Бучацька учительська семінарія
Бучацька учительська семінарія — назва кількох навчальних закладів у м. Бучач (нині Тернопільська область, Україна)[1]
Бучацька чоловіча учительська семінарія
Діяла при місцевому монастирі оо. Василіян з 1856 року.[2] За даними о. Романа Луканя, припинила діяльність у 1870 році.[3] За даними Николи Андрусяка[4] (також Ярослава Стоцького[5]), останнім роком діяльності був 1865. У джерелах можна зустріти іншу її назву — препандія,[6] або препаранда[7][8] (Залеський Осип стверджував, що з «препаранди» потім утворились Бучацькі вчительські семінарії.[7]). В той час, можливо, єдиний такий освітній заклад у Галичині, який вели василіяни.[9] Створена з доручення уряду Австрійської імперії. Навчання тривало два роки.[7] Випускники отримували право працювати вчителями народних шкіл.[9]
Бучацька жіноча учительська семінарія
Державний австрійський шкільний закон 1869 р. вніс суттєві зміни у процес підготовки вчителів: замість існуючих учительських препаранд запроваджувались нові навчальні заклади — чоловічі та жіночі вчительські семінарії.[10]
Бучацька вчительська жіноча семінарія Товариства школи людової діяла до 1930 року (зокрема, в 1927—1929 роках[11]), однак її закрили з «ощадностевих причин».[12]
Див. також
Примітки
- Діяльність Бучацьких ченців у 1712—1946 рр. // Бучацька єпархія УГКЦ.
- Бучач… — С. 200.
- Лукань Р. ЧСВВ Причинки до історії Бучацьких шкіл — С. 765.
- Андрусяк Н. Минуле Бучаччини // Бучач і Бучаччина… — С. 55.
- Стоцький Я. Бучацький монастир отців Василіян: на службі Богові й Україні… — С. 209.
- Стоцький Я. Бучацький монастир отців Василіян: на службі Богові й Україні… — С. 95, 209.
- Залеський О. Наше шкільництво від сивої давнини // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 818.
- Причинки до історії Бучацьких шкіл // Записки Чину Святого Василія Великого. — Т. IV. — Вип. 3—4. — С. 756.
- Стоцький Я. Бучацький монастир отців Василіян: на службі Богові й Україні… — С. 95.
- Маслій Г. Підготовка вчителів у жіночих середніх навчальних закладах: ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ контекст (друга половина ХІХ — початок ХХ СТ.) // Наукові записки. Серія: Педагогіка. — 2009. — № 1. — С. 81.
- Ф. 419. Архівовано 9 жовтня 2016 у Wayback Machine. — С. 167.
- Д-р Мельник Петро. Бучацька гімназія в 20-х і 30-х роках ХХ-го столілля // Бучач і Бучаччина… — С. 213.
Джерела
- Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — 944 с. — іл.
- Бучач // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — Т. 1. — С. 200.
- Лукань Р. ЧСВВ Причинки до історії Бучацьких шкіл // Записки Чину Святого Василія Великого. — Т. IV. — Вип. 3—4. — С. 764—765.
- Стоцький Я. Бучацький монастир отців Василіян: на службі Богові й Україні. До 300-ліття заснування. — Жовква : Місіонер, 2011. — 216 с. + 24 с. вкл. — ISBN 978-966-658-239-6.
- Meissner A. Galicyjskie seminaria nauczycielskie na tle szkolnictwa pedagogicznego w monarchii austro-węgierskiej // Studia Pedagogiczne Akademii Świętokrzyskie. Studia Pedagogiczne. Problemy Społeczne, Edukacyjne i Artystyczne. — Kielce, 2003. — T 14. — S. 83—96. (пол.)
- Gazeta Narodowa. — 1868. — № 223 (27 września). (пол.)
Посилання
- Діяльність Бучацьких ченців у 1712—1946 рр. // Бучацька єпархія УГКЦ.