Димер

Розташоване за 32 км від Києва та за 30 км від залізничної станції Немішаєве. Північною околицею селища тече річка Піхівка.

За археологічними даними, поселення на місці Димера виникло у Х—ХІІ століттях^{[джерело?]}.В цьому містечку були металургійні підприємства, на яких плавили болотяну руду й виробляли зброю. Відповідно над містечком (а Димер раніше був містечком) завжди стелилося багато димів. Звідси і назва — Димер.

Місто Димер згадується у документах під 1582-м роком як володіння польської шляхти.

Населення містечка брало участь у козацьких повстаннях під проводом К. Косинського (1591–1593), С. Наливайка (1594–1596), овруцького полковника Децика (1665) та інших.

У 1676—1679 рр. згідно з Журавненським мирним договором між Річчю Посполитою та Османською імперією Димер став резиденцією гетьмана Правобережної України Остапа Гоголя. У ті часи місто було також центром Димерського староства (королівщина). У 1703 році, під час козацького повстання у Димерському замку отаборилося чимало поляків. Семен Палій взяв приступом замок та розбив поляків, а місто зруйнував. З тих пір Димер, як значне місто, вже не відродився.

Під час Коліївщини димерці брали активну участь у військових діях повстанців під керівництвом Івана Бондаренка[2].

У XIX столітті Димер був містечком, що від 1810 року утримувалося державною казною (казенне містечко). Деякий час тут розміщувався центр повіту. Був найбільшим поселенням Димерської волості.

З весни 1917 — у складі УНР.

Від 1932 року — у складі Київської області. Димер був адміністративним центром району в 1932–1973 роках. Від 1957 року Димер — селище міського типу.[3]

Метричні книги, клірові відомості, сповідні розписи церкви св. Косми і Даміана м-ка Димер XVIII ст. — Київського п. Київської сот., з 1796 р. Київського пов. і губ.; ХІХ ст. — Димерської волості Київського пов. Київської губ. зберігаються в ЦДІАК України http://cdiak.archives.gov.ua/baza_geog_pok/church/dyme_001.xml

Крім сільськогосподарських підприємств і незначних виробництв харчової промисловості в Димері працює швейна фабрика ТОВ «Ярослав»(Колишня фабрика «Промінь» (вул. Соборна, 29). Промисловість представлена декількома підприємствами з обробки металу. Також на території селища діє «Вікналенд», що спеціалізується на виробництві віконного профілю. Підприємство працює на території колишнього міжрайонного підприємства по ремонту сільськогосподарської техніки.

В селищі є три автозаправні станції. Діє автобусний парк, що забезпечує сполучення зі столицею та навколишніми селами. З 2000 року навколо Димера будувалася обвідна дорога, яка повинна була суттєво зменшити забрудненість та направити транзитний трафік в об'їзд селища. Наразі будівництво призупинено. КП «Димерський комбінат комунальних підприємств» надає послуги із вивозу сміття, утримання багатоквартирних будинків і централізованого водопостачання та водовідведення в багатоквартирному і приватному секторі. Впродовж 2010—2011 років компанією «Автомагістраль» оновлено покриття та зроблено тротуари на вулиці Революції, яка є найдовшою в селищі та з'єднує район з лікарнею, і в серпні 2012 повністю замінено покриття на автотрасі Київ-Овруч, що проходить через селище на ділянці від автопарку до будинку по вул Соборна(Леніна),79.2013 року також замінено покриття від цього будинку до повороту на село Козаровичі. Щонеділі організовується ринок в районі селищного ставка.

На території селища, на центральній площі, у парку, на кладовищі, в околицях знаходяться братські могили. На стіні гімназії висить меморіальна табличка солдату.

До 430 річниці від першої літописної згадки територіальною громадою, за підтримки підприємців, настоятеля храму Кузьми і Дем'яна отця Богдана Токальського, на Поштовій площі Димера збудовано і відкрито 19 жовтня 2012 року «Курган пам'яті», який увіковічить всі знакові для краю події та історичні етапи розвитку селища, нагадуватиме про бойові подвиги земляків.

У селищі функціонує районна лікарня.

У Димері є 2 загальноосвітні навчальні заклади:[4]

• Димерська загальноосвітня школа I—III ступенів № 1 (вул. Бударіна, 9);[5]
• Димерська гімназія (вул. Соборна, 21).[6]

Культурна сфера Димера представлена такими закладами:

• Димерський будинок культури;
• Димерська дитяча музична школа;
• 2 бібліотеки.
• Центр творчості «Країна мрій»

При Димерській ДМШ функціонує ансамбль «Рідні наспіви». При будинку культури функціонує фольклорний ансамбль «Стежина» та вокально-інструментальний ансамбль («Димеряне»).

Рок-культуру в межах та поза межами селища Димер представляє, напевно, найживіший місцевий гурт під назвою «Ковтнярі», який бере свій початок ще з кінця 90-х років.

