Бурятська література

Багата фольклорна спадщина представлена казками, легендами, піснями, поетичним епосом — улігерами, бурятськими варіантами поширеного в Центральній і Східнії Азії епосу «Гесер». Вважається, що сам етнонім "бурят" - літературного походження. Перша його згадка - у "Таємній історії монголів" (1240). Припускають, що ім'я походить від терміну "бурі" (монг.) - вовк, тобто має тотемний характер.

Писемна бурятська література виникла у 18 ст. і до початку 20 століття існувала тибетською і старомонгольською мовами. Важливу роль у становленні бурятської літератури відіграв буддизм. Російська імперія, яка намагалася утримати у сфері впливу всі бурятські землі, визнала буддизм однією з офіційних релігій. Тоді ж був збудований перший бурятський монастир – Тамчінський (Гусиноозерський) дацан. Мережа нових монастирів сприяла поширенню писемності, грамоти, розвитку науки, національної літератури.

На початку 20 століття з'явилися письменники—просвітителі І.—Х. Гальшієв (автор філософсько—повчального твору «Свічадо мудрості»), Ц. Жамцарано, Б. Барадін, Солбоне Еуя (П. Данбінов), Е. Ринчіно, Ч. Базарон. Тоді ж набули поширення рукописи п'єси. В той самий час писемна література почала розвиватися бурятською мовою.

У бурятську літературу прийшли А. Тороєв, І. Дадуєв, О. Балдаєв, Н. Будаєв, М. Гордєєв тощо. Визначну роль у становленні літератури відіграли поезія і проза Х. Намсараєва, який змальовував драматичні події XX століття. Активно осмислювали проблематику сталінських перетворень, Другої світової війни поети Б. Абідуєв, Ц. Галсанов, Ж. Тумунов, Солбоне Туя, Ц. Дашієв, Д. Намжилон, Б. Базарон, Д. Дашинімаєв, Мунко Сарідак (Б. Найдаков) тощо. Розвивається драматургія.

У 30—ті рр. в літературу входять С. Дунаєв, А. Шадаєв, Ц. Дон (Циденжап Дондубон), Н. Балдано, Ж. Балданжабон, Ц. Номтоєв, Д. Хілтухін, Д. Мадасон, Ш. Німбуєв, Ц. Галсанов, Г. Цидинжапов, Д. Дамдінов, Ч. Цидендамбаєв, А. Бальбуров. Розширюються тематичні та жанрові обрії, опановуються нові художні форми. Значними творами цього періоду є повісті «Місяць у затемненні» (1932) та «Отруєння бринзою» (1935) Ц. Дона, «Циремпіл» Х. Намсараєва (1935 — 1937), алегорична поема «Бджоли» Б. Базарона (1932).

Для дітей пише Б. Абідуєв (поеми за мотивами бурятських казок).

Існує професійна критика і літературознавство (М. Занданов, С. Ширабон, О. Хамгашалов).

У повоєнні роки традиційні для бурятської літератури теми розробляються поряд з глибоким освоєнням сучасної проблематики. З великими художніми полотнами виступає Х. Намсараєв: роман «На світанку» (1950) — про важке життя бурятського народу, його героїчну боротьбу за визволення; повісті «Золота стріла» (1946), «Юнаки» (1947), «Троє друзів» (1950) — про післявоєнне будівництво Бурятії.

Тема Громадянської війни на території Бурятії розкрита в романі Ж. Тумунова «Степ прокинувся» (1949). Здобутком історичної прози став роман Ч. Цидендамбаєва «Доржі, син Банзара» (1953) — про видатного вченого19 століття Доржі Бонзарова (1957 — 1959 опубл. другу книгу роману — «Далеко від рідних степів»).

Епічний характер має історичний роман Д. Батожбая «Украдене щастя» (1959). Традиційні для СРСР теми про робітників та селян порушують Б. Мунгонов, Ч. Цидендамбаєв та інші. Твори на теми повоєнного життя опубліковали поети Д. Мадасон, Б. Базарон, Ц. Номтоєв тощо.

