Бутусов Юрій Євгенович

Юрій Євгенович Бутусов (нар. 17 червня 1976(19760617), Київ) — український журналіст. Головний редактор українського новинного суспільно-політичного інтернет-порталу Цензор.нет, оглядач газети «Дзеркало тижня». З грудня 2020 до травня 2021 року — позаштатний радник міністра оборони України Андрія Тарана[1][2].

Бутусов Юрій Євгенович
Народився 17 червня 1976(1976-06-17) (45 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Країна  Україна
Діяльність журналіст
Відомий завдяки Військова журналістика
Alma mater Інститут міжнародних відносин Київського університету
Посада головний редактор

Життєпис

Народився в м. Києві 17 червня 1976 року[3][4].

Закінчив навчання в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка[4] за спеціальністю «міжнародне право»[3]

2000 року почав працювати в газеті «Київські відомості», а 2003 — обійняв посаду оглядача газети «Дзеркало тижня».

2004 року заснував і став головним редактором українського новинного суспільно-політичного інтернет-порталу «Цензор.нет»[5].

Також займався продюсерською діяльністю, у ході якої 2005 року написав сценарій до фільму Помаранчеве небо, а 2008 року — продюсував фільм «Ілюзія страху» за повістю Олександра Турчинова[5].

2007 року очолив інформаційний холдинг Соціалістичної партії України, куди входила газета «Товариш».

Громадська діяльність

У 2014—2015 рр. — член конкурсної комісії, до повноважень якої входили висунення кандидатур на посаду директора Національного антикорупційного бюро України. Був призначений за квотою Кабінету міністрів України.

2016 року — член конкурсної комісії з обрання директора новоствореного Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних злочинів (за квотою НАБУ)[6].

У грудні 2020 року, після конфліктів із Міністерством оборони України[7] та звинуваченні в маніпуляціях з обох сторін[8][9], за результатами співбесіди, Юрій Бутусов прийняв пропозицію міністра Андрія Тарана стати його позаштатним радником на два місяці[1].

17 травня 2021 року Юрій Бутусов склав повноваження позаштатного радника міністра оборони Андрія Тарана, про що повідомив особисто[2].

Журналістська діяльність

Юрій Бутусов пише про внутрішньополітичну обстановку в Україні: найгучніші скандали, корупційні оборудки в «Укроборонпромі», підкуп виборців, проблеми передвиборчого процесу і програми, плюси й мінуси кандидатів на різні державні посади, а також про війну на Донбасі[3]

Автор серії нарисів про події Революції гідності. Ретроспектива Юрія Бутусова нагадувала про факти, які давно забуті, як учасниками Революції, так і її свідками, а також розкривала інформацію, яка до цих пір залишалася таємницею для широкого загалу[3]

Нагороди та відзнаки
  • Загальнонаціональна премія «Людина року-2014» у номінації «Інтернет-медіа року»[10][11].

Примітки
  1. Бутусов буде позаштатним радником міністра оборони Тарана. Українська правда (укр.). Процитовано 22 грудня 2020.
  2. Журналіст Бутусов склав повноваження позаштатного радника міністра оборони. На посаді він був декілька місяців. 18.05.2021, 11:29
  3. Юрій Бутусов: новини, біографія, фото, публікації. www.obozrevatel.com. Процитовано 23 червня 2019.
  4. ​Бутусов Юрий Евгеньевич. LB.ua. Процитовано 23 червня 2019.
  5. БизнесЦензор. Юрий Бутусов журналист биография | Юрий Бутусов последние новости, интервью, статьи — Цензор. НЕТ. БизнесЦензор (рос.). Процитовано 22 грудня 2020.
  6. Про затвердження складу конкурсної комісії з відбору кандидата на посаду Голови Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів: Розпорядження КМ України від 30 березня 2016 р. № 244-р Архівовано 06.04.2016
  7. Бутусов хоче через суд змусити Міноборони вибачитися та видалити образи на його адресу. detector.media (укр.). 11 грудня 2020. Процитовано 7 січня 2021.
  8. Бутусов хоче, щоб на його співбесіду з міністром оборони запросили ЗМІ й транслювали її в Facebook. detector.media (укр.). 10 грудня 2020. Процитовано 7 січня 2021.
  9. Міноборони звинуватило Бутусова у некомпетентності та дезінформації, але запросило на співбесіду. detector.media (укр.). 9 грудня 2020. Процитовано 7 січня 2021.
  10. Премію «Людина року» здобули Гайдукевич, Бутусов, Слабошпицький. detector.media (укр.). 22 березня 2015. Процитовано 23 червня 2019.
  11. Гайдукевич, Бутусов, Слабошпицький здобули премію «Людина року». zik.ua (ua). Процитовано 23 червня 2019.

Посилання

Інтерв'ю
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.