Олександрія (футбольний клуб)

Футбо́льний клуб «Олександрі́я» український футбольний клуб з міста Олександрія Кіровоградської області. Виступає в українській Прем'єр-лізі. Утворений 6 березня 1990 року. У 2014 році об'єднався з командою ПФК «УкрАгроКом» з Головківки.

ФК «Олександрія»
Повна назваФутбольний клуб «Олександрія»
Прізвисько жовто-чорні, містяни, Сашка
Коротка назва ФК «Олександрія»
Засновано 1948
Населений пункт Олександрія, Україна
Стадіон КСК «Ніка»
Вміщує 7000
Президент Сергій Кузьменко
Головний тренер Юрій Гура
Ліга Прем'єр-ліга
2020/21 9
Вебсайт fco.com.ua
Домашня
Виїзна
Запасна

Кольори клубу — жовто-зелено-чорні. Домашні матчі команда проводить на стадіоні «Ніка» (7000 місць).

Найвище досягнення — третє місце в Українській прем'єр-лізі 2018/19[1].

Історія

Колишні назви:

  • «Шахтар» (1948–1990) — зовсім інша команда, з якою не потрібно плутати ФК «Олександрія».
  • «Поліграфтехніка» (1990–2002)
  • ФК «Олександрія» (2003)
  • ПФК «Олександрія» (2004–2014)
  • ФК «Олександрія» (з 1 липня 2014)[2]

ФК «Шахтар»

Команда «Шахтар», що представляла ВО «Олександріявугілля» у повоєнні 1948 та 1949 роки, вперше випробовувала свої сили на республіканській арені в чемпіонаті серед колективів фізичної культури. Старт був невдалим: у першому ж сезоні гірники, зазнавши 7 поразок у 7 матчах, посіли підсумкове восьме місце, а за рік знову були восьмими, проте вже серед десяти команд. Як наслідок, наступні три роки колектив провів у другій групі чемпіонату колективів фізкультури. Олександрійці поновили свої виступи в аматорській першості УРСР з 1956 року.

У 1960 та 1961 роках у ранзі чемпіона області «Шахтар» у перехідних матчах за право грати в класі «Б» двічі невдало протистояв кіровоградській «Зірці»: 1:2, 1:1 та 0:3, 1:3 відповідно.

На початку сезону 1962 року команду було включено до розіграшу чемпіонату СРСР серед команд класу «Б». А перший матч у Кубку СРСР команда провела 9 травня 1962 року в Олександрії проти рівненського «Колгоспника». «Шахтар» переміг 4:3. На наступному етапі (1/128 фіналу) 21 травня в Запоріжжі олександрійці програли запорізькому «Металургу» 1:2. Усього в Кубку СРСР «Шахтар» брав участь 5 разів. Перші три роки у чемпіонаті і в статусі команди майстрів «Шахтар» боровся за «виживання», а згодом олександрійці стали «міцним середняком» змагань. Останній матч у Кубку СРСР команда провела 27 квітня 1966 року в Олександрії проти «Кривбасу». Гірники поступилися 0:2. Найбільш вдало колектив виступив у 1968 році, коли у фінальному турнірі за право грати у другій групі класу «А» посів восьме місце. У класі «Б» команда зіграла 9 сезонів.

Після чергової реорганізації чемпіонату УРСР гірники втратили статус команди майстрів і протягом 18 років (19711985, 19881990) виступали в чемпіонаті УРСР серед команд колективів фізкультури. Чотири рази в цьому турнірі «Шахтар» був другим (19731975 і 1989) і один раз третім (1972) у своїй зоні. Також до активу слід занести участь у фіналі аматорського кубка УРСР 1974 року «Сокіл» (Львів) 0:0 і 0:1.

У Чемпіонат УРСР серед КФК 1990 року «Шахтар» посів четверте місце в четвертій зоні й по завершенню сезону припинив своє існування.

