Бусел Яків Григорович
Я́ків Григо́рович Бу́сел (псевда: «Дніпровий», «Галина», «Заславський», «Київський», «Шахтар») (26 січня 1912, Митава (біля Риги), Ліфляндська губернія (за іншими даними — Кальварія (біля Вільнюса), Віленська губернія) — 15 вересня 1945, с. Бишки, Козівський район, Тернопільська область) — політичний діяч, публіцист, член Проводу ОУН (від серпня 1943), заступник провідника ОУН і заступник командира УПА-Північ (1-ша пол. 1944), начальник політвідділу Головного військового штабу (ГВШ) УПА (1944—1945).
| Яків Григорович Бусел | |
|---|---|
 | |
| Народився |
26 січня 1912 Митава (біля Риги), Ліфляндська губернія (за інш.дан. Кальварія (біля Вільнюса), Віленська губернія), Російська імперія |
| Помер |
15 вересня 1945 (33 роки) с. Бишки, Козівський район, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР ·Загинув у бою з НКВС |
| Національність | українець |
| Діяльність | журналіст-публіцист |
| Відомий завдяки | теоретик і організатор боротьби УПА |
| Alma mater | Львівський університет (юриспруденція) |
| Посада |
заступник командира УПА-Північ начальник політвиховного відділу ГВШ УПА |
| Військове звання |
 Підполковник (посмертно) |
| Партія |
ОУНР,  ОУН |
| Родичі | Брат Бусел Олександр |
| Нагороди |
 (посмертно) |
Лицар Золотого Хреста Заслуги (посмертно).
Брат — Олександр Бусел.
Життєпис
У 1932—1933 роках — студент юридичного факультету Львівського університету, на канікулах вів організаційну роботу в Клевані на Рівненщині.
Роки боротьби
У 1933 — повітовий командант ОУН Рівненщини. Заарештований польською поліцією 10 вересня 1933, засуджений Рівненським окружним судом 1 червня 1934 за приналежність до ОУН на 4 роки. Вийшов на волю 3 січня 1936 за амністією.
Організаційний референт крайового проводу ОУН ПЗУЗ (1936—1937). Удруге заарештований у червні 1937 (7.08.1937). Засуджений на Рівненському процесі (22—26 травня 1939) до 12 років. Вийшов на волю у вересні 1939. Співробітник політико-пропагандистського осередку при Проводі ОУН у Кракові (1940—1941).
Один з організаторів та учасник Другого великого збору ОУН(б) (квітень 1941). Протягом 1941—44 очолював крайовий політично-пропагандистський осередок, редагував всі підпільні видання на Північно-західних українських землях (ПЗУЗ, 1935—1937). Редактор підпільних видань ОУН і Української повстанської армії на ПЗУЗ:
- «Інформатор» (1942—1943),
- «Вісті з фронту УПА» (1943),
- «До зброї» (1943—1944) та ін.
На Третьому надзвичайному великому зборі ОУН(б) (серпень 1943) обраний членом Проводу.
Ініціатор скликання Першої конференції поневолених народів Сходу Європи і Азії (листопад 1943).
У лютому-серпні 1944, як заступник провідника ОУН і заступник командира УПА-Північ керував усім повстанським рухом краю, оскільки в цей час Дмитро Клячківський перебував на німецькій частині за лінією фронту. Улітку 1944 брав участь у творенні Національно-визвольної революційної організації.
Керівник політвишколу при Проводі ОУН, начальник політвиховного відділу Головного військового штабу (ГВШ) УПА (1944—1945).
Друкувався в підпільних виданнях, видав брошуру «Совєтський патріотизм». Восени 1945 — керівник суспільно-політичної референтури крайового проводу на Волині.
За оцінкою Василя Кука, Бусел був справжнім ідеологічним наставником УПА, а Петро Полтава, Осип Дяків-Горновий — його учнями і помічниками.
Загинув 15 вересня 1945 у бою з підрозділом внутрішніх військ НКВС у с. Бишки Козівського району Тернопільської області.
Публіцистика
- Совєтський патріотизм. Вступ (надрукована посмертно 1946)
Нагороди
- Згідно з Наказом Головного військового штабу УПА ч. 3/52 від 12.10.1952 р. полковник-політвиховник УПА Яків Бусел — «Київський» нагороджений Золотим хрестом заслуги УПА.
Вшанування пам'яті
- У багатьох містах України є Вулиця Героїв УПА, до яких належить і Яків Бусел.
- 13.10.2017 р. від імені Координаційної ради з вшанування пам'яті нагороджених Лицарів ОУН і УПА у м. Рівне Золотий хрест заслуги УПА (№ 004) переданий Віктору Буселу, племіннику Якова Бусела — «Київського».
Література
- Бачина-Бачинський Євген. Є. Коновалець зблизька. — «Літопис Червоної Калини» 3, 1996.
- Іщук Олександр, Марчук Ігор. Брати Бусли. Життя за Україну — Львів; Торонто : Літопис УПА, 2011. — 128 с. : фотогр. — (Літопис Української Повстанської Армії. Серія Події і люди; кн. 16). — ISBN 978-966-2105-30-8.
- Мірчук Петро. Нарис історії ОУН 1920—1939 роки. — К. : Українська Видавнича Спілка, 2007. — 1006 с. — ISBN 966-410-001-3.
- Содоль Петро. Українська Повстанча Армія, 1943—1949: Довідник. — Нью-Йорк, 1994.
- Стасюк О. Й. Бусел Яків // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 414. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
- Українська журналістика в іменах. Бібл. ім. Стефаника НАН. Ред. М. Романюк. — Львів, 1997. — Вип. 4.
- Шумук Данило. Пережите і передумане. — К. : В-во ім. О. Теліги, 1998.
Посилання
- Квазіенциклопедія ОУН-УПА[недоступне посилання з червня 2019]
- Бусел Яків
