Бєлорус Владислав Вікторович

Народився 1992 року у місті Лубни. 2009-го закінчив спеціалізовану школу № 6 міста Лубни. В 2011—2012 роках проходив строкову військову службу у лавах Збройних Сил України.

З листопада 2013 року за контрактом проходив військову службу, 72-а окрема механізована бригада, номер обслуги гаубично-самохідної артилерійської батареї.

З весни-літа 2014-го брав учась у боях. 12 липня 2014 року загинув зі старшим солдатом Миколою Калашником на блокпосту біля села Червона Зоря Шахтарського району — від прямого влучення міни в САУ 2С-30 «Акація», здетонував боєкомплект. Солдат Бєлорус кинувся на допомогу побратиму, але через здетонування боєкомплекту обидва військики загинули.

Похований в Лубнах 16 липня 2014-го.

Без Владислава лишились батьки і сестра.

14 листопада 2014 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність III ступеня» (посмертно).

• Рішенням сесії Лубенської міської ради Владислав Бєлорус нагороджений відзнакою «За заслуги перед містом Лубни» (посмертно)
• Вийшла друком збірка поезій Владислава Бєлоруса «Душа перелита у слово»
• 24 листопада 2014 року в лубенській спеціалізовані школі № 6 відкрито меморіальну дошку Владиславу Бєлорусу.
• Анатолія Бєлоруса занесено до Книги Пошани Лубенської міської ради (рішення 53-ї сесії Лубенської міської ради шостого скликання від 19 червня 2015 року).
• 19 лютого 2016 року в Лубнах перейменовано вулицю Плеханова на вулицю Владислава Бєлоруса.

• Указ № 873/2014
• Бєлорус Владислав Вікторович
• Український Меморіал