Великий Житин

Вели́кий Житин — село Рівненського району Рівненської області. Село Великий Житин є одним з найбільших сіл Рівненського району. Площа села 184 га. Населення села 1232 особи.

село Великий Житин
Герб Прапор
Михайлівська церква, 1767
Михайлівська церква, 1767
Країна  Україна
Область Рівненська область
Район/міськрада Рівненський
Громада Шпанівська сільська громада
Основні дані
Засноване 1518
Населення 1232
Територія 1,84 км²
Площа 1,84 км²
Густота населення 669,57 осіб/км²
Поштовий індекс 35340
Телефонний код +380 362
Географічні дані
Географічні координати 50°39′42″ пн. ш. 26°21′06″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря		 192 м
Водойми Кустинка
Місцева влада
Адреса ради 35340, Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Великий Житин, вул. Рівненська, 74
Карта
Великий Житин
Великий Житин
Мапа

 Великий Житин у Вікісховищі

Походження назви

Село Житин названо за іменем жит (жити, жить), яке могло розвинутись з давньоруських наймень типу Житомер, Житогой, де компонент жит пов'язаний з словом життя, буття.

Розташування

Село розташоване у східній частині Рівненського району. Від с. Великий Житин до м. Рівне 9 км. Недалеко знаходяться місто Здолбунів (20 км). Основні вантажопасажирські перевезення здійснюються через залізничну станцію Рівне, відстань до якої 10 км. До міжнародної автомагістралі E40 (М06) (Краків — Перемишль — Львів — Рівне — Житомир — Київ — Полтава — Харків — Луганськ) — 7 км, а до регіональної автомобільної дороги Н25 (Городище — Сарни — Рівне — Старокостянтинів) — 2 км.

Сусідні населені пункти
Ходоси (~12 км) Малий Житин (~1.8 км) Нова Українка (~8 км)
Бармаки (~5.9 км) 𝒩 Радиславка (~5.5 км)
𝒲    'Великий Житин'    ℰ
𝒮
Рівне (~9 км) Кругле (~4.2 км) Городище (~8.6 км)

Історія
Пам'ятник Северину Наливайку

Село згадане в акті від 4 травня 1518 року короля Польщі Сігізмунда І Старого, яким він підтвердив права на володіння маєтками князя Костянина Івановича Острозького, успадковані від бабці його дружини — Марії Рівненської-Несвіцької — та її чоловіка князя Семена Несвіцького. 1767 року в селі було збудовано парафіяльну церкву святого Архистратига Михаїла. З 1853 року працювала церковно — приходська школа. 1921–1939 роках село входило до складу Республіки Польща. У 1880 році в селі діяли — цукрівня, винокурня, фільоварок, земельне товариство.

В архівних документах збереглися згадки про активну участь мешканців Великого Житина в діяльності Рівненської окружної організації «Просвіта». Провід організації в квітні 1942 року констатував, що «в наших „Просвітах“ уже закипіло життя», маючи на увазі активну працю сільських філій, зокрема в Городку, Шубкові, Обарові і Великому Житині, при яких існували аматорські хори та драмгуртки.

Також збереглися архівні документи, які свідчать про активну участь мешканців села у збиранні посилок для радянських військовополонених, які знаходилися у нацистських таборах, зокрема у Шубківському концтаборі. Ця велика гуманітарна акція дозволила вижити багатьом бранцям різних національностей. А під час Різдвяної Коляди у 1943 р. для Українського Червоного Хреста жителі сіл Великий Житин і Городище зібрали 2047 крб.

Поблизу села Великий Житин 2 2 лютого 1943 року загинув у нерівному бою з нацистами Микола Приходько — зв'язковий загону спеціального призначення " Переможці " під командуванням Дмитра Медведєва. М.Приходько був кур 'єром між загоном «Переможці» та легендарним радянським диверсантом-розвідником Миколою Івановичем Кузнецовим, який в той час знаходився у місті Рівне. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 грудня 1943 року Миколі Тарасовичу Приходьку «За героический подвиг, проявленный при выполнении боевых заданий в тылу немецко-фашистских захватчиков» було присвоєно звання Героя Радянського Союзу (посмертно).

