Буддизм в Україні
В Україні Буддизм почав існувати з XIX століття, але у часи тоталітарної диктатури був знищений. Заново відродився наприкінці XX століття, після імміграції з країн буддистського населення, головним чином В'єтнаму в соціалістичний період. Хоча джерела не є широко доступними, буддисти, як вважається, становлять 0,1 % від загальної чисельності населення України.
Історія
Незважаючи на те, що на поверхневому рівні буддизм був відомий в Україні вже давно у зв'язку з регулярними контактами українського козацтва з калмиками, які сповідують буддизм, інтерес до буддизму в його філософсько-етичних аспектах виник серед української культурної та наукової інтелігенції лише в XIX столітті. Глибше ознайомлення українців із буддизмом було перервано в радянський період, коли переслідувався будь-який інтерес до духовних учень, що бодай якось відрізнялися від комуністичної ідеології. Як результат, такий інтерес не міг бути повністю задоволений і, крім того, розвивався в певних організаціях. Таким чином, перші відкриті систематичні лекції з буддизму, проповіді і уроки буддистського вчення, відносяться до 1989 року, коли силовий й ідеологічний тиск радянської системи значно послабшав. Тоді ж в Україні пройшли перші буддистські посвяти та вчення, а також з'явилися перші практиканти буддизму, які прийняли буддійський Прихисток в Трьох Коштовностях Триратна — Будді, Дхармі і Санґгі.
В 1993 році засновано «Буддійський духовний Орден Лунг-жонг-па» (у перекладі з тибетської «Охоронці Заповідей»). Діяльність цієї школи в Україні орієнтована як на мирську, так і на чернечу модель буддійської духовної практики, тому в селищі Ольгинка Донецької області побудовано буддійський храм Шейчен-лінг.
У Харкові збудовано Буддистську пагоду.
Сьогодення
Найбільші громади та групи належать до тибетського напрямку буддизму. Саме до цього напрямку відноситься Шейчен-лінг (Ольгинка)[1].