Емблема «Поліграфтехніки»

ФК «Олександрія»

На олександрійському заводі поліграфічної техніки у 1990 році була створена заводська команда «Поліграфтехніка», яка того ж року стала чемпіоном Кіровоградської області та футбольною командою № 1 у місті.

У 1991 році нова команда дебютувала у змаганнях КФК і відразу стала переможцем зони, а у фінальному турнірі, що проходив у Маріуполі, стала бронзовим призером чемпіонату, що дало їй право наступного сезону грати в першій лізі національного чемпіонату України.

Бронзовий успіх в чемпіонаті УРСР 1991 року серед КФК став путівкою для «Поліграфтехніки» до першої ліги національного чемпіонату. Перший матч в чемпіонатах України команда провела 14 березня 1992 року в Олександрії проти черкаського «Дніпра». Господарі перемогли 3:1.

За часів незалежності олександрійці досить вдало виступали у першій лізі: за винятком сезонів 1996/1997 та 1997/1998 років, команда нижче восьмого місця у турнірній таблиці не опускалась. Двічі «Поліграфтехніка» посідала третю сходинку турнірної таблиці 1993/1994 (тренер Юрій Коваль) та 2000/2001 (тренер Роман Покора). Саме бронза чемпіонату 2000/2001 років вивела команду з райцентру на Кіровоградщині до вищого дивізіону України.

«Поліграфтехніка» протягом двох сезонів утримувала прописку у вищій лізі, двічі посідаючи 13-те місце. За підсумками чемпіонату 2001/2002 років довелося грати перехідний матч у Києві проти житомирського «Полісся», у якому олександрійці виявились сильнішими 1:0.

Через фінансову скруту у 2003 році команда була змушена на рік призупинити своє членство у ПФЛ. Уже під новою назвою ПФК «Олександрія» — у сезоні 2004/2005 років клуб розпочав свій новий похід до вершин національної першості.

Емблема ПФК «Олександрія»

Перший сезон у другій лізі олександрійці завершили на третій сходинці турнірної таблиці групи «Б», а за рік, як найкраща команда серед тих, що посіли у своїх групах другі місця, «Олександрія» виборола путівку до першої ліги.

У кубку країни команда брала участь в усіх розіграшах, окрім сезону 2003/2004. Перший матч у турнірі команда зіграла 16 лютого 1992 року вдома проти івано-франківського «Прикарпаття». Основний і додатковий час закінчилися з рахунком 0:0, а в серії пенальті перемогли олександрійці 4:3. У наступному матчі 23 лютого «Поліграфтехніка» поступилася «Кременю» на виїзді 0:2. Усього в розіграшах Кубка України команда зіграла 46 ігор. В сезоні 2008/2009 команда дійшла до 1/4 фіналу.

Провівши 5 сезонів у Першій лізі, команда врешті виборола путівку до Прем'єр-ліги. Перший матч після повернення був проти «Шахтаря». У першій частині чемпіонату «Олександрія» виступала на середньому рівні, але у другій частині, після другого матчу з «гірниками», коли олександрійці були близькі до перемоги, команда стала виступати краще. Вона підібралась до єврокубкової зони. А в кубку країни у чвертьфіналі перемогла київське «Динамо» і вийшла до півфіналу, де знову зустрілася із «Шахтарем»: перший матч закінчився внічию, а другий був за «Шахтарем», що згодом у фіналі здолав «Зорю».

У першому в своїй історії єврокубковому матчі «Олександрія» поступилася хорватському «Хайдуку» з рахунком 0:3.