10 січня 1946 року солдат 10-ї мото-механізованої дивізії під командуванням генерал-майора Дмитра Павлова було «обстріляно невідомими бандитами». У відповідь на це радянські «визволителі» частини влаштували на мешканцямисела Великий Житин розправу. Так уночі було повністю спалено 23 селянських господарств разом з майном. У вогні згоріли кілька місцевих мешканців, велика кількість хліба та худоби. Радянські солдати генерал-майора Дмитра Павлова під час пожежі грабували майно населення, ґвалтували жінок, били та вбивали місцевих селян[1].

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1222 особи, з яких 590 чоловіків та 632 жінки.[2]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1232 особи.[3]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[4]

МоваВідсоток
українська 99,19 %
російська 0,49 %
білоруська 0,08 %
польська 0,08 %

Інфраструктура

У селі діють:

  1. «Великожитинська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів»[5].
  2. Великожитинський ДНЗ «Колосок» — дитячий садок на 3 групи. Станом на 01.01.2015 року рівень готовності ДНЗ «Колосок» — 70 відсотків. Дитячий садочок був збудований і введений у експлуатацію в 1989 році. Однак в зв'язку із закриттям у 1996 році приміщення дитячого садка до 2011 року стало найбільше занедбаною установою сільської ради. Даний навчальний заклад є єдиною дошкільною установою на території сільської ради. Потреба у ДНЗ громади досить значна, оскільки кількість дітей віком від 1,5 до 3-х років на території сільської ради складає 187 осіб[6].
  3. «Публічно-Шкільна Бібліотека», котра була створена у 1948 році[7].
  4. Михайлівська церква с. Великий Житин — храм збудовано у 1776 році. Дана споруда є пам'яткою архітектури місцевого значення. Дерев'яний храм вражає своєю красою та величчю[8].
  5. Будинок культури с. Великий Житин.

Символіка

Затверджена 12 лютого 2016 р. рiшенням № 82 VII сесії сільської ради. Автори — Ю. П. Терлецький, Л. Г. Хома, І. М. Самков, В. П. Мельничук.

Герб

На лазуровому полі золотий сніп з перевеслом, справа — срібний пернач із золотим яблуком в правий перев'яз, зліва — срібна шабля з золотим руків'ям в лівий перев'яз. Щит вписаний в золотий декоративний картуш і увінчаний золотою сільською короною.

Прапор

Квадратне полотнище розділене вертикально на дві частини у співвідношенні 1:4. На червоній древковій частині білий уширений хрест. На вільній синій частині жовтий сніп з перевеслом, справа — білий пернач із жовтим яблуком до верхнього древкового кута, зліва — біла шабля з жовтим руків'ям до верхнього вільного кута.

