Діафільм

В СРСР для навчальних, художніх, розважальних (дитячі казки та кадри з мультфільмів), лекційних та пропагандистських цілей широко застосовувалися діафільми — виготовлені на прозорій 35-мм перфорованій фотокінострічці позитивні зображення. За межами прорадянського блоку діафільми були, наприклад, в США. Невелика кількість діафільмів випускалася зі звуковим супроводом на магнітній стрічці (котушках) або набагато частіше — на вінілових платівках. На цей момент випускаються діафільми в Росії і в Угорщині, в тому числі російською мовою. Звукові діафільми у вигляді картриджів для діапроєктора «Світлячок» — в Китаї. Діафільми, що були випущені в останній час в Росії, є передруком старих плівок і відрізняються низькою якістю (дуже високим контрастом).

Стандартний розмір кадру діафільму — 18 × 24 мм.

Кадри діафільму нерозривно пов'язані між собою по текстовому (маються титри) і зоровому ряду, що не дозволяє змінювати порядок їх демонстрації. Кожен кадр діафільму є продовженням попереднього.

Показ озвучених діафільмів міг проводитися одночасно з відтворенням грамплатівки з дикторським текстом або музичним супроводом.

З поширенням побутових відеомагнітофонів діафільми практично вийшли з ужитку. Проте, останнім часом інтерес до діафільмів знову виріс і наразі в Китаї випускають діапроєктори «Світлячок» та «Реджіо», а в Білорусі продовжується випуск «Пеленг-500».

• Різновидом діафільму є мікрофільм.

• Фактично, діафільм — це нерозрізаний діапозитив без рамок. Довжина діафільму, зазвичай, була близько 1 м.
• Розмір кадру діафільму — 18 × 24 мм. Діапозитив або слайд на 35-мм фотоплівці, зазвичай, має розмір кадру 24 × 36 мм. У зв'язку з цим роздільна здатність діафільму нижче, ніж у стандартного малоформатного слайда, але не поступається роздільній здатності кінофільму класичного формату з розміром кадру 15,2 × 20,9 мм.
• Перегляд діафільмів можливий на більш дешевих (за рахунок відсутності механізму зміни слайда) фільмоскопах (різновид діапроєктора).
• Завдяки порівняно низькій вартості фільмоскопа (дешеві від 5р 70 коп., середній клас близько 30 рублів) перегляд діафільмів був широко поширений в родинах, де були маленькі діти. Дорогі діапроєктори типу «Пеленг», «ЛЕТІ» (вищого класу за ціною 187—260 руб.), мають приставку для транспортування діафільмів, і, зазвичай, застосовувалися в лекторській роботі.
• Кадри діафільму нерозривно пов'язані між собою, на відміну від окремих діапозитивів, їх неможливо переплутати при перегляді або втратити.
• Індивідуальний перегляд діафільму можливий через спеціальний фільмоскоп з найпростішим пристроєм для перемотування плівки.

Логотип студії «Діафільм»

Основним виробником діафільмів в СРСР була «Студія „Діафільм“». Також, діафільми виробляли студії в Ленінграді, Києві (Укркінохроніка), Грузії і Ташкенті. Тиражували їх і в Харкові, і в Рязані на кінокопіювальних фабриках.

Вартість одного діафільму в 1970-ті — 1980-ті роки становила 30 копійок за кольоровий і 20 копійок за чорно-білий варіанти.

Фотолюбителі самостійно робили діафільми, виробляючи фотозйомку напівформатними фотоапаратами («Чайка», «ФЕД-Мікрон», «Агат-18») на зворотню кольорову або чорно-білу фотоплівку. Плівка оброблялася самостійно або в спеціалізованих сервісах.

• Фільмоскоп
• Діапроєктор
• Мікрофільмування

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Діафільм

• Virtual Filmstrip Museum.
• Historical filmstrips.
• Проект «Страна диафильмов», свободный доступ к диафильмам в высоком качестве. Архів оригіналу за 26 травня 2013. Процитовано 26 травня 2013. (рос.)
• Диафильмы, диапроекторы, фильмоскопы. Архів оригіналу за 24 травня 2013. Процитовано 26 травня 2013. (рос.)
• Коллекция диафильмов Сергея Калабухина. Архів оригіналу за 11 травня 2013. Процитовано 26 травня 2013. (рос.)
• Фильмоскоп. Архів оригіналу за 8 березня 2019. Процитовано 12 квітня 2019. (рос.)
• Большая коллекция советских диафильмов на www.my-ussr.ru. Архів оригіналу за 17 травня 2013. Процитовано 26 травня 2013. (рос.)
• Діафільми українських художників