Бункер полковника Грома

З вересня 1991 року до волонтерів долучилися слухачі недільної школи гідів-провідників, в якій на доброчинній основі заняття вели Петро Арсенич (краєзнавство), Михайло Головатий (історія Івано-франківська), Павло Трибун (Ліси Івано-Франківщини), Ярослав Гладун (Лікарські рослини Прикарпаття)[3], Володимир Шевчук (Фауна Прикарпаття), Михайло Зеленчук (Історія УПА на Івано-Франківщині, гідроніми Бистриці)[4], Богдан Голояд (Науково-технічний прогрес і екологія), Василь Парпан (Природно-заповідний фонд гірської частини Івано-Франківщини), Роман Свистович (Карпатська топоніміка), Лев Мончак (Корисні копалини Прикарпаття), Богдан Паньків (Міста і містечка Галичини), Олег Адаменко (Екологічні проблеми краю), Наталія Маковей (Методика і практика екскурсійної справи). Заняття проводилися у приміщенні кабінету географії школи-ліцею № 23 на безоплатній основі за підтримки директора Петра Сусака. Завідувач кабінету Галина Гринечко була одним з ініціаторів і активістів недільної школи.

Серед слухачів була велика кількість студентів ІФІНГ, а з-поміж них найбільш активними волонтерами стали студенти геологорозвідувального факультету Андрій Собашко та Ігор Гайванюк (близько 20 виходів). З того ж факультету до лав волонтерів-слухачів доєднався Юрій Мончак. Адміністрування школи провадив Олег Онисько. Незмінними учасниками відновлення бункера були слухачі: Богдан Середній (механік Малої Академії ремесел та етнографії) та її працівник Павло Андрусяк, студент ІФІНГ, співголова Студентського Братства Івано-Франківська, внук легендарного полковника УПА Грегота — Різуна. П. Андурусяк фактично був заступником керівника відновлювальників[5].

Усі виходи починалися із подвір’я родини Василя та Настуні Яремчуків і по закінченню робочого дня волонтери збиралися у їхній хаті у присілку Рівні села Зелена. До відновлення бункера родина доклала чимало зусиль (бензопила, ночівля, професійна теслярська робота). Дуже активно допомагали сини подружжя Іван та особливо Василь, який окрім спільних із волонтерами виходів неодноразово виконував на відбудові криївки Грома власноручні роботи як тесля.

В міру набуття розголосу до відновлення криївки долучилися представники Надвірнянщини: студенти, рухівці та активісти станиці ОУН. З-поміж найактивніших надвірнянців був член Студентського Братства студент Івано-Франківського педагогічного інституту Олександр Зварчук.

На світлині: сформовані нові стіни «Житлової кімнати» вересень 1991 року.

Станом на кінець 1991 року було здійснено облаштування стін усього бункера і часткове перекриття «житлової кімнати». Будівельним матеріалом служила обкорена деревина із навколишнього смерекового лісу. 7 листопада до процесу підготовки деревини для відновлення криївки доєдналася жіноча група любителів гірського туризму із Полтавщини.

Під час розкопок і будівництва житлової кімнати було знайдено артефакти: елементи живлення до радіоприймача, ріжок від пістолета-кулемета ППС, саморобні ковпаки до гасової лампи, флакончики із туалетною водою, залишки саморобних гумових постолів.

Взимку 1991-92 року працю було тимчасово припинено, а з приходом весни знову поновлено. Внаслідок відлиги у внутрішнього бункерного джерела значно збільшився дебет води, стоку якої заважав створений восени оглядовий майданчик. Тому довелося у його нижній частини влаштувати своєрідний кам’яний тунель для відводу води. До середини травня було повністю у три накати перекрито житлову кімнату і замасковано її.

17 травня 1992 року відбулася урочисте віче — панахида на честь загиблих Миколи Твердохліба (Грома) та його дружини Ольги Герасимович. У заходах взяли участь близько 4 тис. людей, серед яких і діти і достатньо літні люди, тому підйом тривав не звиклих 1,5 год, а понад три години. Учасниками опікувалися слухачі школи гідів — провідників, через гучномовець велося екскурсійну розповідь, яка мала на меті ознайомити з історією криївки та навколишньою природою, оскільки дорога від Рівнів до бункера Грома пролягала мальовничими схилами Горганського лісництва. Невелика частина учасників віча прибула на сусідню полонину Черник на гелікоптері, а далі пішки до криївки. З-поміж авіапасажирів були Михайло Зеленчук — Голова Всеукраїнського Братства вояків УПА та Василь Павлик — Голова Івано-Франківської обласної державної адміністрації. Серед учасників були делегації з багатьох районів Івано-Франківщини, у тому числі із Тлумаччини, звідки походить Микола Твердохліб, а також Львівщини, звідки прибула на панахиду учасниця УПА «Ружа» — Анна Попович зі своїм чоловіком, а також син Грома й Ольги — Ярема Твердохліб. Віче було зафільмовано кількома його учасниками, у тім числі Володимиром Шереметою (відео) і Володимиром Миговичем (фотокореспондент Укрінформ). Провадив віче Олег Онисько.

Влітку 1992 року відбулися завершальні будівельні роботи на криївці. Задля естетичного вигляду ґрунтове дно було вкрито плескатим камінням. У цій роботі взяли участь члени співочого гурту «РІЙ»: Люба Дейчаківська (керівник гурту), Оксана Уштан, Тарас Гривнак. У процесі вирівнювання дна й укладання кам’яної підлоги у воді були знайдені особисті речі Миколи Твердохліба й Ольги Герасимович: браслетик, кульчик або елемент жіночої прикраси, дві монети номіналом по 20$. Також знайдено печатка, якою Грім підтверджував правдивість підпільної комунікації. 

25 липня 1992 було зроблено перекриття над прихожою. У кам’яній підлозі Богдан Середній змайстрував цямриння (дерев'яну криничку) з якої потічок поміж камінням протікав у напрямку схилу гори. До виходу ним змайстровано драбину.

18-19 вересня 1992 року організовано останній вихід з метою завершення будівництва криївки Грома. Влаштовано люк і замасковано його. До маскування нижньої частини бункера (коридору — прихожої) зголосилися пластуни Івано-Франківської станиці, які таборували на полонині під самою вершиною г. Березовачки.