Статистика виступів

ФК «Шахтар»

Найбільші перемоги:
Найбільші поразки:

Чемпіонат України

Рік Ліга, зона, група I В Н П РМ О Місце
1992 (весна) Перша ліга, 1 підгрупа 26118725−2730 3 із 14
1992/1993 Перша ліга 4219101369−3948 6 із 22
1993/1994 Перша ліга 382211562−2255 3 із 20
1994/1995 Перша ліга 421881659−3762 8 із 22
1995/1996 Перша ліга 422371269−3776 4 із 22
1996/1997 Перша ліга 4617141555−5065 10 із 24
1997/1998 Перша ліга 421591851−4954 16 із 22
1998/1999 Перша ліга 3815131047−5158 5 із 20
1999/2000 Перша ліга 3413101134−3449 8 із 18
2000/2001 Перша ліга 34189750−2263 3 із 18
2001/2002 Вища ліга 26581321−3923 13 із 14
Перехідний матч 11001−03 1 із 2
2002/2003 Вища ліга 30791426−4330 13 із 16
2003/2004 команда розформована
2004/2005 Друга ліга, група Б 26136730−1945 3 із 14
2005/2006 Друга ліга, група Б 28205352−1465 2 із 15
2006/2007 Перша ліга 361941337−2761 5 із 19
2007/2008 Перша ліга 381415941−3257 8 із 20
2008/2009 Перша ліга 32159843−3154 3 із 17
2009/2010 Перша ліга 34196958−3463 5 із 18
2010/2011 Перша ліга 34216755−2569 1 із 18
2011/2012 Прем'єр-ліга 30481824−5820 16 із 16
2012/2013 Перша ліга 34179848−3560 3 із 18
2013/2014 Перша ліга 301410647−2852 2 із 16
2014/2015 Перша ліга 30226253−1572 1 із 16
2015/2016 Прем'єр-ліга 26108830−2938 6 із 14
2016/2017 Прем'єр-ліга 3210101241−4340 5 із 12
2017/2018 Прем'єр-ліга 321015732−2745 7 із 12
2018/2019 Прем'єр-ліга 321471139−3449 3 із 12
2019/2020 Прем'єр-ліга 321471149−4749 5 із 12
2020/2021 Прем'єр-ліга 26851333−3729 9 із 14
Усього 29 чемпіонатів 973 428 252 293 1281−985 1484
Статистика за лігами
Ліга У І В Н П РМ О
Вища (Прем'єр-ліга) 9 266 82 77 107 295-357 323
Перша 18 652 312 163 176 903−595 1048
Друга 2 54 33 11 10 82−33 110
Перехідні ігри 1 1 0 0 1−0 3
Всього 29 973 428 251 293 1281-985 1484

Кубок України

Рік Етап І В Н П РМ О
1992 1/16 фіналу 2 0 1 1 0−2 1
1992/1993 1/16 фіналу 4 2 0 2 8−9 4
1993/1994 1/16 фіналу 4 3 0 1 7−3 6
1994/1995 1/64 фіналу 1 0 0 1 0−1 0
1995/1996 1/32 фіналу 2[3] 1[3] 0 1 2−3 2
1996/1997 1/8 фіналу 3 2 0 1 3−1 4
1997/1998 1/32 фіналу 2 1 0 1 3−3 2
1998/1999 1/64 фіналу 2 1 0 1 2−3 2
1999/2000 1/16 фіналу 1 0 0 1 0−1 0
2000/2001 1/16 фіналу 1 0 0 1 0−3 0
2001/2002 1/8 фіналу 4 3 0 1 7−4 6
2002/2003 1/16 фіналу 2 1 1 0 3−1 3
2004/2005 1/32 фіналу 1 0 0 1 0−2 0
2005/2006 1/32 фіналу 1 0 0 1 1−2 0
2006/2007 1/32 фіналу 1 0 0 1 0−2 0
2007/2008 1/16 фіналу 2 1 0 1 2−2 2
2008/2009 1/4 фіналу 4 2 1 1 5−3 5
2009/2010 1/16 фіналу 2 1 0 1 4−3 2
2010/2011 1/8 фіналу 3 1 1 1 5−3 3
2011/2012 1/16 фіналу 1 0 0 1 0−5 0
2012/2013 1/32 фіналу 1 0 0 1 1−2 0
2013/2014 1/16 фіналу 2 0 1 1 2−5 1
2014/2015 1/8 фіналу 3 0 2 1 2−3 2
2015/2016 1/2 фіналу 7 3 3 1 9−6 9
2016/2017 1/8 фіналу 1 0 0 1 1−2 0
2017/2018 1/8 фіналу 1 0 0 1 2−3 0
2018/2019 1/16 фіналу 1 0 0 1 0−3 0
2019/2020 1/4 фіналу 3 1 1 1 2−2 3
2020/2021 1/2 фіналу 4 2 2 0 9−3 6
Всього 29 турнірів 66[3] 25 13 28 80−84 63