На футбольній арені Димер представляє аматорський футбольний клуб «Темп».

Офіційно пам'яток архітектури у Димері немає. Але у селищі є з десяток будівель зведених у XIX та на початку ХХ століть, які безперечно могли б вважатись пам'ятками. Це Димерська гімназія (1913), бібліотека (початок XX ст.), кілька адміністративних споруд початку XX століття, церква, що розташована у будинку початку XX століття[7].

Відомими уродженцями Димера є:

• історик-архівіст І. М. Каманін;
• Герой Радянського Союзу Д. Кваша;
• Мезенцева Наталія Іванівна (25 травня 1966) — український соціальний та економічний географ, кандидат географічних наук, доцент Київського національного університету імені Тараса Шевченка;
• Провотар Олександр Іванович — український кібернетик, доктор фізико-математичних наук, професор, Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2003).
• Музичний гурт «Ковтнярі».
• Герой Євромайдану Кіщук Володимир
• Гримальська (Стратієнко) Тамара Миколаївна[8] (23.09.1946) — артистка, педагог. Проф. (1996). Нар. арт. УРСР (1983). Орден княгині Ольги 3-го ступ. (2006). Закін. Київ. ін-т театр. мист-ва (1968; викл. Н. Новацька, О. Фомін), де від 1980 й працювала: від 1987 — доц. каф. сценіч. мови. Водночас від 1968 — у Нац. теле- та радіокомпаніях України; від 1995 — проф. каф. методики викладання укр. мови і літ-ри Нац. пед. ун-ту (Київ). Ведуча муз.-інформ. телепрограм «Сонячні кларнети», «Майстри гумору», «І тільки музика», «Зичимо щастя»; радіопрограм «Загадки мови», «Цікаве мовознавство», «Малі таємниці великого світу», «Від суботи до суботи», «А ми до вас в ранковий час»; твор. вечорів діячів культури і мист-ва, зокрема А. Демиденка, Б. Шарварка, О. Білаша, П. Майбороди, О. Білозір, М. Свидюка та ін.; презентацій, ювілеїв, конкурсів, фестивалів, зокрема «Пісенний вернісаж», «Золота осінь», «Київська весна», «Фуете „Артека“ ім. Ю. Григоровича».
• Луїс Барт Маєр — співзасновник американської кіностудії «Metro-Goldwyn-Mayer», засновник Академії кінематографічних мистецтв і наук США, нагороди «Оскар».

У Димері в 1679 році помер Гетьман Правобережної України Остап Гоголь.

У 1949—1950-ті роки у Димерській музичній школі працював український бандурист Олексій Дзюбенко.

• похований Благовісний Віталій Павлович (1974—2015) — старший сержант Збройних сил України, учасник війни на Сході України.

• 
  Бібліотека у будівлі початку XX століття
• 
  Димерський будинок культури
• 
  Гімназія, Димер, вул. Соборна, 21
• 
  Димерська гімназія (будинок 1913 року)
• 
  Нова церква, розташована у будинку початку XX століття
• 
  Пам'ятник «Димерцям — борцям за державність, віру і народ»
• 
  Пошта та пам'ятник димерцям
• 
  Братська могила на центральній площі Димера
• 
  Братська могила загиблих у 1943 році під час визволення Димера
• 
  Меморіал загиблим визволителям Димера
• 
  На вулиці Революції
• 
  Став біля вул. Горького
• 
  Могила жертв фашистського терору на вул. Революції
• 
  Будiвництво нового храму, 2020

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Київська область)

• У селищі Димер на Київщині «АМК РЕМ-БУД» розпочав будувати спортивний зал та їдальню для місцевої гімназії// Урядовий кур'єр, 06.10.2021

• Шевченко Л. В. Димер // Енциклопедія історії України / редкол.: В. А. Смолій та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2. — с. 384—385
• Н. О. Піпченко, Л. П. Самохвалова. Димер // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2020. — ISBN 944-02-3354-X.
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985. → електронне посилання
• Димер // Облікова картка на офіційному вебсайті Верховної Ради України.
• Димер на www.ukrainaincognita.com (веб-проект «Україна Інкоґніта»
• Похилевич Л. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. К., 1864
• Батушан О., Сікорський М. Шляхами Київщини. К., 1968
• ІМіС УРСР. Київська область. К., 1971
• Чухліб Т. Гетьмани Правобережної України в історії Центрально-Східної Європи (1663—1713 рр.). К.,2004
• Чухліб Т. Козацьке коріння Миколи Гоголя. К.,2009
• Димер — Інформаційно-пізнавальний портал | Київська область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, тома — Історія міст і сіл Української РСР: Київ. — К.: Гол. ред. УРЕ АН УРСР, 1968., Історія міст і сіл Української РСР. Київська область / Ф. М. Рудич (голова ред. колегії) та ін. — К.: Гол. ред. УРЕ, 1971. — 792 с.)
• Dymir // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1881. — Т. II. — S. 246. (пол.).— S. 246—250. (пол.)