Внутрішня політика України

Проголошення незалежності України поставило перед суспільством складні завдання: будівництво демократичної держави, створення потужної ринкової економіки, національного та культурного відродження, інтеграції у світове співтовариство, налагодження міжнародних відносин.

24.08.1991 Верховна Рада України. Національний український прапор вносять лідери РУХу: Вячеслав Чорновіл, Іван Заєць, Микола Поровський та інші.

Правовою основою для будівництва повноцінної держави стали Декларація про державний суверенітет України, Акт проголошення незалежності України, Всеукраїнський референдум і вибори Президента України 1 грудня 1991 р.

Основними проблемами створення української держави були перехід від статусу союзної республіки до незалежної держави, реформування старих органів влади і створення нових, брак досвіду і професійних кадрів.

Етапи державного будівництва: створення законодавчої бази (Декларація прав національностей України, Закони «Про громадянство України», «Про свободу совісті та релігійні організації», «Про вибори народних депутатів України» тощо. Вершиною законотворчого процесу стало прийняття Конституції України (28 червня 1996 р.)

На початку 1992 р. Верховна Рада прийняла закон «Основні законодавства про культуру», де викладено основні напрямки культурного будівництва. У цьому документі культура розглядається як один з головних чинників національного відродження, збереження національної самобутності українців та представників національних меншин, що населяють Україну. Україна — держава з багатонаціональним складом, широким спектром релігійно-політичних і релігійно-культурних відмінностей, релігійною неоднорідністю. Тому духовно-культурна сфера може функціонувати лише як плюралістична. Такий підхід забезпечує кожній особистості і певним соціально-політичним і релігійним групам вибір ідеології, змісту та форм культурної діяльності.

Разом з тим, в умовах ринкової економіки зменшуються можливості держави з фінансуванням культури. Таким чином, позбувшись ідеологічного підпорядкування правлячої партії, культура потрапила в жорсткі лещата фінансової залежності.

Для розвитку літератури, образотворчого і музичного мистецтва, театру і кіно також характерні ідеї плюралізму, відхід від методу «соціалістичного реалізму». Народу повертаються забуті імена письменників, художників, музикантів, з'являється можливість знайомства з їхніми творами.

До читачів прийшли твори В. Винниченка, М. Куліша, М. Хвильового, М. Зерова, Г. Косинки, В. Стуса, І. Світличного та інших раніше заборонених авторів.

Українські глядачі отримали можливість побачити виставки художників-модерністів, авангардистів. Визнання отримав живопис Г. Синиці, який більше більше 50 років був невідомий широкому колу глядачів. Цей художник став засновником нового напряму в монументального живописі, що отримав назву «Українська національна колористична школа».

Позитивні зміни намітилися у розвитку національного кінематографа. У 1990 р. фільм Ю. Іллєнка «Лебедине озеро. Зона» отримав нагороди Міжнародного фестивалю в Каннах, В. Савельєв отримав гран-прі за фільм «Прогін» в Сан-Ремо», відзначились кінострічки «Кордон на замку» (режисер В. Лисенко),«Хроніка повстання у варшавському гетто» (режисер І. Дульовський).

Нові напрямки розвинулися в музичному мистецтві. Великою популярністю в Україні та за її межами користуються симфонічні твори Б. Лятошинського, І. Белз, І. Скорика (найвиконуваніший на Заході український композитор). Великою різноманітністю відрізняється естрадна і популярна музика. Суспільний резонанс в Україні отримала перемога української виконавиці Руслани на конкурсі «Євробачення 2004».

Спостерігається зростання інтересу до театральних постановок. Кількість театрів в Україні збільшується, з'являються національні театри: європейські, польські, кримськотатарський та інші.

У розвитку культури багато труднощів і проблем. Одна з головних - комерціалізація процесів в мистецтві. Вона призвела до того, що на екранах кінотеатрів, на телебаченні часто з'являються низькопробні фільми, що пропагують насильство, духовне зубожіння людини. Такі фільми згубно впливають на формування світогляду, руйнують психіку дітей та молоді.

Серед труднощів присутня найгостріша криза національного книговидавництва. Ціни на книги різко зросли, тиражі знизилися в 3–4 рази. Мало літератури видається мовами народів, що населяють Україну. Знизилися тиражі газет і журналів українською мовою.

Низький рівень заробітної плати працівникам сфери освіти і культури, призводить до браку викладацьких та вчительських кадрів.

Через брак коштів закриваються або перепрофілюються культурно-просвітницькі заклади: бібліотеки, клуби, Будинки культури. Знижується число учасників художньої самодіяльності.

У сучасній Україні велика увага приділяється розвитку фізкультури і спорту. Українські спортсмени брали участь в Олімпійських іграх, показували непогані результати (так, на Олімпіаді 2004 в Афінах українська команда посіла 12-е місце в командному заліку, завоювавши 9 золотих, 5 срібних і 9 бронзових медалей); чотириразова олімпійська чемпіонка Яна Клочкова була удостоєна звання Героя України; далеко за межами країни відомі боксери-брати Віталій і Володимир Клички).

Однак брак коштів серйозно гальмує розвиток спорту в Україні. Особливо це стосується дитячого і підліткового спорту.

23 квітня 1991 р. Верховна Рада України прийняла Закон «Про свободу совісті та релігійні об'єднання», який закріпив новий характер ставлення держави до церкви, відкрив широкі можливості для задоволення релігійних потреб людини, надав релігійним організаціям право на просвітницьку та іншу суспільно-корисну діяльність. Віруючим стали повертати храми й інші культові споруди; знову відкрилися монастирі, духовні училища і семінарії. За роки незалежності держава повернула віруючим понад 3,5 тис. храмів, побудовано більш 3 тис. нових культових споруд.