Ліга Європи УЄФА

Сезон Турнір Раунд Суперник Вдома На виїзді Сумарно
2016/17 Ліга Європи 3 квал. раунд Хайдук 0:3 1:3 1:6
2017/18 Ліга Європи 3 квал. раунд Астра 1:0 0:0 1:0
Раунд плей-оф БАТЕ 1:2 1:1 2:3
2019/20 Ліга Європи Група I Вольфсбург 0:1 1:3 1:4
Гент 1:1 1:2 2:3
Сент-Етьєн 2:2 1:1 3:3

Загалом: 12 ігор — 1 виграш, 5 нічиїх, 6 поразок, різниця м'ячів: 9-19

Найбільші перемоги:
Найбільші поразки:

Досягнення

ФК «Шахтар»

  • Фіналіст Кубка УРСР серед колективів фізкультури: 1974

ФК «Олександрія»

Рекордсмени клубу

Гравці з найбільшою кількістю матчів (перед початком сезону 2021/22)
Прізвище (роки виступів) ВЛ+УПЛ 1 Ліга 2 Ліга КУ ЄК Разом
1.Андрій Запорожан (2007—2020) 125 181 0 18 6 330
2. Василь Грицук (2009—2021) 103 124 0 16 6 249
3. Євген Банада (2012—2021) 151 64 0 19 11 245
4. Віталій Первак

(1995—1996, 2001—2003, 2004—2008)

50 105 49 12 0 217
5. Ігор Чередніченко

(2005—2013)

18 157 27 11 0 213
6.Володимир Максімов

(1992—1998, 2004—2005)

0 199 2 10 0 211
7. Юрій Паньків (2009—2012, 2017—2021) 130 61 0 5 10 206
8. Олександр Казанюк

(2005—2012)

14 139 27 11 0 191
9. Юрій Гура

(1993—2001)

0 183 0 7 0 190
10. Сергій Старенький (2000—2018) 84 85 0 10 5 184
Гравці з найбільшою кількістю м'ячів (перед початком сезону 2021—2022 р.р.)
Прізвище (роки виступів) ВЛ+УПЛ 1 Ліга 2 Ліга КУ ЄК Разом
1. Сергій Чуйченко (1993—1996, 2000—2003) 11 85 0 5 0 101
2-3. Володимир Максімов

(1992—1998, 2004—2005)

0 42 0 2 0 44
2-3. Василь Грицук (2009—2021) 16 24 0 3 1 44
4. Сергій Старенький (2010—2018) 13 21 0 1 1 36
5. Олександр Казанюк

(2005—2012)

0 23 7 3 0 33
6. Олександр Гребінюк

(2004—2008)

0 12 19 0 0 31
7. Андрій Запорожан (2007—2020) 14 13 0 1 1 29
8-11. Євген Банада 20 3 0 1 2 26
8-11. Віктор Богатир

(1992—1995)

0 24 0 2 0 26
8-11. Олег Яременко

(1995—2000)

0 26 0 0 0 26
8-11. Вадим Чернишенко (1996—2001, 2004—2007) 0 23 2 1 0 26

    Стадіон

    Стадіон «Ніка» ввечері

    Домашньою ареною ФК «Олександрія» є культурно-спортивний комплекс «Ніка», який був відкритий після реконструкції стадіону «Шахтар» 30 травня 1998 року. На сьогоднішній день цей комплекс вміщує 7000 глядачів. Близько 70 % всіх місць захищені від опадів та снігу. Стадіон розташований в середмісті Олександрії в зеленій частині міста.

