Буйко Петро Михайлович
Буйко Петро Михайлович (* 19 (31) жовтня 1895 — † 15 жовтня 1943) — український лікар і партизан білоруського походження, професор (1938), доктор медичних наук (1940), Герой Радянського Союзу (1944).
| Буйко Петро Михайлович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
19 (31) жовтня 1895 Більськ, Більський повіт, Гродненська губернія, Литовське генерал-губернаторство, Російська імперія |
| Помер |
15 жовтня 1943 (47 років) с. Ярошівка, Генеральна округа Київ, Райхскомісаріат Україна ·страта |
| Країна |
.svg.png.webp){kind=small} СРСР |
| Національність | білорус |
| Діяльність | медицина |
| Alma mater | Київський медичний інститут |
| Науковий ступінь | доктор медичних наук |
| Вчене звання | професор і професор |
| Вчителі | Крупський Олександр Іванович |
| Заклад | Національний медичний університет імені Олександра Богомольця |
| Учасник | німецько-радянська війна |
| Нагороди |
  |
Життєпис
З 1917 працював у Києві фельдшером.
У 1922 закінчив Київський медичний інститут.
З 1933 — директор Київського інституту охорони материнства і дитинства Охматдит. Наукові праці присвячені питанням профілактики й терапії розривів промежини при родах (1938), а також лікуванню пузирно-піхвових свищів (1940). Ним запропонований метод фістулографії з гомотрансплантацією плаценти на ушитий дефект сечового міхура.
Під час Другої світової війни брав участь у партизанському русі, організував медичну службу радянського партизанського руху на Фастівщині.
Живцем спалений нацистами у с. Ярошівка на Київщині.
Про нього
- Баш Я. Професор Буйко [Текст]: [повість] / Я. Баш. — К.: Веселка, 1975. — 184 с.
Посилання
- Л. В. Кондратенко. Буйко Петро Михайлович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 394. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
- Герої країни