Бібліотечний фонд

Бібліоте́чний фонд — упорядковане зібрання документів, що зберігається в бібліотеці[1]. Бібліотечний фонд — це твори друку (книги, періодичні видання), а також інші документи (діафільми, мікрофільми, цифрові документи). Фонд — це не довільно зібрані документі, а підібрані на основі стандартного їх відбору, у відповідності до завдань бібліотеки і потреб її читачів.

• Основний фонд — базова частина фондів бібліотеки, що містить найповніший комплект документів за її профілем. Призначений для постійного (довгострокового) зберігання, надання читачам на їхній запит. Може підрозділятися на кілька частин — центральний фонд (фонд основного зберігання) і спеціалізовані фонди: за видами документів (фонотека, патентний фонд та ін.); за змістом документів (галузеві, спеціалізованої літератури, довідково-бібліографічний фонд, краєзнавчий фонд та ін.); за зберігальним статусом (архівний фонд, фонд рідкісних і цінних видань, історичні й меморіальні колекції)[2].
• Обмінний фонд — допоміжне зібрання, складене за рахунок непрофільних і дублетних примірників, виключених з основного фонду; а також зі спеціально придбаних для цілей обміну документів. Обмінний фонд використовують для взаємного обміну з іншими бібліотеками, безоплатної передачі бібліотекам й іншим соціальним закладам, продажу юридичним і фізичним особам[2].
• Резервний фонд — допоміжна частина фонду бібліотеки, призначена для поповнення основного фонду бібліотеки (філій) у разі втрати (повного постаріння) документів, що перебувають у постійному попиті, а також при створюванні нових філій. Облічується в окремому каталозі, знаходиться у відділі книгозберігання, не використовується для обслуговування читачів[2].

Головні властивості бібліотечного фонду — цілісність, відкритість, множинність, динамічність, інформативність, керованість, кумулятивність, стохастичність, гетерогенність, надійність.