Бійня у Ремелі

1 березня 1943 року підрозділ УПА напав на нацистську комендатуру в містечку Олександрія. Через кілька днів повстанці напали на охорону залізничного моста через Горинь у районі Олександрії. Крім того, 15 березня всі українці, які служили у німецькій поліції, перейшли зі зброєю до УПА. Поляки з колонії Пухава донесли нацистам про те, що серед нападників на німецькі об'єкти були вихідці з Ремля, а місцевий польський поміщик на прізвище Колодзєйчик навмисно надав нацистам неправдиву інформацію про те, що в Ремлі нібито є осередок УПА.[2]

Близько 3-ї години ночі, 17 березня 1943 року з польської колонії Осада Креховецька, де містився концтабір, до села підійшов змішаний польсько-нацистський відділ. Село було оточене трьома кільцями есесівців. Усередину пропустили польських шуцманів, які почали вчиняти вбивства.[2] На початку нападу, жителі села не знали причини оточення і вважали, що починається акція набору працівників у Німеччину. В зв'язку із цим багато хто з мешканців не вжив жодних заходів, щоб зберегти своє життя. Наміри нападників стали зрозуміли коли почалися перші вбивства та підпали будинків.

Хронологічно відбулося дві фази знищення села. Перша найактивніша тривала до обіду, після цього виконавці виїхали назад до Осади Креховецької на обід. Після цього відбулася друга фаза, впродовж якої знищили тих жителів, які ще залишились живими й перебували у схованках. Після знищення населення та будівель німці змусили жителів Олександрії прибути на руїни села та перегнати звідти худобу, яка ще залишилась жива, та запаси їжі і продовольства.[3] Різним способом вдалось врятуватись 73 особам. Хтось зумів утекти, когось не знайшли у сховку, а хтось залишився живим після масових розстрілів через неуважність убивць. Єдина особа, яку нападники відпустили, був учитель Леонід Вечора, оскільки той був поляком за національністю.[4] Вцілілих прихистили мешканці навколишніх сіл, хоч останні й ризикували. Серед сімей, які допомагали ремельцям, була й родина першого Президента України Леоніда Кравчука, яка тоді жила в селі Великий Житин.[5] Через кілька днів жителі навколишніх сіл викопали спільну могилу, деяких поховали в їхніх дворах.[6]

24 березня 1943 року об'єднана група УПА у складі сотень «Недолі», «Жука», «Очмани» та «Клена» знищила охорону концтабору разом з комендантом і звільнила 176 в'язнів.[8]

В радянську добу у Ремелі, який поступово відродився, було встановлено пам'ятник жертвам бійні 17 березня 1943 року. Однак, з огляду на політико-ідеологічні причини, трагедія Ремеля не набула широкого розголосу та повноцінного висвітлення. Згодом встановлено пам'ятник на місці колишньої школи. Проводяться заходи з увічнення пам'яті жертв.