Помітними явищами 60—х рр. стали романи «Співучі стріли» А. Бальбурова, «Голубі сопки» Ж. Балданжабона, повісті «Вірність» Ц. Галанова, «Обличчя людини» М. Дамдінова, «Білий місяць» Б. Мунгонова, «Сніговий обвал» М. Жигжитова, «Бурятка» Ч. Цидендамбаєва, «Зрілість приходить не відразу» Ц. Галанова, «Крила» Ц. Номтоєва, «Добро і зло» Ц Дамдінжапова та інші, в яких порушуються важливі морально—етичні, соціальні та історичні проблеми.

В останні десятиліття 20 століття в прозі працюють К. Балков, В. Мітипов (автор історико—філософського роману «Долина безсмертників», 1975), Ц.—Ж. Жимбієв, чий роман «Рік вогняної змії» (1974) позначений пошуком нових форм.

У поезії поряд з О. Бадаєвим і М. Дамдіновим виступають В. Петонов, М. Самбуєв, С. Ангабаєв, Д. Дамбієв, Д. Улзутуєв, які шукають нових виражальних засобів для показу багатогранності свого ліричного героя.

Розвивається дитяча література (А. Бальбуров, Ж. Балданжабон, А. Жамбалон, А. Шадаєв, Б. Шойдоков тощо).

Літературознавство і критика збагатилися працями М. Хамаганова, Г. Туденова, В.Найдакова, В. Махатова, Р. Шерхунаєва, Ц.—А. Дугар—Німаєва, О. Уланова, Е. Уланова, Н. Шаракшинової, О. Соктоєва, І. Кіма, І. Мадасона, С. Забадаєва та ін.

Спілка письменників Бурятії утворена 1934. Виходять журнали бурятською і російською мовами («Байгал»).

Бурятсько—українські літературні взаємини започатковано у 30—х рр. 1936 в Україні побували Солбоне Туя, Х. Намсараєв, Д. Дашинімаєв, Б. Базарон, 1954 — Г. Чимітов, Ч. Цидендамбаєв, М. Дамдінов, Д. Жалсараєв.

1939 в Улан-Уде вийшли «Вірші та поеми» Т. Шевченка в перекладах Д. Дамдінова, Д. Чернінова, Ц. Галсанова, Ж. Балданжабона, Б. Абідуєва. Того ж року Ж. Балданжабон написав статтю «Великий Кобзар», де окреслив вплив Т. Шевченка на творчість бурятських поетів. Переклади творів Т. Шевченка та матеріали про нього широко друкувалися до 100-річчя х дня смерті поета - 1961 — 1964.

У перекладі українською мовою видано роман «Украдене щастя» Д. Батожабая (1962), вірші бурятських поетів друкувалися у збірці «Березова криниця» (1972), оповідання — у збірці «Оповідання письменників автономних республік, областей, національних округів та країв РРФСР» (1976), для дітей вийшли «Бурятські народні казки» (1977) тощо.

Поезії С. Ангабаєва, М. Дамдінова опубліковано в кількох випусках збірки «Сузір'я». Українською мовою окремі твори бурятських письменників переклали І. Коваленко, Марія Пригара, Павло Мовчан, М. Томенко, М. Бахтинський та інші.

• Хамаганов М. П. Бурят—монгольская советская литература. Иркутск, 1951
• Чалий Б. Бурят декламує Шевченка. «Радянська Україна», 1954, 5 листопада
• Уланов А. И. Бурятский фольклор и литература. Улан—Уде, 1959
• История бурятской советской литературы. Улан—Уде, 1967
• Литература Советской Бурятии. Творческие портреты современных писателей. Улан—Уде, 1973
• Соктоев А. Б. Становление художественной литературы Бурятии дооктябрьского периода. Улан—Уде, 1976
• Развитие социалистического реализма в бурятской литературе. Новосибирск, 1985
• Мах П. Байкальська легенда. «Вітчизна», 1975, № 4
• УЛЕ. К., 1988, т.1. — с.253 — 254.