографія

Народився 19 травня 1910 года на станції Чакино (зараз Ржаксинський район Тамбовської обл.), РФ у родині робітника. В 1914 році родина переїхала до м. Омськ. Закінчив сім класів школи, працював вантажником, візником, закінчив курси монтерів. В 1928 році вступив до комсомолу, виявив добрі організаторські здібності, був обраний секретарем комсомольської ячейки. Був відомим фізкультурником, призером Сибірського військового округу з фігурного катання на ковзанах, чемпіоном Сибіру з кількох видів спорту[2]. В 1929 році став головою Ново-Омської (пізніше Кировська) райради фізкультури.

В 1932-34 роках — строкова служба у Червоній Арміїї. Після служби закінчив Військово-політичні курси і був атестований політруком запасу. Керував Омською міською та обласною радами фізкультури.

З 1938 року член КПСР, бул на відповідальній комсомольській та партійній роботі. Вчився в Омському сільськогосподарському технікумі до 1939 року, коли з початком Радянсько-фінської війни добровільно вступив до лижного батальйону.

Участь у Радянсько-фінській війні

На посаді політрука лижного батальйону, що був сформований з добровольців м. Омськ, Бударін М. П. відмінно показав себе в боях на Карельському перешийку. Після закінчення воєнних дій повернувся до Омська, пройшов курси перепідготовки офіцерів в Омському піхотному училищі. Був призначений начальником Омського гарнізонного Дому Червоної Армії[3][4][5].

Участь у Радянсько-німецькій війні

Початок війни Бударін зустрів на посаді завідувача воєнного відділу районного комітету ВКП(б) м. Омська[4]. 22 червня 1941 року написав рапорт про відправлення на фронт[3]. В діючий армії з початку війни.

У вересні 1942 року майор Бударін командує 1-м стрілецьким батальйоном 241-го стрілецького полку 95-ї стрілецької дивізії, з яким бере участь в обороні м. Сталінград. Проявив себе сміливим, хоробрим, мужнім командиром, був нагороджений орденом Червоного Прапора[6].

За оборону Сталінграда 95-й стрілецькій дивізії було присвоєно найменування 75-ї гвардійської, гвардійським став і 241-й стрілецький полк, а гвардії підполковник Бударін — його командиром.

В битві на Курській дузі 241-й гвардійський стрілецький полк діяв в районі Понирі-Ольховатка, відбиваючи масований німецький наступ, в якому застосовувалась велика кількість танків, а потім брав участь у розгромі і переслідуванні противника. За бойові дії на Курській дузі, зразкове виконання бойових завдань та проявлені при цьому мужність і героїзм наказом 13-ї Армії № 88/н від 17.7.43 року Бударін був нагороджений другим орденом Червоного Прапора.

Восени 1943 року 241-й полк під командою Бударіна відзначився при форсуванні ріки Дніпро на північ від Києва, в боях при захопленні і утриманні плацдарму на правому березі Дніпра в районі сіл Глібівка і Ясногородка (Вишгородський район Київської області). В нагородному листі командир 75-ї гвардійської стрілецької дивізії генерал-майор Горишній В. А. підкреслив мужність і хоробрість підполковника Бударіна, його вміння командувати полком[7].

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 жовтня 1943 року за мужність і героїзм, проявлені при форсуванні Дніпра і утриманні плацдарму гвардії підполковнику Бударіну Миколі Петровичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка»[8].

Через кілька днів, 6 листопада 1943 року під час наступу на Київ в бою за с. Феліціалівка (зараз Здвижівка), піднімаючи бійців в атаку, М. П. Бударін був смертельно поранений.

Похований у братській могилі воїнів 75-ї гвардійської стрілецької дивізії в смт. Димер.

Пам'ять

  • На братській могилі в Димері, де похований М. П. Бударін, встановлено пам'ятник і меморіальну дошку[9].
  • В м.Омську вулиця, на якій жив М. П. Бударін, названа його ім'ям[10] і на будинку встановлена меморіальна дошка[11].
  • Ім'ям Героя названа вулиця в столиці України м. Києві[12] і одна з вулиць смт. Димера[13].
  • Його ім'ям названі школи в Омську і Димері. В школі № 105 Омська організовано воєнно-патріотичний клуб «Бударинец»[14].
  • В Омську проводяться чемпіонат і першість міста з лижних гонок, присвячені пам'яті Героя Радянського Союзу М. П. Бударина[15].
  • У навчальному центрі Сухопутних військ Збройних сил України «Десна» встановлено бюст Героя.

Нагороди

Примітки

  1. Посада та військове звання подані на дату здійснення подвигу
  2. http://www.lib.omsk.ru/csmb.php?page=list52
  3. http://www.lib.omsk.ru/csmb.php?page=list52 Герой земли русской
  4. http://nashomsk55.ru/omskgeroi/281-2010-12-29-18-06-32 Наш Омск
  5. Солдаты Победы. Приложение. — Омск: ОАО «Омский дом печати», 2011. — 208 с.
  6. http://www.podvignaroda.mil.ru/ Архівовано 29 липня 2012 у WebCite Фонд 33. — Оп.682525, д.190, запись 4010300 , стр. 21
  7. http://www.podvignaroda.mil.ru/ Архівовано 29 липня 2012 у WebCite Фонд 33. — Оп.793756, д.7, запись 150004210 , стр. 145}
  8. http://www.podvignaroda.mil.ru/ Архівовано 29 липня 2012 у WebCite Фонд 33. — Оп.682525, д.48, запись 12057300
  9. http://reibert.info/forum/showthread.php?t=61198 Волюнтарист 9
  10. http://www.omskmap.ru/point/omsk/lore/172 Улицы и районы Омска
  11. http://fotki.yandex.ru/users/universman/view/240747/?page=1 Фото мемориальной доски
  12. Киев: Энциклопедический справочник / Под ред. А. В. Кудрицкого — 2-е изд. — К.: Главная редакция Украинской Советской Энциклопедии, 1985. — С. 80
  13. http://www.everyday.in.ua/?p=1536 Дымер сегодня
  14. http://rosgenea.ru/?alf=2&serchcatal=Бударин&name=Николай%20Петрович&r=5 Архівовано 19 листопада 2016 у Wayback Machine. ЦГИ
  15. http://55sport.ru/?p=194 Архівовано 4 листопада 2016 у Wayback Machine. 55sport

Посилання

Література

  • Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1987. — Т. 1 /Абаев — Любичев/. — 911 с. — 100 000 экз. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382 (рос.)
  • Днепр — река героев. — 2-е изд., доп. — Киев: Изд. полит. лит Украины, 1988. — ISBN 5-319-00085-5 (рос.)
  • О войне и товарищах. Сборник воспоминаний. — Красноград: АО «КМП», 1996. — 208 с. с илл. — 950 экз.(рос.)
  • Солдаты Победы. Приложение. — Омск: ОАО «Омский дом печати», 2011. — 208 с. ISBN 978-5-86849-043-9 (рос.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.