Відомі уродженці

Борці за Незалежну Україну
  • Антонюк Анна Марківна (нар. 1923) — українська підпільниця. Заарештована 25 січня 1947 року. Засуджена 17 липня 1947 року на 10 років ВТТ та 5 років позбавлення прав. Звільнена 1 липня 1956 року. Реабілітована 26 лютого 1992 року.
  • Антонюк Олексій Кирилович (нар. 1927) — український підпільник. Заарештований 10 серпня 1948 року. Засуджений 12 жовтня 1948 року на 25 років ВТТ та 5 років позбавлення прав з конфіскацією майна. Звільнений 30 червня 1956 року. Реабілітований 30 жовтня 1992 року.
  • Бугайчук Анатолій Романович (нар. 1923) — український підпільник. Заарештований 24 червня 1950 року. Засуджений 6 вересня 1950 року на 25 років ВТТ та 5 років позбавлення прав з конфіскацією майна. Звільний 3 червня 1956 року. Реабілітований 17 лютого 1993 року.
  • Бугайчук Марія Дмитрівна (нар. 1927) — українська підпільниця. Заарештована 6 серпня 1950 року. Засуджена 6 вересня 1950 року на 25 років ВТТ та 5 років позбавлення прав з конфіскацією майна. Звільнена 15 травня 1956 року. Реабілітована 16 лютого 1993 року.
  • Гаврисюк Василь Миколайович (нар. 1924) — український військовик, вояк УПА. Заарештований 27 квітня 1945 року. Засуджений 19 липня 1945 року на 20 років каторжних робіт та 5 років позбавлення прав з конфіскацією майна. Звільнений 21 липня 1956 року. Реабілітований 21 квітня 1993 року.
  • Герасимчук Микола Панасович (нар. 1923 — пом. 21 липня 1948) — український військовик, вояк УПА. Заарештований 27 серпня 1944 року. Засуджений 7 березня 1945 року до ВМП – розстрілу з конфіскацією майна. Ухвалою ВК ВС СРСР від 7 квітня 1945 року ВМП замінено на 20 років каторжних робіт та 5 років позбавлення прав. Помер 21 липня 1948 року. Реабілітований 5 квітня 1993 року.
  • Кравчук Микита Кирилович (нар. 1925 — пом.) — український військовик, вояк УПА. Загинув в боях за Незалежну Україну.
  • Мамчур Марія Филимонівна (нар. 1925) — українська підпільниця. Заарештована 4 січня 1947 року. Засуджена 26 квітня 1947 року на 10 років ВТТ та 5 років позбавлення прав з конфіскацією майна. Звільнена 3 серпня 1955 року. Реабілітована 9 листопада 1992 року.
  • Мельничук Сергій Борисович (псевдо: «Меткий»; нар. 1925) — український військовик, вояк сотні «Бурі» УПА. Заарештований 27 серпня 1944 року. Засуджений 16 березня 1945 року на 20 років каторжних робіт та 5 років позбавлення прав з конфіскацією майна. Звільнений 15 травня 1955 року. Реабілітований 24 квітня 1992 року.
  • Мельничук Омелян Калістратович (нар. 1925) — український військовик, вояк УПА, перебував на нелегальному становищі. Заарештований 16 червня 1945 року. Засуджений 16 серпня 1945 року на 15 років каторжних робіт та 5 років позбавлення прав. Звільнений 11 жовтня 1955 року. Реабілітований 8 лютого 1993 року.
  • Ніколайчук Герасим Олексійович (нар. 1929 — пом. 6 січня 1953) — український підпільник, член ОУН. Заарештований 22 березня 1950 року. Засуджений 29 травня 1950 року на 25 років ВТТ та 5 років позбавлення прав з конфіскацією майна. Помер 6 січня 1953 року у ВТТ. Реабілітований 14 травня 1993 року.
  • Одолінський Григорій Кирилович (нар. 1921) — український підпільник. Заарештований 15 березня 1945 року. Засуджений 7 липня 1945 року на 15 років каторжних робіт та 5 років позбавлення прав з конфіскацією майна. Звільнений 6 квітня

1956 року. Реабілітований 30 червня 1992 року.

Ветерани Німецько-радянської війни
  • Пасічник Володимир Михайлович (нар. 7 жовтня 1927). Призваний на фронт у 1941 році. Воював на Далекому Сході, воєнна частина 12801; 226 окрема ЛГТ бригада 152. Брав участь у захоплені міста Мукден. Був нагороджений ювілейними медалями.[9]
  • Пасічник Миколай Трофимович (нар. 20 травня 1920). Призваний на фронт у 1941 році. В роки війни воював на ІІІ Білоруському фронті. Брав участь у боях за Литву. Перше захоплене місто — Грун–Вальгітейн пізніше захопили місто Кеніґсберґ. Був нагороджений медаллю «За взяття Кеніґсберґа», «орденом Леніна», медаллю «За перемогу», «Ювілейна».[10]

Примітки
  1. Репортаж: Що говорять свідки злочину Червоної армії в селі Великий Житин 10 січня 1946 року?
  2. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Рівненська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  3. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Рівненська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  4. Розподіл населення за рідною мовою, Рівненська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  5. Великожитинська загальноосвітня школа
  6. Реконструкція дитячого садка на 3 групи в с. В.Житин, Рівненського району, Рівненської області-коригування.
  7. Житинська ПШБ
  8. Михайлівська церква с. Великий Житин
  9. Інформація надана Пасічником Сергієм Володимировичем сином Пасічника Володимира Михайловича.
  10. Інформація надана Загіней Ларисою Миколаївною дочкою Пасічника Миколи Трофимовича.

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.