Буряк Леонід Йосипович

Вихованець дитячої команди одеського заводу «Продмаш» та одеської футбольної школи № 6. Перші тренери — Валентин Бліндер та Володимир Володимирович Михайлов.

У дитячу команду одеського заводу «Продмаш» хлопця взяли у віці 10 років. Через певний час Буряка переглядали тренери групи підготовки «Чорноморця», але через малий зріст та худорляву фігуру його визнали надто слабким для футболу.

Переломним моментом стала гра першості Одеси серед юнаків між командою «Продмашу» та юнаками «Чорноморця». Буряку вдалося відзначитися у тій грі і 14-річного хлопця запросили прийти на тренування «дублю» «Чорноморця». У 1968 році його взяли на передсезонні весняні збори команди до Болгарії. Там стався неприємний конфуз — перед початком занять тренер команди Сергій Йосипович Шапошников попросив Леоніда зважитися. Ваги показали менше ніж 50 кг. Тому наставник наказав Бурякові швидко набрати ще кілька кілограмів маси.

Крім загальнокомандних тренувань футболіст самостійно бігав кроси, вставивши у взуття металеві пластини, щоб зміцнювати ноги. Таким чином гравець виробив сильний удар здалеку — саме таким пострілом Леонід Буряк вперше відзначився за «дубль» «Чорноморця» у грі з «Араратом».

Згодом футболіста «Чорноморця» викликали до юнацької збірної СРСР. Там він потоваришував з нападником Олегом Блохіном — майбутнім партнером у команді «Динамо» (Київ). Талановитого півзахисника помітили тренери «Динамо» (Київ) і у 1971 році запросили до столиці УРСР. Напередодні (у першості 1970) одесити вилетіли з вищої ліги і пропозиція лідера радянського футболу була дуже привабливою порівняно з грою у першій лізі. Тренер «моряків» відмовився відпускати підлітка до такої сильної команди, бо «Чорноморець» втратив би важливого гравця, а в «Динамо» Буряк, напевне, був би у запасі через сильну конкуренцію з боку досвідчених футболістів. Леонід Буряк набирався ігрової практики у головній команді «Чорноморця». Одночасно Буряка запросили до складу олімпійської збірної СРСР, а наприкінці 1972 року він вперше потрапив до списку найкращих футболістів УРСР. Коли наприкінці сезону 1972 стало зрозуміло, що одесити залишаться у першій лізі, пропозицію «Динамо» було прийнято. До того часу хлопця бажали бачити у своєму складі чимало команд вищої ліги: «Динамо» (Москва), «Спартак», «Торпедо» (Москва), ЦСКА та «Зеніт».

19-річного юнака поселили у київському готелі «Москва», а їсти доводилося у кафе. Леонід не витримав і втік додому — в Одесу. Він зустрів Новий рік вдома, а потім повернувся до Києва. Його почали викликати до молодіжної збірної Радянського Союзу. Дебютував за «Динамо» у грі першості СРСР проти єреванського «Арарата». Після першого тайму кияни поступались 0:1. Буряк вийшов у другій половині матчу, забив гол, а «динамівці» перемогли 3:1. Саме після тої гри він вперше почув скандування свого імені на вулицях. Натовп залишав стадіон з вигуками: «Буряк! Буряк!». Сезон 1973 запамятався ще одним протистоянням «Арарата» і «Динамо» — у фіналі Кубка СРСР. Незадовго до кінця гри тренер «Динамо» Олександр Олександрович Севідов за рахунку 1:0 на користь киян, замінив лідерів: Блохіна та Буряка. Єреванці перехопили ініціативу та зрівняли рахунок в основний час, призначили додатковий. Без лідерів "Динамо", Левон Іштоян забив свій другий переможний м'яч.

Леонід Буряк (1975 рік)

Після тої поразки Севідов залишив команду. Новим головним тренером став Валерій Лобановський до якого згодом приєднався Олег Базилевич. Найкращим другом у київському колективі для Буряка став Олег Блохін. Хлопці потоваришували давно — ще у юнацькій збірній СРСР.

Сезон 1974 став для «динамівців» дуже успішним — перемога у чемпіонаті та Кубку СРСР. Це дозволило киянам стартувати у Кубку володарів кубків сезону 1974/75. Одесит провів більшість ігор, хоча у лінії півзахисту було чимало футболістів міжнародного класу, зокрема: Володимир Мунтян, Віктор Колотов та Володимир Веремєєв. Леонід Буряк зіграв 6 поєдинків і забив 1 гол (у повторному півфінальному матчі проти ПСВ (Ейндговен)). У 1975 році «Динамо» стало володарем Кубка володарів кубків. Восени того самого року радянські футболісти здобули ще один престижний трофей — Суперкубок УЄФА. Попри те, що фаворитом у двоматчі «Динамо» — «Баварія» вважали німецький клуб, киянам кубок був потрібний більше.

На Олімпійських іграх 1976 у Монреалі «сборная» виступила успішно, здобувши бронзові медалі, проте після відходу Валерія Васильовича успіхи радянської збірної перервалися на 6 років. Почався спад і у грі київського «Динамо». Команда довго не могла піднятися на чемпіонську вершину. Радянська збірна потрапила на чемпіонат світу аж у 1982 році. Леонід Буряк цілком міг зіграти на тому турнірі, але отримав травму буквально за кілька тижнів до початку чемпіонату світу. 16 травня 1982 року «Динамо» проводило домашню гру першості з «Металістом» — в одному з епізодів проти півзахисника «Динамо» грубо зіграв Станіслав Берніков. Буряк відчув сильний біль — потім лікарі виявили перелом клиноподібної кістки у 3 місцях.

У 1980 та 1981 роках київська команда знову стає чемпіоном Радянського Союзу, а півзахисник стає одним з найрезультативніших гравців у цих першостях, забивши по 9 м'ячів. Загалом у чемпіонатах СРСР він провів 304 поєдинки у футболці «Динамо» та відзначився 54 рази.

Напередодні сезону 1985 гравець несподівано для уболівальників покидає клуб зі столиці УРСР та переїжджає виступати за «Торпедо» (Москва). Леонід перестав підходити для команди Лобановського, тому покинув Київ. У 1985-86 роках одесит грав за «Торпедо». Цікавим є те, що дебют Буряка за москвичів відбувся саме у Києві — у грі проти колишніх одноклубників. Рахунок було відкрито після удару Леоніда зі штрафного, який воротар відбив, але «торпедівець» Валерій Петраков переправив м'яч у сітку. Підсумок — перемога московського колективу 2:1.

Потім у 1987 і 1988 роках грає за «Металіст» (Харків) у складі якого здобув Кубок СРСР-1988. За всю кар'єру у першостях СРСР, Кубку країни, єврокубках та збірній у сумі забив понад 100 голів, увійшовши до символічного клубу ім. Г. Федотова (Клуб Григорія Федотова). Закінчував ігрові виступи у фінських клубах.

• Буряк Л. И. Горячие точки поля: Повесть о футболе / Лит. запись М. И. Михайлова. — К.: Молодь, 1985. — 168 с.
• Буряк Л. И. Я жил в счастливое футбольное время: Повесть о футболе / Лит. запись Алексея Семенененко — К.: ООО «Новий друк», 2007. — 315 с. ISBN 978-966-8527-47-0
• Віктор Хохлюк: «Бомбардири України» стор. 20. Ровеньки. 2011 рік. ISBN 978-966-534-344-8 (рос.)