    Уболівальники

    Найвідданіші вболівальники «Олександрії» збираються на 10 секторі. Фанатський рух в Олександрії зародився з моменту утворення команди. Однак найбільша популярність спостерігається в останні роки, що пов'язано з успіхами команди. Кількість активних уболівальників становить 100—120 осіб. Переважна більшість уболівальників дотримуються правих політичних поглядів.

    Фанати «Олександрії» підтримують дружні стосунки з уболівальниками білоцерківського «Арсеналу».

    Основне протистояння на внутрішній арені — з фанатами кропивницької «Зірки» (дербі Кіровоградської області). Також напружені стосунки з вболівальниками «Кривбасу», «Металіста», київського «Арсеналу», запорізького «Металурга», «Оболоні», «Чорноморця», «Геліоса», черкаського «Дніпра» та алчевської «Сталі».

    Склад команди

    Станом на 28 листопада 2021 року відповідно до офіційної заявки на сайті ПЛ
    Позиція Гравець
    1 ВР Валентин Горох
    31 ВР Олег Білик
    79 ВР Георгій Єрмаков
    2 ЗХ Олександр Мельник
    4 ЗХ Владислав Бабогло
    5 ЗХ Тимур Стецьков
    11 ЗХ Денис Мірошніченко
    14 ЗХ Гліб Бухал
    20 ЗХ Ігор Кирюханцев
    26 ЗХ Валерій Самар
    29 ЗХ Андрій Цуріков
    77 ЗХ Бурама Фомба
    90 ЗХ Каспарс Дубра (капітан)
    6 ПЗ Кирило Ковалець
    Позиція Гравець
    8 ПЗ Іван Калюжний
    10 ПЗ Максим Третьяков
    16 ПЗ Кирило Дришлюк
    17 ПЗ Олег Кожушко
    22 ПЗ Еміль Мустафаєв
    27 ПЗ Олександр Демченко
    30 ПЗ Юрій Копина
    37 ПЗ Сергій Рибалка
    7 НП Сергій Гринь
    9 НП Клаудіо Спінеллі
    23 НП Володимир Одарюк
    70 НП Андрій Новіков
    99 НП Денис Устименко

    Юнацький склад (U-19​)

    Станом на 28 листопада 2021 року відповідно до офіційної заявки на сайті ПЛ
    Позиція Гравець
    ВР Микита Мінчев
    ЗХ Євген Волковицький
    ЗХ Павло Західний
    ЗХ Данііл Романенко
    ЗХ Владислав Сацевич
    ЗХ Дем'ян Чубатий
    ПЗ Ярослав Базаєв
    ПЗ Максим Бородянський
    ПЗ Іван Давиденко
    ПЗ Федір Дудник
    Позиція Гравець
    ПЗ Микита Кавєрін
    ПЗ Максим Олійник
    ПЗ Андрій Панченко
    ПЗ Максим Радченко
    ПЗ Микита Ситников
    ПЗ Максим Скибінський
    ПЗ Віталій Трофимчук
    НП Андрій Андрейчук
    НП Олександр Вівдич

    Відомі гравці

    Цікаві факти

    Див. також

    Примітки

    1. Об’єднання професіональних футбольних клубів України «Прем’єр-ліга» (22.05.2019). Колектив УПЛ вітає «Олександрію» з виграшем «бронзи» Чемпіонату УПЛ!. Процитовано 23.05.2019.
    2. Історія. fco.com.ua. Офіційний сайт ФК «Олександрія». Процитовано 12 січня 2021.
    3. Ураховуючи технічну перемогу в матчі «Велта» — «Поліграфтехніка» (полтавська команда відмовилася від участі в матчі).

    Джерела

    Посилання

    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.