Бусідо
Бушідо́ (яп. 武士道, ぶしどう — досл. «шлях воїна») — кодекс честі самурая. Назва походить зі сполучення слів буші, тобто «воїн», і до́ — «шлях». Цей давній кодекс бере початок у часи, коли самураї були стрільцями та вершниками, а навчання цим військовим мистецтвам, яке потребувала завзяття та постійного виконання вправ привело до виникнення терміну к'юба но мічі, «шлях коня і лука».
Бущідо́, хоча воно й називається кодексом, не слід вважати формальною збіркою правил, котрими керувались усі самураї. Насправді кодекс вояка піддавався багатьом змінам протягом японської історії, і навіть різні клани тлумачили його на власний лад.
Історія
Японських воїнів, що входили у військову еліту, прийнято називати «Бусі» або «самурай». Бусі означає — людина, що бореться, саме цим словом називали воїнів середньовіччя. Вони зазвичай жили в сільській місцевості, вдосконалювали свою військову майстерність і завжди були готові до бою. Більшість з них перебували на службі у великих землевласників чи у сьогуна. Словом «самурай» називалася служба Бусі при дворі сьогуна, а з 16-го століття цим словом стали називати Бусі, що переселилися в міста і перебувають на солдатській службі.
Кодекс Бусідо розвивався між 9 та 20 століттями. Численні документи починаючи з 12 по 16 століття демонструють широкий вплив Бусідо на всій території Японії. Хоча багато ранніх літературних творів Японії містять образ воїна, його ідеали і поведінку, але термін «Бусідо» не з'являється в літературі аж до 17 століття.
Головним обов'язком самурая була відданість володарю. Японія мала феодальну систему правління, і володар очікував покірності від васалів, котрі натомість користувалися економічним та військовим захистом, що забезпечував володар. Якби володар не почував абсолютної впевненості у слухняності васалів, такий порядок не втримався би. І цей сенс відданості та честі японців міг сягати найвищого ступеня, коли самураї обирали смерть у безнадійній битві на захист замку володаря або вчиняли самогубство, коли відчували, що їхній вчинок зганьбив його. Акт самогубства здійснений за допомогою власного бойового меча мав назву сеппуку. Обов'язок помсти становив ще одну складову кодексу Бусідо. У разі, якщо честь господаря було заплямовано, або його самого вбито, від самурая вимагалося за будь-яку ціну віднайти та вбити винних.
Документація законів Бусідо
- Токуґава Ієясу після приходу до влади видав закон "Закони для військових домів" ("Буке шьохатто"), що визначав норми поведінки самурая на службі та особистому житті.
- Бусідо висвітлюється у описі подвигів князя Такеда Шінґена у двадцяти томах, авторство якого розділили Косака Дандзе Нобумаса і Обата Каґенорі.
- Праця Дайдоджі Юдзана (1639 - 1730) "Початкові основи військових мистецтв" ("Будо Сешін шю").
- У 1716 році вийшли 11 томів книги "Приховане в листі" ("Хаґакуре"), що стала своєрідною біблією бушідо. Авторство належить ченцеві Ямамото Цунетомо, що в минулому був самураєм клану Саґа на південному острові Кюшю. Після смерті свого сюзерена Ямамото прийняв постриг і решту життя присвятив узагальненню догматів самурайської честі.[1]
Моральні засади
Кодекс Бусідо, маючи витоки з морального кодексу самураїв, увібрав у себе його ідеали самодисципліни, поважної етичної поведінки, слухняності та відданості господарю, ощадливості, майстерності бойового мистецтва, честі, виконання обов'язку аж до самопожертви. Сформований на неоконфуціанстві, Бусідо був також під впливом сінто і дзен-буддизму, дозволені самураям насильницькі методи мали бути пом'якшені мудрістю і спокоєм.
Сім принципів Бусідо
Кодекс Бусідо заснований на семи основних принципах, яких самурай повинен неухильно дотримуватись:
义, Ґі: Чесність і справедливість
Будь завжди в твоїх діях чесним. Вір у справедливість - не інших людей, а в ту, яка в тобі. Для самурая немає напівтонів коли йдеться про честь і справедливість, є тільки чорне або біле, правда чи брехня. Кожна чесна людина, що має чисту душу, не повинна боятися правди.
勇, Ю: Хоробрість і героїзм
Підніми себе над натовпом. Ховатися в свій панцир, як черепаха - значить взагалі не жити. Самурай повинен мати дух героя. Це дуже небезпечно і ризиковано, але тільки при цьому життя повноцінне. Героїзм не сліпий, але розумний і сильний. Заміни свій страх повагою і обережністю.
仁, Джін: Співчуття
Інтенсивні тренування роблять самураїв швидким і сильним. Він відрізняється від інших, він набуває силу, яка повинна використовуватися задля блага усіх. У нього є співчуття, тому використовує будь-яку можливість, щоб бути корисним для інших. Якщо доля не дає йому такої можливості, він знаходить її сам. Співчуття самурая, в першу чергу, має бути спрямовано на жінок і дітей.
礼, Рей: Шляхетність
Самурай не повинен без причин вести себе жорстоко, йому це не потрібно, щоб показати свою силу. Самурай увічливий, навіть з ворогами. Без поваги до людей ти стаєш не кращим за тварину. Самурая поважають не тільки за його силу в бою, а й за те, як він поводиться з іншими людьми.
诚 Макото або 信, Шін: Щирість і правдивість
Якщо самурай каже, що він щось зробить, він це виконає. Ніщо в цьому світі не може перешкодити йому. Він не мусить "давати слово" - обіцяти чи присягати. Одне те, що він це сказав, вже є гарантією виконання. Сказати та зробити - одне й те ж.
名誉, Мей-йо: Честь і слава
Існує тільки один суддя честі самурая: він сам. Рішення, що приймаються та вчинені дії - віддзеркалення того, хто ви є насправді. Якщо господар віддасть наказ самураю когось вбити, він може просидіти цілий місяць в ямі туалету, чекаючи на свою жертву, щоб заколоти її в дупу.
忠义, Чюґі: Обов'язок і вірність
Самурай відповідає за свої дії, які добровільно приймає на себе, відповідає за скоєне. Він абсолютно відданий і вірний своєму начальнику та є зразком для своїх підлеглих. Слово чоловіка - це його сліди, по них ти можеш йти за ним, куди б він не йшов. Стеж, куди йдеш ти!
Примітки
- Кодекс Бусі-до - Форум. istoryk.at.ua. Процитовано 14 липня 2016.
Джерела
- (яп.) 『国史大辞典』15巻、17冊 (Великий словник історії Японії)．東京、吉川弘文館、1972－1997. 第8巻、P.190—191.
Бусідо // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)
- Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — К. : «Аквілон-Прес», 1997. — 256 с. — ISBN 966-7209-05-9.